Ринок цінних паперів

“виключая дивіденд”, вартість дивіденда в ціні акції зникає із вартості,

яка входить до індексу. Це означає, що якщо в один день таких дивідендів

є багато, індекс може впасти, тоді як ціни, які ігнорують дивіденд, все

ще підвищуються.

65. Індекси потребують періодичні кориктування компонентів. Щоб утримувати

індекс на властивому йому високому рівні, необхідно постійно (можливо

кожні три місяці) виробляти структурні зміни його складових.

66. Індексами можно маніпулювати.Оскільки індекси рухаються при дуже

невеликому об’ємі, не завдає великої праці здійснювати торгові операції,

які могли б принудити індекс рухатись в тому чи іншому напрямку в

залежності від цілей торговця.

2.2. Фондові кризи в ринковій економіці.

Недавні події, пов'язані з різким падінням цін на

фондових ринках Азії, вкотре довели необхідність дослідження криз і

управління кризовими коливаннями в економіці. Їх вивчення на фондових

ринках світу є важливим для прогнозування і пом'якшення перебігу ситуацій,

а також для розробки рекомендацій інвесторам при здійсненні ними вкладень у

цінні папери в таких надзвичайних обставинах.

У літературі поки що немає єдиного погляду на фондові

кризи як на економічне явище. Поряд із розповсюдженим ставленням до криз як

до негативних явищ існує й альтернативний погляд. Існує погляд, що вони

зміцнюють інвестиційні потоки, оскільки звільняють економіку від нереальних

інвестиційних проектів, які поглинають вільні ресурси і сприяють

виробництву непотрібних товарів, що є характерним для безкризової

економіки. Відсутність криз призводила б до дисбалансу між зростанням

фіктивного та реального капіталів, як це спостерігалося під час останньої

кризи в Південно-Східній Азії.

Що стосується дисбалансу між грошовою й товарною масою, то

причиною сучасних фінансових потрясінь є неконтрольованість руху загальної

маси капіталу в умовах вільного міжнародного руху капіталу, через що існує

великий ризик виникнення дисбалансу між грошима і товарами. Виходом із

такої ситуації мають стати обмеження на рух капіталу.

Окрім тенденцій до періодичних підвищень і знижень фондових

індексів, що мають місце як на цивілізованих фондових ринках, так і на тих,

що розвиваються, існують ректифікаційні кризи, які характерні лише для

останніх. Їх виникнення нерідко спостерігається тільки один раз за всю

історію ринку. Під ректифікацією слід розуміти очищення ринку від значної

кількості дрібних брокерів та інвесторів, посилення позицій великих, а

також збільшення вкладів у значні інвестиційні інститути. Такі кризи майже

не впливають на середньо- та довгострокові перспективи ринку і є першою

стадією переходу до врівноваженішого стану, коли дія ринкових законів

розширюється.

Для визначення періодів значних падінь цін на фондових

ринках в історії регіонів західна література використовує показник у

вигляді відношення рівня регіонального фондового індексу на момент часу і

до максимального рівня даного індексу до моменту часу t, що позначається як

СМАХt.

У додатку № 14 показані значення СМАХ, за період із 1970

по 1997 роки для трьох ринків: розвинутих країн, Латинської Америки й Азії,

Як бачимо, у всіх трьох регіонах спостерігались епізоди великих падінь цін

протягом періоду, який вивчається, при цьому падіння цін на ринках, що

розвиваються (Латинської Америки й Азії), були типово більшими, ніж на

розвинутих ринках. Так, протягом періоду, що аналізується, на розвинутих

ринках спостерігалися лише три епізоди падіння індексу цін більш ніж на 20%

стосовно попереднього історично максимального рівня, тоді як в Азії сталося

шість таких епізодів, у Латинській Америці — чотири. Крім того, падіння цін

більш ніж на 35% відбулося лише в одному випадку на розвинутих ринках

(падіння на 39,9% у вересні 1974 року) і в шести випадках на ринках, що

розвиваються.

Поняття, необхідні для аналізу фондових криз,

визначаються таким чином:

. відносне падіння індексів — падіння стосовно їхнього історично

максимального рівня;

. обвал — відносне падіння регіонального індексу більш ніж на 20% для

розвинутих ринків і більш ніж на 35% для ринків, що розвиваються;

. початок кризи — місяць, коли індекс досяг свого історичного максимуму,

який передує місяцеві початку обвального падіння цін;

. початок обвалу — місяць, коли індекс цін упав нижче від порогового рівня

(тобто 20% для розвинутих ринків і 35% для ринків, що розвиваються);

. найглибша точка падіння — місяць, коли індекс цін досяг мінімального

рівня під час кризи;

. відновлення — перший місяць після початку обвалу, коли індекс досяг

свого максимального рівня, який мав місце до обвалу.

