Ринок цінних паперів

приватизацію як таку, що не мала економічного сенсу, бо в неї наперед не

закладений механізм виявлення реального власника, тобто в результаті

масової приватизації

контроль над підприємством розпилюється серед великої кількості акціонерів,

що, як правило, не дає змоги здійснювати ефективне управління

підприємством. Але, з іншого боку, масова приватизація має велике значення

для формування інвестиційної свідомості нації та розвитку культури

інвестування. Слід також зазначити, що за рахунок розпилення власності на

перших кроках розвитку фондового ринку з'являється грунт для розвитку

брокерських і дилерських компаній.

Розвиток інституту приватної власності через випуск ПМС, КС та

розміщення акцій підприємств через пільгову передплату ознаменував початок

реального процесу становлення українського ринку цінних паперів. Саме масо-

ва приватизація була тим чинником, що дав поштовх і став реальною базою

створення фондового ринку та його інфраструктури в Україні.

Другий етап розвитку фондового ринку в Україні відіграв

величезну роль у формуванні інвестиційної свідомості нації та створенні

об'єктивних умов для подальшого розвитку фондового ринку. Якщо другий етап

характеризувався масовою, тобто народною, приватизацією, то третій етап

характеризується пошуком ефективного власника, що зумовило пошук нових

систем розподілу власності, продаж об'єктів великої приватизації та активне

залучення до приватизаційних процесів зовнішніх інвесторів. Основною

відмінністю третього етапу від другого став акцент на грошову приватизацію,

що зумовило розвиток певної інфраструктури для забезпечення цього процесу.

Слід зазначити, що масова (ваучерна) приватизація тривала досить довго, але

з початком грошової приватизації вона вже не мала того значення.

Третій етап розвитку фондового ринку характеризувався такими

факторами:

1) активний продаж державою значних пакетів акцій великих підприємств;

2) бурхливий розвиток біржових та позабіржових систем обігу акцій;

3) поява значної кількості фінансових посередників, що оперували вже не

сертифікатами, а реальними грошима;

4) концентрація власності шляхом активного скуповування акцій у

населення;

5) розвиток ринку державних боргових зобов'язань;

6) вихід на ринок у ролі покупців великих зовнішніх інституціональних та

приватних інвесторів.

Розвиток біржової торгівлі викликав створення значної

кількості спеціалізованих брокерських компаній, основним видом діяльності

яких стали операції за кошти на ринку цінних паперів. Значний інтерес до

брокерського бізнесу був зумовлений такими факторами, як значний рівень

прибутковості, поява великої кількості зовнішніх покупців, зацікавлених у

портфельних інвестиціях в українські цінні папери, і так званий

інвестиційний бум на ринках, що народжуються (зокрема в Росії). У цей

період починається процес концентрації власності шляхом придбання

стратегічними покупцями цінних паперів на відкритому ринку, причому значна

кількість операцій відбувається шляхом купівлі цінних паперів у населення.

Цей період характеризується бурхливим розвитком

інфраструктури фондового ринку: з'являється велика кількість торговельних

майданчиків, розвиваються реєстраторські й депозитарні установи,

створюється позабіржова фондова торгова система, розвиваються професійні

асоціації та спілки. На жаль, сьогодні можно констатувати: органи влади і

контролю не були належним чином підготовлені до такого бурхливого розвитку

ринку, що призвело до значної кількості правопорушень та зловживань.

Із розвитком ринку корпоративних цінних паперів отримав

значний імпульс до налагодження і сегмент державних боргових зобов'язань —

як внутрішніх (облігації внутрішньої державної позики), так і зовнішніх

(євробондз). Саме бурхливий розвиток корпоративного сегмента фондового

ринку в Україні, який утворився в результаті приватизаційних процесів, дав

змогу отримати значні суми коштів на внутрішньому і міжнародному фінансових

ринках під боргові зобов'язання держави. Український фондовий ринок

стрімкими темпами збільшував свою капіталізацію і залучав дедалі більшу

кількість інвесторів.

