Ринок цінних паперів

внутрішню вартість: бути при грошах, бути при своїх грошах, залишитися без

грошей. Умови, за яких можливий такий прояв внутрішньої вартості опціону,

такі:[16]

|Визначення |Опціон покупця |Опціон продавця |Внутрішня ціна |

|опціону | | | |

|Бути при грошах |Ціна контракту |Ціна контракту |Створюється |

|(виграти) |вище від ціни |нижче від ціни | |

| |угоди на опціон |угоди на опціон | |

|Залишитися при |Ціна контракту |Ціна контракту |Відсутня |

|своїх грошах (не |дорівнює ціні |дорівнює ціні | |

|виграти) |угоди на опціон |угоди на опціон | |

|Залишитися без |Ціна контракту |Ціна контракту |Відсутня |

|грошей (втратити)|нижче від ціни |вище від ціни | |

| |угоди на опціон |угоди на опціон | |

Варранти становлять специфiчний вид цiнних паперiв, котрi

випускаються разом з привiлейованими акцiями та облiгацiями й дають

власниковi право на купiвлю простих акцiй за обумовленою цiною протягом

встановленого перiоду.[17] Варранти дозволяють акцiонерному товариству

знизити процент регулярних виплат по облiгацiях чи привiлейованих акцiях,

бо надає можливicть iнвесторам одержувати прибуток на рiзницi курсiв

простих акцiй у випадку iї зростання порiвняно з обумовленою у варрантi. Їх

відрізняє від опціонів більш довгий термін, а також факт, що опціон,

природно, випускається на існуючий актив. У останні роки варранти усе

частіше випускаються з облігаціями, що зробило останні більш привабливими в

очах інвесторів. Купляючи облігацію, власник, фактично, видає кредит, що

повинний принести прибуток, достатню для сплати відсотків і дивідендів.

1.2. Механізм формування курсовоi вартостi цiнних паперiв та дивідендна

політика.

Цiннi папери мають номiнальну i ринкову вартicть, або цiну.

Номiнальною називають вартiсть, зазначену на цiнному паперi. Але купiвля -

продаж цiнних паперiв проводиться не за номiналом, а за цiнами, що

складаються на ринку цiнних паперiв. Цiна, за якою папери продаються i

купуються на ринку, називається ринковою цiною, або курсом цiнних паперiв.

Курс акцiї залежить вiд рiчного дивiденду, який вона

приносить, рiвня позичкового процента та спiввiдношення мiж пропозицiєю

акцiй i попитом на них. Курс акцiї тим вищий, чим бiльшим є дивiденд,

виплачуваний по нiй, i чим нижчим є рiвень позичкового процента, оскiльки,

купуючи акцiї, власник грошового капiталу завжди порiвнює виплачуваний по

них дивiденд з тим доходом, який вiн мiг би одержати, поклавши свiй капiтал

у банк, тобто з позичковим процентом. Середнiй курс акцii дорiвнює сумi

грошового капiталу, яка принесе доход, що дорiвнюе дивiденду, в разi

вкладання цiєi суми в банк ( чи передачi у позичку).

Курс акцii розраховується за формулою:

Д х 100

Ка =

Рп

де Д - сума рiчного дивiденду по акцiї

Рп - рiвень позичкового процента.

Курс облiгацii залежить вiд iї номiнальноi вартостi,

рiчного доходу, який вона приносить, рiвня позичкового процента, кiлькостi

рокiв, що залишилися до погашення облiгацiї, та спiввiдношення мiж

пропозицiєю облiгацiї та попитом на них. Курс облiгацiї на ринку цiнних

паперiв, як i акцiї, залежить вiд попиту та пропозицii на неї.

Визначальними факторами у формуваннi попиту та пропозицii є прибуток, який

приносить дана облiгацiя, рiвень позичкового процента, ступiнь

прибутковостi альтернативних грошових вкладiв, у тому числi iнших

облiгацiй, випущених конкурентами. Тому ринкова вартicть кожноi конкретної

облiгацiї у певний момент часу може бути вищою вiд номiнальної,

пiдвищуватись та падати. Середнiй курс облiгацii, за яким рiвень доходiв i

рiвень позичкового процента однаковi, дорiвнюватиме номiнальнiй вартостi.

Якщо ж рiвень доходу по облiгацiї нижчий за рiвень позичкового процента, то

iї середнiй курс буде меншим за номiнальну вартiсть, а при рiвнi доходу по

облiгацiї вищому за рiвень позичкового процента - бiльшим.

