Прояв агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

p align="left">Встановлено, що серед підлітків, осуджених за агресивні злочини, 90% вчинили злочини в нетверезому стані [42, 15].

Зв'язок між алкоголем і агресією непростий. Малі дози етилового спирту можуть підвищувати збудження автономної нервової системи, а великі дози можуть знижувати кортикальне збудження, проте ефекти, що відносяться до нервової системи, нестабільні. Добре відомі наслідки прийому алкоголю - це погіршення психомоторики, збільшення часу реакції і погіршення загального когнітивного функціонування. Дії на психіку варіюється залежно від типу і кількості алкогольного напою, а також від індивідуальних відмінностей в статурі, обміні речовин і придбаній толерантності. Дія на настрій і соціальну поведінку є високозалежними від соціального і культурного контексту. З урахуванням цього були висунуто декілька можливих пояснень зв'язку між алкоголем і агресією.

Грехем виділив чотири категорії теорій, які розрізняються залежно від ролі, приписуваної алкоголю як такому. Пряма теорія експлицитно розглядається в теоріях "розгальмовування", згідно яким алкоголь впливає на мозкові механізми, що містять агресію. Проте позиції такої теорії підриваються відсутністю доказів існування мозкових центрів агресії і мінливими ефектами алкоголю. Більш того, якщо врахувати високу частоту випадків, коли вживання алкоголю не призводить до агресивних наслідків, то гіпотеза розгальмовування здається занадто спрощеною [37, 225].

Теорія, що наводить доводи на користь непрямої причини, пропонує, що ефекти алкоголю впливають на зміни у збудженні та когниції. Тейлор і Леонгард рахують, що алкоголь знижує здатність надавати увагу множинним сигналам і перемикати увагу, внаслідок чого людина, яка знаходиться в стані сп'яніння, більш залежна від стимулів, менш керуєма гальмуючими сигналами або очікуваними наслідками та схильний до ризику [43, 210].

Третій підхід робить особливий акцент на мотивах вживання алкоголю, якими можуть бути досягнення зниження тривоги або придбання відчуття могутності, взаємодіючими з іншими ефектами алкоголю [5, 75].

Четверта категорія теорій розглядає кореляцію алкоголю, - агресія як відображення диспозиційних або ситуативних чинників. Особові чинники можуть примушувати людей і пити, і поводитися агресивно. Наприклад, в одному дослідженні був встановлений наступний факт: студенти, які повідомляли, що стають агресивними після вживання алкоголю, відрізнялися від тих, хто вживає алкоголь, але неагресивних більшої деліквентністю за даними самозвітів, більшою ворожістю, домінантністю та імпульсом, досвідом непослідовного виховання, а також підвищеним часом відновлення електропровідимості шкіри [26, 259].

Ці теорії частково співпадають, чим конкурують між собою. Чи приведе алкоголь до агресії залежатиме від взаємодії між індивідуальними особливостями п'ющого, психологічними ефектами алкоголю та провокуючими і стримуючими чинниками в конкретній ситуації.

Набагато менше даних про зв'язки між вживанням заборонених наркотиків та агресією. Наявні дані вказують на те, що марихуана, опіати та транквілізатори не сприяють агресії та навіть можуть її стримувати. Амфетаміни і барбітурати, напевно, все ж таки сприяють здійсненню насильства, але, як і у випадку, з алкоголем, результат, мабуть, залежить від індивідуальної схильності і ситуаційних чинників [20, 255].

Висновки до розділу 2

В становленні агресивної поведінки можуть грати помітну роль вікові особливості підлітка та соціальні чинники.

Традиційно головним інститутом виховання є сім'я. Важливість сім'ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості своєї дії на особистість жоден з інститутів виховання не може порівнятися з сім'єю.

По мірі дорослішання роль сім'ї слабшає і зростає роль однолітків. Елементарна підтримка, яку підлітки отримають від товаришів, надзвичайно важлива для їх розвитку.

Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних та інших соціально-психологічних чинників спотворює весь спосіб життя підлітків. Підлітки попадають під сильний вплив підліткової групи, що нерідко формує асоціальну шкалу життєвих цінностей. Алкоголізація і наркотизація найтіснішим чином вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків.

Для молоді алкоголь засіб для розкріпачення та подолання сором'язливості, від якої страждають багато підлітків. Тим часом, агресивна поведінка підлітків нерідко пов'язана з алкоголізацією. Оскільки підлітки алкоголізуються, як правило, в групі, то підігріте алкоголем прагнення не "відставати від інших" і "жадання подвигу" часто прзиводять до демонстративних асоціальних вчинків.