Оцінюючи цей етап розвитку ринку, слід зауважити, що основними

його учасниками стали зовнішні портфельні інвестори, більшість операторів

ринку мала на меті передусім спекулятивні цілі. Даний факт відбивався на

обсягах і методах продажу об'єктів державної власності — як правило, до

продажу пропонувалися незначні пакети середніх і великих інвестиційне

цікавих підприємств. Основними досягненнями цього етапу розвитку ринку

можна назвати:

1) розвиток ринкової інфраструктури (біржові та позабіржові установи,

агенції з перереєстрації прав власності — незалежні реєстратори та

депозитарні установи, створення професійних асоціацій);

2) створення галузі професійних учасників фондового ринку (брокерських та

фінансових компаній);

3) поява та розвиток спеціальних Державних контролюючих установ (державна

комісія з цінних паперів і фондового ринку);

4) активне входження до українського фондового ринку зовнішнього

венчурного капіталу.

Основною хибою цього етапу, на мій погляд, є переоцінка

можливостей національного фондового ринку, штучне форсування його розвитку

та стратегічні помилки у процесі проведення приватизації, посилені світовою

фінансовою кризою. Основною помилкою державних органів приватизації, на мою

думку, стало затоварювання ринку дрібними пакетами інвестиційне привабливих

підприємств під час світової фінансової кризи. Це призвело до

нераціонального розпорошення власності, втрати інтересу до ринку з боку

стратегічних покупців та, як наслідок, до відпливу портфельних інвесторів.

На даному етапі в умовах світової фінансової кризи державі в

особі органів, що проводять первинне розміщення цінних паперів, слід було б

створити штучний дефіцит на дрібні пакети й активізувати продаж

мажоритарних пакетів стратегічним покупцям. Такі кроки підтримали б

ліквідність ринку дрібних пакетів, що, у свою чергу, дало б змогу отримати

значно більше коштів при реалізації мажоритарних пакетів акцій.

Четвертий етап розвитку фондового ринку в Україні, який

відраховується від початку фінансової кризи і до сьогодні, ставить більше

запитань, аніж дає відповідей щодо перспектив розвитку фондового ринку в

країні. На сьогодні український ринок має досить добре розвинену систему

обігу цінних паперів (національну депозитарну систему, електронні торгові

системи і т. ін.), розвинуті контролюючі органи та органи захисту прав

акціонерів, але активність у цьому сегменті економіки дуже незначна.

Кількість суб’єктів підприємницької діяльності на ринку цінних паперів у

1999р. наведена у додатку № 18. Тому є низка об'єктивних факторів, серед

яких основний — це недостатня глибина приватизації великих підприємств, що

призводить до відсутності на українському ринку стратегічних покупців.

Держава повинна активізувати продаж контрольних пакетів акцій великих

підприємств із залученням висококваліфікованих фахівців у галузі

інвестиційного менеджменту та консалтингу. Це зможе дати новий імпульс для

розвитку національного фондового ринку.

3.2. Сучасний стан ринку цінних паперів.

Протягом 1999 року обсяг випуску цінних паперів в Україні

динамічно зростав та на кінець року було зареєстровано емісій цінних

паперів на загальну суму 24,509 млрд. грн. (без урахування державних цінних

паперів). Переважну частину випусків склали емісії корпоративних цінних

паперів, що обумовлено продовженням процесів масової приватизації та

корпоратизації в Україні. Обсяг емісій цінних паперів, що були

зареєстровані протягом 1999 року, у вартісному вимірі досяг 12,257 млрд.

грн..

Обсяг зареєстрованих емісій станом на 01.01.2000:

|Вид цінних паперів |Обсяг |

| |емісії |

| |(млрд. |

| |грн.) |

|Акції |24,162 |

|Облігації підприємств|0,137 |

|Облігації місцевих |0,0005 |

|позик | |

|Інвестиційні |0,209 |

|сертифікати | |

|Разом |24,508 |

На кінець 1999 року в Україні нараховувалось близько 35580 акціонерних

товариств, з яких майже 33% - відкриті акціонерні товариства.

|Тип |Кількість АТ в |

|акціонерног|тис.: |

|о | |

|товариства | |

| |На |на |

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29