Емоційний стан безробітних в період набуття нової профес

p align="left">На основі дарвінівського розуміння еволюції пристосувальних реакцій організму можна стверджувати, що емоційні стани зіграли колись позитивну роль, створивши умови для більш широкого і більш досконалого пристосування тварин до навколишніх умов. Первинні відчуття примітивних тварин не могли б втриматися в процесі еволюції і розвитися в настільки багатогранні і витонченні емоційні стани людини, якби вони не сприяли процесу в пристосувальній діяльності тварин. Інакше вони давно були б витіснені природнім відбором.

Вирішальною рисою емоційного стану є його інтегральність, його досконалість у відношенні до інших станів і реакцій. Емоції охоплюють весь організм, вони надають стану людини певний тип переживань. Виробляючи майже миттєву інтеграцію (об'єднання в одне ціле) всіх функцій організму, емоції самі по собі, в першу чергу, можуть бути абсолютним сигналом корисного чи шкідливого впливу на організм. Організм, навіть не визначаючи форму, тип, механізм та інші параметри тих чи інших впливів, може з врятувальною швидкістю відреагувати на них з допомогою певних якостей емоційного стану, зводячи їх, так би мовити, до спільного біологічного знаменника: корисний чи шкідливий для нього данний вплив. Практично весь життєвий досвід людини, починаючи з перших днів життя, допомагає їй уникати шкідливих впливів не на основі врахування об'єктивних параметрів шкідливого агента (наприклад, гострота пошкодженного предмету), а на основі тільки того “загального знаменника”, який виражається емоційним станом : “болить”, “неприємно”. [1,ст.174]

В психології розроблені п'ять основних моделей емоцій :

Емоції є усвідомленими переживаннями, які відрізняються один від одного і від неемоційних переживань деякими суб'єктивними властивостями. Висновки про емоції, які переживають інші організми, ми можемо зробити на основі стимулюючої ситуації, поведінки і т.п. Але ці критерії - не правильні, і кожний з нас знає, як їх інтерпритувати, тільки спираючись на особисті суб'єктивні передивання в аналогічних ситуаціях.

Емоції - це деякі специфічні фізіологічні стани чи процеси, які залежать від вегетативної нервової системи, а також, можливо, від деяких особливих центрів чи підсистем гіпоталамусу чи лімбічної системи. Визначаючими властивостями будь-якої емоції є або самі ці нервові процеси, коли існує можливість безпосередньо їх зареєструвати, або перефірійні вегетативні і подібні їм ефекти, які в більшості випадків легко піддаються спостереженню.

Емоції відрізняються від інших психологічних процесів своєю дезорганізуючою роллю.

Специфіка емоцій полягає не тільки в тому, що вони вміщуються в процеси адаптації, скільки в тому, що вони є результатом недоліку засобів для адекватної адаптації і ситуаціях.

Емоції відрізняються одна від одної і від інших процесів похідними від них мотиваційними ефектами, аналогічних тим, які виробляються традиційно визнаними мотивами чи спонуканнями. [48,ст.138]

В літературі розглядаються емоційні стани з точки зору ряду теорій: мотиваційної та інформаційної.

Мотиваційною теорією емоцій займався американський психолог Роберт Ліпер. Він висунув такі положення, які представлялися важливими йому для цієї теорії.

Розглядаючи емоції, потрібно бачити в них цілісний психологічний процес, але не з точки зору поведінки. Так як емоційні процеси можуть бути і усвідомлені.

Розглядати емоційні процеси як мотиви. Для того, щоб підтвердити чи спростувати це, потрібно звернутись спочатку до процесів, які психологами розглядались як мотиви, якими критеріями користуються для ідентифікації таких мотивів у людини та тварини. Розглянемо, наприклад, голод. Ми говоримо про голод по тому, як впливає він на життя індивіда. Один з найбільш яскравих описів такого впливу був даний Ернестом Шаклетоном, який разом з трьома друзями намагався досягнути Південного полюсу в 1909р. Ці люди переносили дуже велике фізичне навантаження, жили в умовах сильного холоду і мали дуже малий добовий раціон. Вони весь час думали і розмовляли лише про їжу, та що це займало визначну роль в їх перебуванні в горах. Отже, всі їх переживання і почуття були мотивовані почуттям голоду.

Емоції мають такий самий вплив, що і мотиви фізіологічного походження, то їх можна назвати мотивами. Це найбільш фундаментальний із фактів, який характеризує емоції. Він служить як засіб розмежування емоцій і немотаваційних психічних процесів.

