Ринок цінних паперів

внутрішньої державної позики (ОВДП) більш як удвічі. На корпоративному

ринку цінних паперів різке підвищення дохідності ОВДП спричинило обвальне

падіння курсу акцій. Фондові індекси з кінця жовтня до кінця 1997 року

знизилися більш як на 30%.

Для подальшого вивчення поведінки фондових індексів під

час значних падінь цін розглянемо додаток № 16, в якому показано відношення

мінімального рівня індексів за трирічний період до моменту часу і до рівня

індексів на момент часу t, що позначається в західній літературі як МІNСt,

для вказаних вище регіонів за період із 1970 по 1997 роки у порівнянні з

попереднім трирічним періодом. На ринках Латинської Америки, що

розвиваються, спостерігалося підвищення цін майже на 400% у передкризовий

період на початку 1980-х років.

На підставі цих спостережень напрошується висновок, що

фондовим кризам можуть систематично передувати епізоди значного підвищення

цін. Для вивчення питання про передбачуваність падіння з урахуванням

підйомів, які їм передують, розглянемо додаток № 17, на якому зображена

кореляція між величинами МІNСt і СМАХ t+lag на момент часу t плюс певний

лаговий період,

CMAX t+lag . Рисунок відображає розрахунок кореляції для лагового періоду

від —60 до +60 місяців.

Відповідно до цих розрахунків, коли лаг (lag) має

від'ємне значення, кореляція показує, чи привело підвищення цін до

наступного зниження. Так, при від'ємному значенні lag і позитивній

кореляції ймовірно, що за значеннями індексів вище від середнього рівня

сталося їх зниження нижче від середнього рівня, тобто ціни мали протилежні

щодо середнього рівня значення. Якщо кореляція негативна за тих самих умов,

ймовірно, що за високими рівнями індексів виникли ще більш високі, тобто

ціни були позитивно автокорельовані.

У всіх трьох регіонах у міру зміни lag від —60 місяців

до 0 кореляція знижується з помірно позитивних до великих негативних

значень. Це означає, що за короткостроковий період (невеликі значення lag)

ціни позитивно автокорельовані.

Кілька епізодів значних підвищень цін спостерігалися в

усіх регіонах, при цьому величини зростання цін були більші на ринках, які

розвиваються. Для кожного регіону характерним є значно вище підняття цін

порівняно із наступним їх падінням. Це є свідченням того, що фондові

індекси мають тенденцію до підвищення протягом тривалого періоду. Так, на

розвинутих ринках перед обвалом 1987 року відбулося підвищення цін більш

ніж на 200%. Додаток № також показує, що для довших часових інтервалів

(великі значення lag) ціни приймають протилежні щодо середнього рівня

значення.

З додатку № 17 видно, що при позитивних значеннях lag

кореляція показує, чи привели падіння до наступного підвищення цін. Усі

регіони характеризуються тим, що кореляція негативна для невеликих

позитивних значень lag і, навпаки, має позитивне значення у міру збільшення

позитивних значень lag.

Величина lag, за якої кореляція змінює знак,

відрізняється у регіонах: для розвинутих ринків вона становить майже 7

місяців, для азіатських ринків — 15 місяців і для ринків Латинської Америки

— 33 місяці. Величина lag, за якої кореляція досягає максимуму після зміни

знака, — це проміжок часу, після якого ймовірність відновлення найвища. Ця

величина lag варіюється також залежно від регіону: вона має найбільше

значення для Латинської Америки, за якою йде Азія, а потім — ринки

розвинутих країн. Ці результати також підтверджують той факт, що

відновлення на ринках, які розвиваються, триваліше, ніж на розвинутих

ринках.

На підставі сказаного можна припустити, що, оскільки

передкризове підвищення цін більше від найглибшого спаду під час кризи і

спостерігається певна кореляційна залежність між підвищеннями і падіннями

цін, засоби ан-тикризового регулювання можуть спрямовуватися передусім на

запобігання надмірному підвищенню курсів акцій із метою пом'якшення

можливої наступної фондової кризи. Такі кроки можуть мати як засоби

економічного впливу, наприклад, продумане поступове підвищення облікових

ставок у період надмірного підвищення курсів акцій, після якого може

статися обвал, так і засоби психологічного впливу на учасників фондового

ринку.

