Прояв агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

p align="left">У вітчизняній психології агресивний підліток розглядається як, перш за все, звичайна дитина. Риси, якості агресивності він придбаває під впливом помилок, недоробок, упущень у виховній роботі, складнощів в навколишньому його середовищі [13, 35].

Усередині підліткового віку, як у хлопчиків, так і у дівчаток, існують вікові періоди з більш високим і більш низьким рівнем прояву агресивної поведінки. Л.М. Семенюк встановив, що у хлопчиків є два піки прояву агресії: 12 років і 14-15 років. У дівчаток також виявляються два піки: найбільший рівень прояву агресивної поведінки наголошується в 11 років і в 13 років [37, 59].

Агресія як прояв непристосованості до соціального середовища виразно виявляється у віці від 10 до 13 років. Вона має вираження або в сімейних колотнечах при дозволі конфліктів, або в битті фізично слабких, невпевнених в собі, позбавлених батьківського захисту учнів.

В старшому шкільному віці агресивність відзначається в основному у хлопців, у дівчат - значно рідше. Агресія у хлопців звичайно відрізняється в наступних ситуаціях: при зіставленні себе дітям, дорослим, старим; в конфліктах між окремими молодіжними групами; при регуляції відносин всередині молодіжної групи за допомогою фізичної сили [26, 215].

Агресивність по відношенню до молодших звичайно виражається у глузуванні над ними, поштовхах, запотиличниках, іноді у відбиранні дрібних особистих речей та грошей. Особливо вона може виявлятися проти дітей, що не мають сильного захисника. Агресивність в подібних випадках є засобом глузливої і поблажливої демонстрації своєї вікової переваги і фізичної сили. Агресія старших підлітків по відношенню до дорослих часто має на меті визначення меж дозволеного в поведінці і носить демонстративний характер. Вона може виявлятися в нарочитому порушенні тиші, запереченням старшим (нерідко в зухвалій, образливій формі), сутички на місцях найбільшого сбіговища дорослої публіки, псуванні суспільного майна. При цьому молоді люди уважно спостерігають за поведінкою дорослих і негайно на нього реагують. Значне загострення ситуації наступає, коли старші роздратовано і гнівливо вимагають "призвати хуліганів до порядку" або боязливо стороняться конфлікту. Старшому підлітку подобається дратувати таких дорослих. Причому навіть можливе згодом покарання він розцінює як несправедливе, оскільки сам підліток наперед не знав куди заведе його цей "експеримент". Тому підлітки в таких випадках у всьому винуватять дорослих.

Агресія нерідко спрямована на окремого дорослого. Частіше це відзначається при кримінальній поведінці, здійснюваній цілою молодіжною групою. Безпосередній поштовх до нього звичайно роблять сильні емоції, що захопили всю компанію молодих людей. Нерідко такі емоції виникають на фоні алкогольного сп'яніння. В такому стані у школярів посилюється прагнення вчинити якусь незвичайну "відважну", "хоробру" дію. Вихід воно може знайти в нападі на фізично слабку, п'яну або старезну людину.

Агресивність може виявлятися у школярів середніх класів в сутичках між окремими групами. Суперечка між проживаючими по сусідству підлітковими групами звичайно йде через територіальні "сфери впливу", клуби, кінотеатри, дискотеки. Суперників туди прагнуть не пускати [43, 255].

Агресивність при регулюванні відносин в групі пов'язана зі встановленням або збереженням певного "порядку" в конкретному молодіжному об'єднанні та спрямована проти "зрадників і баламутів", це наука для тих, хто коливається і невпевнений. Звичайно це буває при виникненні або розпаді певної неформальної групи, як говорив вітчизняний психолог Степанов В.Г. [43, 226]

І.С. Кон говорив про те, що підліткова агресія - частіше всього слідство загальної озлобленості і зниженої самоповаги в результаті пережитих невдач та неспаведливостей. Витончену жорсткість нерідко проявляють також жертви гіперопеки, розпещені мамчині синки, що не мали в дитинстві нагоди експериментувати і відповідати за свої вчинки; жорстокість для них - своєрідний сплав помсти, самоствердження і одночасно самоперевірки [18, 156].

Найактуальнішими є дослідження характерологічних особливостей підлітків, які виявляються в різних формах поведінки. Дану проблематику розробляли: І.С. Кон, А.Е. Лічко, К. Леонгард, Д.Б. Ельконін, Н.Я. Іванов, Б.М. Слуцкин, А.М. Яковльов, В.А. Шаповал та ін. З зарубіжних дослідників та вчених: Ш. Бюлер, Х. Ремшмідт, Г. Фрейд, З. Фрейд, В. Штерн та інші. Теоретичний аналіз робіт показує, що девіантна поведінка - поняття соціально-психологічне, оскільки позначає відхилення від прийнятих в даному конкретно-історичному суспільстві норм міжособових взаємостосунків: дій, вчинків, скоюваних в рамках психічного здоров'я. Девіантна поведінка підрозділяється на дві великі категорії. По-перше, ця поведінка, що відхиляється від норм психічного здоров'я, мається на увазі наявність явної або прихованої психопаталогії. По-друге, ця антисоціальна поведінка, що порушує якісь соціальні та культурні норми, особлива правові.

