Психологія як наука

Тема 3.2. Мислення

Мислення - це вищий психічний пізнавальний процес узагальненого та опосередкованого відображення людиною предметів і явищ оточуючої дійсності завдяки встановленню їх суттєвих особливостей, зв'язків та відношень

УЗАГАЛЬНЕНІСТЬ виникає завдяки тому, що мислення носить знаковий характер, тобто носить мовну форму.

ОПОСЕРЕДКОВАНІСТЬ дозволяє пізнати те, що безпосередньо при сприйманні неможливо побачити.

Якщо відчуття і сприймання відображують або окремі сторони явищ, або ці явища, але в чуттєвій формі, то мислення ВСТАНОВЛЮЄ ЗВ'ЯЗКИ і ВІДНОШНЕННЯ між явищами та усередині них.

Загальні характеристики мислення:

мислення є вищим пізнавальним процесом;

мислення є активною формою творчого відображення та перебудови людиною дійсності;

мислення породжує такий результат, якого ні в самій дійсності, ні у суб'єкта на даний момент часу не існує;

мислення завжди пов'язане з наявністю проблемної ситуації, завдання;

на відміну від сприймання, мислення виходить за межі чуттєвої дійсності, завдяки чому майже необмежено розширює коло пізнання;

мислення на основі сенсорної інформації робить певні теоретичні і практичні висновки;

мислення обов'язково присутнє в усіх пізнавальних процесах;

мислення - це рух ідей, що розкривають сутність речей;

підсумком мислення є не образ, а певна думка, ідея;

специфічним результатом мислення виступають судження і поняття;

мислення - це особлива теоретична і практична діяльність, яка передбачає систему дій і операцій дослідницького, перетворювального та пізнавального характеру.

Загальна теорія мислення:

мислення - це процес, який формується в суспільних умовах життя;

на перших стадіях свого формування мислення проявляється, насамперед,

як зовнішня розгорнута предметна діяльність;

в процесі формування мислення із зовнішньої розгорнутої предметної діяльності воно переходить у згорнуті форми та набуває характеру внутрішніх розумових дій.

ПОНЯТТЯ - найпростіша форма мислення у вигляді слова або групи слів, яка відображає суттєві властивості, зв'язки та відношення предметів і явищ. Поняття бувають:

ОДИНИЧНІ - відображають істотні властивості одиничних об'єктів;

ЗАГАЛЬНІ - відображають істотні властивості класів предметів.

КОНКРЕТНІ - відображають певні предмети, явища чи їх класи з істотними ознаками, зв'язками та відношеннями;

АБСТРАКТНІ - відображають ті чи інші властивості об'єктів, окремо від самих об'єктів.

РОДОВІ - характеризуються більшим обсягом відображуваних у їх колі об'єктів;

ВИДОВІ - характеризуються меншим за обсягом по відношенню до родових понять;

КАТЕГОРІЇ - мають найширший обсяг і відображають найзагальніші властивості, зв'язки і відношення.

СУДЖЕННЯ - форма мислення, в якій стверджується або заперечується наявність якихось зв'язків між предметами та явищами дійсності або їх властивостями та ознаками. Судження бувають:

ПООДИНОКІ - ствердження або заперечення відносно тільки одного предмета;

ЗАГАЛЬНІ - ствердження або заперечення відноситься до всіх предметів певної групи;

ЧАСТКОВІ - ствердження або заперечення відноситься уже не до всіх, а лише до деяких предметів;

ПРОСТІ - складаються з одного судження;

СКЛАДНІ - складаються з кількох простих суджень.

СТВЕРДНІ - стверджується наявність певних ознак і відношень у предмета або явища;

ЗАПЕРЕЧНІ - заперечується наявність певних ознак і відношень у предмета або явища;

ІСТИННІ - адекватно відображають зв'язки та відношення, що існують в об'єктивній дійсності;

ПОМИЛКОВІ - неадекватно відображають зв'язки та відношення, що існують в об'єктивній дійсності.

УМОВИВІД - форма мислення, при якій на основі деяких суджень робиться певний висновок у вигляді нового судження. Умовиводи бувають:

ІНДУКТИВНІ - умовиводи, в яких ми йдемо від фактів до узагальнень, від менш загальних до все більш і більш загальних суджень;

ДЕДУКТИВНІ - умовиводи, в яких ми йдемо від загальних суджень до суджень часткових і поодиноких;

ЗА АНАЛОГІЄЮ - умовиводи, що ґрунтуються на схожості деяких ознак певних та інших об'єктів.

Види мислення

Мислення завжди виникає тоді, коли з'являються проблеми, що мають бути вирішеними. Тобто, мислення - це пошук рішення відносно якогось питання. Існує два засоби пошуку такого рішення - конвергенція та дивергенція. Звідси і мислення може бути конвергентним або дивергентним.

КОНВЕРГЕНТНЕ МИСЛЕННЯ - це мислення, за яким всі розумові зусилля концентруються на пошуку єдиного правильного рішення для чого використовуються переважно наявні знання та логічні судження.

ДИВЕРГЕНТНЕ МИСЛЕННЯ - це мислення людей, яким властивий пошук максимальної кількості варіантів вирішення проблеми.

Дивергентне мислення зазвичай притаманне творчим особистостям, схильним утворювати нові комбінації з тих елементів, які інші використовують лише звичним чином. Показово, що особливостями такого мислення є: ПЛАСТИЧНІСТЬ - коли пропонується не одно, а декілька варіантів вирішення проблеми; РУХЛИВІСТЬ - легкість, з якою людина переходить від одного боку проблеми до іншого; ОРИГІНАЛЬНІСТЬ - нестандартність рішення.

Аномальне мислення

Суттєво, що мислення може бути не тільки нормальним, але й аномальним, тобто мислення з більш або менш грубими порушеннями відносно процесу пошуку істини. Існують такі види аномального мислення:

мислення архаїчне, що оперує застарілими поняттями та уявленнями;

мислення інертне, стереотипне, для якого властива недостатня рухливість пошуку нового, нездатність вийти за коло звичних уявлень;

мислення в'язке, схильне до надмірної деталізації і яке нездатне відрізняти головне від другорядного;

мислення примітивне, що оперує конкретними судженнями, бідне на логічні узагальнення;

мислення резонерське, для якого властива схильність до багатослівних бесплідних міркувань, що базуються на формальних та зверхніх аналогіях;

мислення конфабульоване, схильне до надмірних вигадок, які використовуються для вирішення проблем.

Індивідуальні особливості мислення

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29