Для уникнення подвійного врахування однієї і тієї ж

кризи вважають додаткові обвальні падіння цін, які виникли у межах кризи,

частиною цієї кризи. Такий підхід до аналізу фондової кризи дає змогу

ідентифікувати дев'ять відомих фінансових криз, які мали місце на фондових

ринках світу. Шість криз із дев'яти були пов'язані зі змінами у глобальних

умовах торгівлі: перша криза в розвинутих країнах 1973 року і три кризи, що

охопили три регіони в 1980 і 1981 роках, були пов'язані з підвищенням цін

на нафту; криза 1994 року в Латинській Америці й остання азіатська криза,

що почалася 1996 року, були пов'язані з переоцінкою валют при режимах

фіксації обмінних курсів. Що ж до трьох останніх криз, то дві з них, 1987

року (одна у розвинутих країнах, друга у країнах Латинської Америки), були

пов'язані з обвалом фондового ринку США; азіатська криза 1990 року стала

результатом кількох одночасних політичних і економічних потрясінь.

Додаток № 15 містить додаткову інформацію про

регіональні фондові кризи у світі. Із трьох криз на розвинутих ринках від

1970 року кожна наступна була менш тяжкою, ніж попередня. Тривалість криз

на розвинутих ринках знизилася з 56 місяців (перша криза почалася в червні

1973 року) до 17 місяців (остання криза почалася в серпні 1987 року).

Величина найнижчого падіння цін також знизилася з майже 40% для першої

кризи до 21,5% для останньої.

Дослідження криз, що розглядаються, на ринках Латинської

Америки й Азії починаючи з 1970 року дає змогу дійти висновку, що вони не

мають ознак зниження. Кризи на ринках, які розвиваються, мають багато

спільного з першою (найтяжчою) кризою розвинутих ринків 1973 року. Протягом

більшості криз ринків, що розвиваються, найнижча точка падіння досягається

швидко, і падіння цін при її досягненні мають велике значення. Крім того,

періоди відновлення і тривалості криз ринків, що розвиваються, чималі. На

ринках, що розвиваються, максимальне падіння цін становило майже 40% у

чотирьох кризах із шести і перевищило 60% протягом двох останніх.

Дані, наведені у додатку № 14 свідчать, що під час криз,

які розглядаються, обвалам курсів акцій (зниженню фондового індексу)

передує значне їх підвищення. Середнє значення річних прибутків за три роки

до криз сягало майже 49%. Величина передкризового підвищення цін типово

більша для ринків, що розвиваються, ніж для розвинутих ринків. Крім того,

за кризового стану на ринках, що розвиваються, середнє річне підвищення цін

за три роки до криз перевищило максимальне падіння цін — особливість, яка

може бути пов'язана з переоцінкою ринку. Ступінь попередньої переоцінки

ринку пояснює наступні обвали фондового ринку США за період із 1926 по 1989

роки. Цікаво, що така особливість не була характерною для останньої

азіатської кризи, де річне передкризове підвищення цін становило третину

максимального падіння цін під час кризи.

В Україні перед різким падінням цін акцій у зв'язку з

останньою кризою в Азії також спостерігалося підвищення фондових індексів,

яке почалось у другому кварталі 1997 року в результаті зростання цін на

акції переважно підприємств хімічної, нафтогазової та металургійної

промисловості. У третьому кварталі 1997 року підскочили ціни на акції

підприємств енергетики більш як на 100% за кілька місяців через їх

недооцінку, що призвело до підвищення котирувань основної маси більш-менш

ліквідних акцій. На кінець цього ж кварталу, на думку експертів, акції вже

були переоцінені, що спричинило наприкінці вересня 1997 року падіння

котирувань більшості ліквідних акцій.

Внаслідок кризи на світових фондових ринках іноземні

інвестори почали виводити свої капітали з країн із перехідною економікою.

На це Національний банк України відреагував обмеженнями на валютному ринку,

а Міністерство фінансів України — підвищенням дохідності облігацій

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29