RSS    

   Прояв агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

Прояв агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методологічний аналіз проблеми прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

1.1 Аналіз проблеми дослідження у вітчизняній та зарубіжній психологічній літературі

1.2 Причини виникнення адіктивної поведінки підлітків

Висновки до розділу 1

2. Особливості прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

2.1 Біологічні та соціальні детермінанти, сприяючі закріпленню агресії у підлітків

2.2 Агресія як один з наслідків адіктивної поведінки підлітків

Висновки до розділу 2

3. Емпіричне дослідження прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

3.1 Обгрунтовування вибору методик дослідження

3.2 Аналіз результатів визначення акцентуації характеру за допомогою методики К. Леонгарда і М. Шмішека

3.3 Аналіз результатів виявлення показників та форм агресії за допомогою методики А. Басса і А. Дарки

3.4 Аналіз результатів виявлення ранішніх ознак алкоголізму за допомогою опитувальника К.К. Яхина, Д.М. Мендельовіча

3.5 Методи профілактики агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність дослідження полягає в тому, що з кожним роком зростає число неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляється в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадського порядку, хуліганство, вандалізм та ін.). В крайніх формах почали виявлятися жорстокість і агресивність. Агресивність формується переважно в процесі ранньої соціалізації в дитячому і підлітковому віці, і саме цей вік найбільш сприятливий для профілактики та корекції.

Як відзначає І.С. Кон, не дивлячись на те, що девіантна поведінка виявляється в різних формах, всі вони взаємозв'язані. Пияцтво, вживання наркотиків, агресивна поведінка, протиправну поведінку утворюють єдиний блок. Залучення підлітка до одного виду девіантної поведінки підвищує вірогідність його залучення до інших [19, 44].

Вихід з реальності шляхом зміни психічного стану може здійснюватися різними способами. В житті кожної людини можуть бути моменти, пов'язані з бажанням змінити свій психічний стан: позбутися пригноблення, "скинути" втомленість, відвернутися від неприємних роздумів, тощо. Для реалізації цієї мети людина "виробляє" індивідуальні підходи, що стають звичками, стереотипами. Елементи адіктивної поведінки властиві будь-якій людині, що виходить з реальності шляхом зміни свого стану. Проблема адікції починається тоді, коли прагнення виходу з реальності, пов'язане із зміною свідомості, починає домінувати в свідомості, стає центральною ідеєю [20,9].

Дану проблематику розробляли Анохіна І.П., Захаров А.І., Короленко Ц.П., Максимова Н.Ю, А. Фройд, Байярд Р.Т. та інші.

Об'єктом дослідження є адіктивна поведінка особистості.

Предметом дослідження виступає - прояв агресії у підлітків з адіктивною поведінкою.

Мета дослідження - вивчити процес впливу психоактивних речовин на прояв агресії у підлітків.

Виходячи з мети завданнями дослідження є:

1. Провести теоретико-методологічний аналіз проблеми прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою.

2. Проаналізувати особливості прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою.

3. Провести емпіричне дослідження особливостей прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою.

4. Зробити аналіз отриманих даних.

5. Зробити практичні рекомендації щодо профілактики агресії у підлітків з адіктивною поведінкою.

Методологична та теоретична основа дослідження. Актуальними є дослідження характерологічних особливостей підлітків, які виявляються в різних формах поведінки. Дану проблематику розробляли: І.С. Кон, А.Е. Лічко, К. Леонгард, Д.Б. Ельконін, Н.Я. Іванов, Б.М. Слуцкин, А.М. Яковльов, В.А. Шаповал та ін. Серед зарубіжних дослідників та вчених: Ш. Бюлер, Х. Ремшмідт, А. Фрейд, З. Фрейд, В. Штерн та ін.

Девіантну поведінку людини визначають як систему вчинків або як окремі вчинки, що суперечать прийнятим в суспільстві нормам і що з'являються у вигляді незбалансованості психічних процесів, порушення процесу самоактуалізації або у вигляді відхилення від етичного та естетичного контролю над власною поведінкою [21, 25].

Зловживання речовинами, що викликають стан зміни психічної діяльності (алкоголізація, наркотизація, табакокуріння та ін.) є формою девіантної поведінки. Речовина, яка при споживанні впливає на психічні процеси, наприклад на когнітивну або афектну сферу, називається психоактивною [40, 57]. Адіктивною поведінку частіше пов'язують тільки із зловживанням психоактивними речовинами. Адіктивна поведінка (англ. addiction - схильність, згубна звичка) - зловживання одним або декількома хімічними речовинами, що спричиняє зміну стану свідомості [16, 31].