Курс облiгацi визначаеться формулою:

( Сн + нД )

Ко =

100 н Рп

де: Сн - номiнальна вартiсть облiгацiї;

н - кiлькiсть рокiв, що залишилися до погашення облiгацiї;

Д - сума рiчного доходу по облiгацiї;

Рп - рiвень позичкового процента.

Приклад. Припустимо, що iнвестор придбав за номiналом нову

п’ятипроцентну облiгацiю вартiстю 1000 $ при рiвнi позичкового

процента 5%. На момент перепродажу облiгацiї рiвень позичкового

процента пiднявся удвiчi, тому за номiналом iї нiхто не захоче купити.

За тiж грошi, вiддавши їх у позичку ( поклавши в банк ), можна

одержати доход у розмiрi 10%. Курс облiгацiї за умови, що до iї

погашення залишається один рiк, становитиме 955 $. Витративши цю суму

на придбання облiгацiї, iї власник одержить 1000 $, заробивши на

рiзницi у цiнах 45 $, i, крiм того, за рiк йому будуть нарахованi та

виплаченi як проценти 50 $. Увесь доход 95 $ - це 10 % вкладеного

капiталу. Якщо ж облiгацiя пiдлягає погашенню через три роки, вона

оцiнюється у 855 $.

Iнший випадок. Рiвень позичкового процента на момент перепродажу

облiгацiї не пiдвищiвся, а зменшився до 3 %. Тодi курс облiгацiї,

термiн погашення якоi настає через рiк, дорiвнював би 1019 $, а тiєї,

що пiдлягає погашенню через три роки - 1055 $.

Курсова вартiсть цiнних паперiв постiйно коливається

залежно вiд змiни спiввiдношення мiж попитом на тi або iншi цiннi папери та

їх пропозицiєю на ринку. У свою чергу, попит i пропозицiя залежать вiд

очикуваної змiни рiвня позичкового процента, а за звичайними акцiями - i

доходiв, якi визначаються насамперед перспективами розвитку корпорацiї, що

випустила акцiї, а також станом полiтичноi обстановки, загальною

економiчною ситуацiєю в країнi. На курс цiнних паперiв також впливає стан

державних фiнансiв i грощового обiгу. Iнфляцiйне знецiнення грошей

призводить до зменшення попиту на цiннi папери з фiксованим доходом, i

водночас зростае попит на звичайнi акцiї, облiгацiї, що конвертуються.

Дивіденд — це грошова виплата доходу за акціями їхнім

власникам, яка проводиться в порядку, передбаченому статутом акціонерного

товариства (АТ), за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні

після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до

бюджету та відсотків за банківський кредит.

Дивідендна політика — це сукупність заходів, які здійснюються

АТ і спрямовані на прийняття рішень із нарахування та виплати дивідендів

власникам акцій цього АТ.

Використання коштів на виплату дивідендів акціонерам — перший

із двох основних шляхів розподілу прибутку АТ після оподаткування, другим є

спрямування коштів на інвестиції для подальшого розвитку АТ, що приводить

до збільшення майбутніх грошових потоків.

У разі збільшення дивідендів можна спостерігати два протилежних

ефекти:

. позитивний ефект, який полягає у зростанні впевненості потенційних

інвесторів у тому, що менеджери АТ прогнозують збільшення прибутку

(інформаційний вплив), у підвищенні курсів акцій, поліпічдкні добробуту

акціонерів;

. негативний ефект, який полягає у скороченні інвестицій для розширення

діяльності, зменшенні очікуваного рівня прибутку, падінні цін на акції в

майбутньому.

Отже, головним вибором дивідендної політики є реінвестування

коштів в АТ, або виплата дивідендів. Існують теоретичний і практичний

аспекти вивчення дивідендної політики та її впливу на фінансово-

господарську діяльність підприємства. Є два відомих різних теоретичних

підходи: теорія непотрібності дивіденду, спрямування усіх коштів та прямі

інвестиції, та теорія "синиці в руці". Друга теорія більш поширена, але й

практичні рекомендації першої можуть бути враховані, наприклад, на стадії

створення та розвитку підприємства.

Слід виділити такі типи дивідендної політики АТ:

. політика постійних виплат, згідно з якою АТ платить дивіденди, що

дорівнюють постійному відсотку його прибутку;

. політика регулярних дивідендів, яка полягає у виплаті регулярних, стійких

дивідендів;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29