Розділ 3: Основні проблеми та перспективи ринку цінних паперів в Україні.

Від часу набуття Україною незалежності та початку формування

ринкової економічної системи країни неперервно йшов процес створення ринку

капіталу, або фондового ринку, що характеризувався відокремленням часток

(паїв, акцій) суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) у

системі обігу пайового (акціонерного) капіталу. Враховуючи той факт, що

майже сторіччя економічна система країни функціонувала як така, що не мала

ринку приватного капіталу, а весь обіговий капітал був сконцентрований в

особі єдиного власника — держави, формування та перехід до цивілізованого

ринку приватного капіталу, вищою формою якого є організований фондовий

ринок, — досить складна проблема, яка потребує ретельного економічного

аналізу і створення власної теоретичної бази функціонування цього сегмента

економіки.

Так, на сьогодні в Україні найбільш розповсюдженим видом

цінних паперів є акції, обсяг емісій яких швидко зростає, як зростає і їх

частка в загальному обсягу випущених цінних паперів. Спостерігаються зміни

у галузевій структурі емісій: зменшились обсяги емісій банківськими

структурами і збільшились обсяги емісій промисловими підприємствами. Це

пояснюється збільшенням кількості зареєстрованих емісій акцій

приватизованих і корпоратизованих підприємств.

Первинний ринок акцій приватизованих підприємств в

Україні носить неоднорідний характер як за складом учасників, так і за

формами: поряд з акціями великих підприємств присутні цінні папери

підприємств, що не користуються попитом. Вторинний ринок цінних паперів

приватизованих підприємств має ряд особливостей: більш ровинутим порівняно

з біржовим обігом є позабіржовий, головними дійовими особами якого є

інвестиційні компанії, приватні або інституційні інвестори, які активно

освоюють практику спекулятивних операцій з цінними паперами. Регіональний

розподіл торговців цінними паперами наведено у додатку №19.

3.1. Етапи формування фондового ринку в Україні.

Спробуємо розглянути умови виникнення фондового ринку в

Україні. На мій погляд, його формування відбувалося в кілька етапів.

Перший етап — це період виходу України зі складу

Радянського Союзу, що збігся у часі з процесом створення приватних

акціонерних та фінансових компаній, які займалися залученням коштів

населення під випуск власних цінних паперів. І хоч діяльність цих установ

на ринку цінних паперів була стихійною й неорганізованою, а самі цінні

папери мали характер штучно підтримуваної вартості, цей етап можна назвати

першими кроками фондового ринку в Україні.

Саме через те, що на перших порах розвиток цього сегмента

економіки йшов хаотично і безконтрольно, він призвів до значних потрясінь і

надовго сформував у масовій свідомості недовіру до фондових інструментів як

до об'єктів інвестування. Це, у свою чергу, загальмувало процес розвитку

інституту приватного інвестування в Україні навіть до сьогодні. Адже у

більшості розвинутих країн роль і частка приватних інвесторів (фізичних

осіб) має величезне значення у функціонуванні фондового ринку країни.

Другий етап розвитку ринку цінних паперів виник у зв'язку

з випуском в обіг та створенням вторинного ринку купівлі-продажу

компенсаційних сертифікатів і чорного ринку приватизаційних майнових

сертифікатів — ваучерів. Ціна первинного ринку — 500 грн. за ваучер та 10 і

20 грн. за компенсаційний сертифікат — виявилася надто умовною. А от

вторинні ринки продемонстрували до цього виду державних цінних паперів

можливість дієвості ринкового механізму ціноутворення. Такі інструменти, як

ПМС, КС, пільгова передплата, знов повернули приватного інвестора до ринку,

причому психологічно для пересічного громадянина не було значних ризиків

при втраті вартості ПМС чи КС, що давало змогу привернути увагу значної

кількості фізичних осіб до процесу приватизації. У цей період створюються

псевдобіржі — центри сертифікатних аукціонів, велика кількість фінансових

посередників (довірчих та інвестиційних компаній), формується інформативна

база та інші інфраструктурні підрозділи.

Звичайно, сьогодні більшість науковців оцінює масову

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29