Для того, щоб скласти чітку уяву про емоційні мотиви, необхідно розглянути співвідношення емоційних мотивів до мотивів взагалі. Тому можна виділити 2 види мотивів, які являють собою два полюси деякого контиміуму, який охоплює всі мотиви. Вони відрізняються таким чином. Емоційні мотиви - це процеси, які залежать від сигналів, які нагадують подразники, що викликають перцептивні чи конгітивні процеси;

це процеси, які можуть збуджуватись навіть дуже легкими і слабкими зовнішніми подразниками чи які викликаються навіть при відсутності необхідної стимуляції:

з другої сторони, фізіологічні мотиви, в основному залежать або від спеціфічних хімічних умов в організмі, або від особливо сильного переферичного подразника.

Найбільш важливими є емоційні мотиви. В умовах сучасного суспільства людина є сильно мотивованою істотою, при чому цей факт обумовлений саме емоційними процесами.

Емоційні процеси можуть бути розглянуті як один з видів перцептивних процесів.

Інша теорія емоцій - це інформаційна, якою займався П.В. Сімонов.

Інформаційна теорія емоцій… не тільки не “фізіологічна”, не “психологічна” і тим більше не “кібернетична”. Вона нероздільно зв'язана з павловським систематизованим по свому характеру підходом до вивчення вищої нервової (психічної) діяльності. Це означає, що теорія, якщо вона правильна, повинна бути в рівній ступені продуктивна і для аналізу явищ, які відносять до психології емоцій, і при вивчені мозкових механізмів емоційної реакції людини та тварини. [35,ст.248]

Емоція - це відображення мозком людини чи тварини якої-небудь актуальної потреби ( її якості і величини) і відносності (можливості) її задоволення, яку мозок оцінює на основі генетичного і раніше набутого індивідуального досвіду.

Зрозуміло, емоція залежить і від ряду інших факторів, таких як :

індивідуальні особливості суб'єкта, перш за все, індивідуальні особливості його емоційності, мотиваційної сфери, вольових якостей і т.п.;

фактор часу, в залежності від якого емоційна реакція набуває характер стрімко розвиваючого афекту чи настрою, що зберігається часами, днями і тижнями;

якісні особливості потреб. Так, емоції, що виникають на базі соціальних і духовних потреб, прийнято називати почуттями.

І так, необхідними, достатніми факторами є такі фактори, як : потреба і можливість їх задовольнити.

Термін “інформація” ми використовуємо, маючи на увазі зміни можливості досягнення мети (задоволення потреб), дякуючи отриманню даного повідомлення. Таким чином, мова не йде про інформацію, що актуалізує потребу (наприклад, про виникнення небезпеки), але про інформацію, яка необхідна для задоволення потреби (наприклад, про те, як цю небезпеку уникнути). Під інформацією ми розуміємо відображення всієї сукупності засобів досягнення мети : знання, які має суб'єкт, вдосконалення його навичок, енергетичні ресурси організму; час, достатній чи недостатній для організації відповідних дій і т.п. [17,ст.180]

Низька можливість задоволення потреб веде до виникнення негативних емоцій. Зростання можливостей задоволення в порівнянні з попереднім прогнозом породжує позитивні емоції.

1.2 Важкі емоційні стани людини в процесі життєдіяльності

Психічний стан, за психологом Н.Д. Левітова, це цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, яка показує своєрідне протікання психічних процесів в залежності від відбитих предметів і явищ дійсності, попереднього стану або психічних властивостей особистості. Психічні стани носять адаптивний пристосувальний характер, погодження можливостей людини з конкретними об'єктивними умовами і організують його взаємодію з середовищем.

Фізіологічну основу станів складають системи (нейронні комплекси), це динамічні функціональні блоки, об'єднанні за принципом домінанти. Психічні стани - являються виключно індивідуалізовані, так як вони залежать від особливостей конкретної особистості, її цінностних орієнтацій.

Нормальна життєдіяльність людини не можлива без певної нервово-психічної напруги. В залежності від цього людина перебуває як в станах функціонального комфорту, тобто де засоби і умови праці конкретної людини повністю відповідають її функціональним можливостям, а сама діяльність супроводжується позитивним емоційним до неї ставленням, високою активністю, так і стани, де відсутні ідеальні умови, де мають місце більші чи менші, внутрішні чи зовнішні завади, які можуть значно зменшити нормальний активний стан, перетворити його в важкий. Отже, важким називається стан, що пов'язаний з порушенням в діяльності нервової системи.

Порушення діяльності нервової системи можуть бути обумовлені її перезбудженнями, тобто надмірним зовнішнім впливом, чи пониженням тонусу нервової системи, тобто недостатньою зовнішньою імпульсацією.

Найчастіше зустрічаються стани для яких характерний надлишок емоційної напруги. В таких випадках виникають явища “застійного збудження”. До цієї групи явищ відносяться такі стани як : стрес, домінуючі стани, фрустрація, конфлікт, тривога, криза.

Термін “стрес” вперше з'явився завдяки канадському професору Гансу Сельє. Він означає, в походженні від англійського stress - тиск, напруга, натиск - неспеціфічну відповідь організму на вимоги. [53,ст.25]

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13