А найгострішою і актуальною є проблема корекції відхилень в поведінці підлітків і профілактики типів розвитку, що відхиляються. Розробка нових стратегій виховної дії на підлітків і психолого-педагогічних методик вимагає постійного уточнення в науковому плані змісту процесів нормального і аномального розвитку на цьому віковому етапі по відношенню до загального контексту розвитку і життєвого шляху людини; інтеграції ідей і методів, що розробляються не тільки в психології і педагогіці, але і в медицині, психотерапії і інших суміжних науках і практиках. Цими питаннями займалися А.Г. Асмолов, А.А. Бодальов, І.В. Вачков, В.В. Давидов, І.В. Дубровіна, В.П. Зінченко, Л.М. Мітіна, П.І. Підкасистий, А.М. Прихожан, В.В. Рубців, В.Г. Степанов, Д.И. Фельдштейн та ін.

За останні роки були проведені психологами і педагогами ряд досліджень по вивченню, діагностиці і попередженню педагогічної занедбаності і правопорушень підлітків. Цьому присвячені роботи Абрамової Г.С., Алемаскина М.А., Антонян Ю.М., Белічевої С.А., Бехтерева В.М., Глоточкина А.Д., Дубровіной І.В., Знакова В.В., Іванова Є.Я., Ігошева К.Є., Ісаєва Д.Д., Ісаева Д.Н., Ковальова А.Г., Кона І.С., Кондрашенко В.Т., Лічко А.Є., Миньковского Г.М., Невского І.А., Пірожкова В.Ф., Платонова К.К., Потанина Г.М., Фельдштейна Д.І. та інших.



1.2 Причини виникнення адіктивної поведінки підлітків

Оцінка будь-якої поведінки завжди має на увазі його порівняння з якоюсь нормою, проблемну поведінку часто називають девіантною, відхиляється. Девіантна поведінка - це система вчинків, що відхиляються від загальноприйнятої або мається на увазі норми (психічне здоров'я, має рацію, культура, мораль) [41, 213].

С.А. Белічева класифікує соціальні відхилення в девіантній поведінці таким чином:

1) корисливої орієнтації: правопорушення, провина, пов'язана з прагненням отримати матеріальну, грошову, майнову вигоду (розкрадання, крадіжки, спекуляція, протекція, шахрайство та ін.);

2) агресивної орієнтації: дії, спрямовані проти особистості (образа, хуліганство, побої, вбивства, згвалтування);

3) соціально-пасивного типу: прагнення піти від активного способу життя, відхилитися від громадянських обов'язків, небажання вирішувати особисті і соціальні проблеми (ухилення від роботи, навчання, бродяження, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, суїцид).

Юнацький вік взагалі і рання юність особливо є групою ризику.

По-перше, позначаються внутрішні труднощі перехідного віку, починаючи з психогормональних процесами і закінчуючи перебудовою Я-концепції. По-друге, невизначеність соціального положення підлітків. По-третє, суперечливість, обумовлені перебудовою механізмів соціального контролю: дитячі форми контролю вже не діють, а дорослі способи, що припускають дисципліну і самоконтроль ще не склалися або не окріпли.

Існують загальні, соціально обумовлені, причини девіантної поведінки для всіх груп "ризику":

1. Соціальна нерівність. Це знаходить вираз в низькому, часом жебрацькому рівні життя більшої частини населення, в першу чергу молоді; в розшаруванні суспільства на багатих і бідних; безробіття, інфляція, корупція, тощо.

2. Морально-етичний чинник девіантної поведінки виражається в низькому морально-етичному рівні суспільства, бездуховності, психології вещизму і відчуженні особистості. Життя суспільства з ринковою економікою нагадує базар, на якому все продається і все купується, торгівля робочою силою і тілом є рядовою подією. Деградація і падіння вдач знаходять свій вираз в масовій алкоголізації, бродяженні, розповсюдженні наркоманії, "продажній любові", вибуху насильства і правопорушеннях.

3. Навколишнє середовище, яке нейтрально-прихильний відноситься до девіантної поведінки. Молоді девіанти в більшості своїй вихідці з неблагополучних сімей [36, 290].

Зловживання речовинами, що викликають стани зміни психічної діяльності (алкоголізація, наркотизація, табакокуріння і ін.) є формою девіантної поведінки. Адіктивна поведінка - один з типів девіантної поведінки з формуванням прагнення до виходу з реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких речовин або постійною фіксацією уваги на певних видах діяльності з метою розвитку і підтримки інтенсивних емоцій [20, 10].

Серед девіантних підлітків більш третини зловживають алкоголем і знайомі з наркотиками. Мотиви вживання - бути своїм в компанії, цікавість, бажання стати дорослим або змінити свій психічний стан. Надалі випивають, приймають наркотики для веселого настрою, для більшої розкутості, самовпевненості, тощо [5, 78].

Про адіктивну поведінку можна судити спочатку по появі психічної (бажанню пережити підйом, забуття) залежності, а потім і фізичної залежності (коли організм не може функціонувати без алкоголю або наркотика) [39, 69].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8