Проте, чи приведе алкоголь до агресії, залежатиме від взаємодії між індивідуальними особливостями підлітка, психологічними ефектами алкоголю та провокуючими і стримулючими чинниками в конкретній ситуації.

3. Емпіричне дослідження прояву агресії у підлітків з адіктівною поведінкою

3.1 Обґрунтовування вибору методик дослідження

При дослідженні проявів агресії у підлітків з адіктивною поведінкою були обранi засоби тестування - особові опитувальники. Проведення опитування таким чином дозволило залучити як найбільше підлітків віком від 15 до 20 років [31, 441].

Під особовим опитувальником ми розуміємо сукупність методичних засобів для вивчення та оцінки окремих властивостей і проявів особистості. Кожна з методик є стандартизованою анкетою, що складається з набору пропозицій, із змістом яких випробовуваний (респондент) може або погодитися, або не погодитися. Пітання в анкеті сформульовані так, щоб, відповідаючи на них, випробовуваний повідомляв експериментатора про типові форми поведінки в різних ситуаціях, оцінював свою персону з різних точок зору, освітлював особливості своїх взаємостосунків з оточуючими. Особові опитувальники дозволяють отримати інформацію, характеризуючу персону випробовуваного в широкому діапазоні - від особливостей його фізичного та психічного полягання до його морально-етичних і суспільних установок. Такі опитувальники створюються на базі однієї або декількох шкал установок. Пітання групуються так, щоб відповіді на них дозволяли оцінити якусь властивість або полягання індивиду. Ці сгрупировані питання, що мають назву шкал, розрізняються між собою по найменуванню властивості особистості (шкали тривожності, лідерства, агресивності та ін.). Одержані безпосередньо після опиту дані переводяться за допомогою спеціальних статистичних процедур в стандартизовані бали. Основним недоліком особових опитувальників є те, що випробовувані, більшою чи меншою мірою, розуміючи показову цінність відповідей, можуть відповідати на питання згідно вимог ситуації опиту і очікувань, приписуваних ними особистості, що здійснює опит, тобто вільно або мимовільно спотворювати відомості, що повідомляються про собі [30, 335].

Чинники прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою традиційно діляться на соціальні, психологічні і біологічні.

Соціальні чинники: мода, ступінь загрожуючої відповідальності, вплив групи підлітків.

Психологічні чинники: тип акцентуації характеру, привабливість виникаючих відчуттів і їх переживання, відсутність соціальних інтересів, прагнення до самоствердження. Біологічні чинники: ступінь початкової толерантності (індивідуальна непереносимість, висока стійкість) до алкоголю, обтяжило спадковості, органічні ураження мозку, хронічні хвороби, природа речовини, що вживається. Виходячи з цього були підібрані методики: на виявлення акцентуйованої поведінки, виявлення показників та форм агресії, та виявлення ранішніх ознак алкоголізму, які відповідають досягненню мети роботи. Риси особистості, які самі по собі ще не є патологічними, але можуть за певних обставин розвиватися в позитивному або негативному напрямках, досягаючи крайніх варіантів норми, кордонні з психопатіями, називаються акцентуйованими. К. Леонгард і І. Шмішек визначають 10 типів акцентуації характеру [49, 29].В свою чергу сморід поділені на дві групи, що відображають акцентуацію властивостей безпосереднього характеру або акцентуації властивостей темпераменту.

До першої групи відносяться застрягаючий (З), збудливий (В), демонстративний (Де), педантичний (П) типи.

До другої - гіпертимний (Г), дистимний (Ди), циклоїдний (Ц), екзольтований (Ек),тревожний (Т), емотивний (Ем) типи.

Типи акцентуації першої групи відображають в основному властивості характеру, в той же час як типи другої групи - особливості темпераменту і характеру, а також глибину афектних реакцій.

Наступна методика діагностики показників та форм агресії А.Басса і А. Дарки дає змогу виявити важливі показники та фоми агресії:

§ фізична агресія - використовування фізичної сили проти іншої особистості;

§ вербальна агресія - вираз негативних відчуттів як через форму (сварка, крик, виск), так і через зміст словесних звернень до інших осіб (загрози, прокляття, лайка);

§ непряма агресія - використовування обхідним шляхом направлених проти інших осіб пліток, жартів та виявлення неспрямованих, неврегульованих, вибухів люті ( в крики, тупанні ногами, тощо);

§ негативізм - опозиційна форма поведінки спрямована звичайно проти авторитету та керівництва, яка може наростати від пасивного опору до активних дій, проти вимог, правил, законів;

§ роздратування - схильність до роздратування, готовність при щонайменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості;

§ підозрілість - схильність до недовіри і обережного відношення до людей, що виникають з переконання, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8