Методи (методики) дослідження:

- аналіз літератури за проблемою дослідження;

- психолого-педагогічний експеримент (констатуючий);

- спостереження;

- бесіда;

- тестування (визначення акцентуйованної поведінки людини (методика Леонгарда - Шмішека), виявлення показників і форм агресії (методика Басса - Дарки), виявлення ранніх ознак алкоголізму (опитувальник Яхина - Мендельовіча) );

- методи обробки даних.

Теоретичне значення дослідження полягає у вивченні особливостей прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою. В даній роботі я спробувала розкрити роль психоактивних речовин на прояв агресії у підлітків, провести емпіричне дослідження біологічних та соціальних чинників, сприяючих закріпленню агресії у підлітків з адіктивною поведінкою.

Практичне значення дослідження полягає в проведенні емпіричного дослідження особливостей прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою і, по можливості, вживання встановлених результатів на практиці. По-перше, велике значення проведене в роботі дослідження має для педагогів при роботі з підлітками, по-друге, цікавими і корисними результати виявляться для батьків, які знаходяться у безпосередньому контакті зі своїми дітьми в процесі формування їх особистості.

1. Теоретико-методологічний аналіз проблеми прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

1.1 Аналіз проблеми дослідження у вітчизняній та зарубіжній психологічній літературі

Психологічно підлітковий вік виключно складний і суперечливий. Невипадково вже з XX століття він привертає пильну увагу дослідників. До теперішнього часу психологами отриманий великий фактичний матеріал про психологічні особливості підлітків. Проведені дослідження, присвячені потребам, ідеалам, інтересам підлітків, особливостям волі, етичним уявленням, мотивам діяльності підлітків, різноманіттю чинників, що впливають на їх розвиток. І.С. Кон писав про те, що, психологічні стани підліткового віку пов'язані з двома "переломними" моментами цього віку: психофізіологічним - статевим дозріванням, і все, що з ним пов'язане, і соціальним - кінець дитинства, вступ до світу дорослих.

Перший з цих моментів пов'язаний з внутрішніми гормональними і фізіологічними змінами, впливаючий на тілесні зміни, викликаючий неусвідомлений статевий потяг, а також емоційно-чутливі зміни.

Другий момент - закінчення дитинства і перехід в світ дорослих пов'язаний з розвитком в свідомість підлітка критичного рефлектуючого мислення в розсудливій формі. Це і є визначаючий стан підлітка в психіці [18, 37].

Дослідженню агресивності і агресивної поведінки надається значна увага у всіх основних психологічних напрямках.

У вітчизняній психології показано, що людина не народжується егоїстом або альтруїстом, скромним або хвалькуватим. Він стає таким. Лише в процесі розвитку людини як особистості виникають як соціально корисні, так і соціально шкідливі риси [23, 48].

Для А. Адлера агресивність є невід'ємною якістю свідомості, організуючою його діяльність. Універсальною властивістю живої матерії Адлер вважає суперництво, боротьбу за першість, прагнення до переваги. Проте ці базові потяги стають автентичними тільки в контексті правильно зрозумілого соціального інтересу. Агресивна свідомість породжує різні форми агресивної поведінки - від відкритої до символічної. Агресивність, вплітаючись в контекст культури, набуває символічні форми, пов'язані із спричиненням болю і приниженням. Всяка у відповідь реакція є природною свідомою або несвідомою реакцією людини на примушення, витікаючою з бажання індивіда відчувати себе суб'єктом, а не об'єктом [46, 70].

В світлі теорії соціального навчення, запропонованою Бандурою, агресія розглядається як якась специфічна соціальна поведінка, яка засвоюється і підтримується в основному точно так, як і багато інших форми соціальної поведінки. Теорія соціального навчення розглядає агресію як соціальної поведінки, що включає дії, "за якими стоять складні навички, що вимагають всебічного навчення" [10, 46]. Наприклад, щоб здійснити агресивну дію, потрібно знати, як поводитися із зброєю, які рухи при фізичному контакті будуть хворобливими для жертви, а також потрібно розуміти, які саме слова або дії заподіюють страждання об'єктам агресії. Оскільки ці знання не даються при народженні, люди повинні навчитися поводитися агресивно.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8


Новости


Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

                   

Новости

© 2010.