Невротичні розлади у хворих серцево-судинної системи

. Клініко-епідеміологічне та клініко-статистичне дослідження дозволили визначити структуру соматоформних розладів в амбулаторно-поліклінічній практиці: соматоформна вегетативна дисфункція з кардіореспіраторними функціональними порушеннями становить 10 %, соматоформна вегетативна дисфункція з функціональними порушеннями шлунково-кишкового тракту -- 5,7 %, соматоформна вегетативна дисфункція з функціональними порушеннями сечостатевої системи -- 12,2 %. Проведене дослідження за допомогою розробленої диференційно-діагностичної методики показало, що в амбулаторно-поліклінічній практиці соматоформні розлади діагностуються у межах розповсюжених соматичних захворювань відповідної органно-системної приналежности. Соматоформний вегетативний розлад сердцево-судинної системи у 9% діагностується за рубрикою вегетосудинна дистонія, соматоформний вегетативний розлад шлунково-кишкового тракту, у 8% диагностується як гастрит та інши хвороби кишечника та очеревини, соматоформний вегетативний розлад сечостатевої системи у 8,5% діагностується як цистит.

За механізмом виникнення СФР виявилися неоднорідними і серед них можна було виділити 4 основні форми: 1) реакції психічної дезадаптації (РПД), що виникли у хворих в результаті поточних психологічних впливів, в тому числі і соматичного страждання -- 54,6±1,7%; 2) соматоформний астенічний симптомокомплекс (САСК) -- 17,2±1,3%; 3) гострі невротичні розлади (ГНР), які виникали в результаті перенесених психотравм -- 11,7±1,2%; 4) невротичні розлади із затяжним перебігом (НРЗП), на фоні яких виникали СФР -- 16,5±1,4%.

Діагностично значимим є відпір хворого спробам обговорення можливості психологічної обумовленості захворювання; це може мати місце навіть при наявності наочних депресивних і тривожних симптомів и певної істероїдности.

У хворих на СФР надзвичайно поширеними є низькі показники активності (70,4±1,5%), настрою (93,1±0,7%) і, особливо, самопочуття (98,6±0,9%). Достовірно частіше низькі показники настрою відзначалися у хворих з РПД (96,9±0,6%), активності - у хворих з ГНР і САСК (відповідно 86,0±3,6% і 85,8±2,7%), а низькі показники самопочуття з приблизно однаковою частотою зустрічалися при всіх формах непсихотичних порушень психіки (93,7±1,1% --90,1±2,1%).

Для більшості хворих на СФР притаманним був високий рівень особистісної (64,9±1,6%) і реактивної (64,7±1,9%) тривожності, особливо для хворих з ГНР (відповідно 81,4±4,1% і 76,4±5,2%) та САСК (відповідно 81,7±3,2% і 72,9±3,5%).

Високий рівень нейротизму мав місце в середньому більш, ніж у половини хворих СФР - в 53,5±1,8% випадків, однак у пацієнтів із САСК частота його реєстрації досягала 90,1±2,5%, а з ГНР і того більше -- 96,4±2,4%. Серед хворих на СФР більш, ніж вдвічі переважали інтроверти (68,8±1,5% проти 31,2±1,5%). Це переважання було найбільш вираженим у хворих із САСК (74,9±3,6% проти 25,1±3,6%). По нозологічних групах переважання інтровертів виявилося найбільш притаманним хворим на СВД шлунково-кишкового тракту (76,6±3,1%), найменш - хворим на СВД серцево-судинної системи (57,7±3,4%).

Найбільша глибина астенії об'єктивно підтверджувалася у хворих на СФР з НРЗП, які виконували найменшу кількість простих арифметичних операцій (79,6±1,34%) і при цьому допускали найбільшу кількість помилок (2,76±0,25%), а також у хворих із САСК (відповідно 81,6±1,36% і 1,96±0,14%). У пацієнтів же з ГНР дані об'єктивізації глибини астенії підтверджували наявність синдрому дратівливої слабкості (більша кількість операцій -- 85,8±1,61% з більшою ж кількістю помилок -- 2,21±0,21%).

В цілому для хворих на СФР характерною виявилася майже однакова представленість блоків реагування на хворобу з інтра- та інтерпсихічною соціальною дезадаптацією (відповідно 22,7±0,7% та 26,5±0,8%), при вдвічі меншій представленості блоку типів реагування без соціальної дезадаптації (11,6±0,6%). Разом з тим, у хворих на СФР із САСК блок типів реагування з інтрапсихічною дезадаптацією достовірно превалював над блоком з інтерпсихічною дезадаптацією (34,5±1,4% проти 30,6±1,6%), а у пацієнтів з РПД та ГНР - навпаки (22,9±1,5% проти 15,8±1,1%).

Усереднений тип реагування на хворобу пацієнтів взагалі можна було визначити, як “сенситивно (42,0±1,7%) - неврастено (31,9±1,7%) - тривожний (25,6±1,6%)”, однак при кожній формі непсихотичних порушень психічної сфери він мав свої особливості. У пацієнтів з РПД він мав формулу: “сенситивно (35,1±2,2%)-тривожно (25,7±2,0%) - паранойяльний (23,9±2,0%)”, із САСК - “неврастено (49,6±4,1%) - сенситивно (48,2±4,1%) - тривожний (37,6±3,9%)”, з ГНР - “сенситивно (63,6±5,1%) - неврастено (45,6±5,3%) - паранойяльний (41,1±4,5%)”, з НРЗП - “сенситивно (43,6±4,5%) - егоцентрично (41,2±4,5%) - неврастенічний (40,3±4,2%)”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. - М.: Изд-во МГУ, 1997. - 368 с.

2. Айрапетянц М.Г., Вейн А.М. Неврозы в эксперименте и в клинике. - М., 1982, 272 с.

3. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение / Пер. с англ. С. Могилевского. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. - С. 152-164.

4. Александровский Ю.Л. Пограничные психические расстройства. - М., 1993, 400 с.

5. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2-х томах. - М.: Педагогика, 1982. - Т.1. - 340 с., Т.2. - 345 с.

6. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Изд-во МГУ, 1980. - 280 с.

7. Арносон Э, Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. - СПб.: Еврознак, 2002. - 560 с.

8. Аронсон Э Общественное животное. - М.: Педагогика, 1998. - 220 с.

9. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. - 244 с.

10. Березин Ф.Б., Безносюк Е.В., Соколова Е.Д. Психологические механизмы психосоматических заболеваний // Российский медицинский журнал, 1998. - № 2. - С. 43-49.

11. Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Соколова Е.Д. Методика многостороннего исследования личности. - Фолиум, 1994.

12. Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мысли: Учебное пособие. - М.: Изд-во МГУ, 2001. - 295 с.

13. Блейхер В. М. Клиническая патопсихология. Ташкент, 1976.

14. Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. Психосоматическая медицина. Кратк. учебн. / Пер. с нем. Г.А. Обухова, А.В. Бруенка. - М.: ГЕОТАР, Медицина, 1999. - С. 376.

15. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К.: Здоров'я, 1980. - 165 с.

16. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. - СПб.: Питер, 2002. - 349 с.

17. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике. - СПб.: Питер, 2000. - 230 с.

18. Вегетативные расстройства: Клиника, лечение, диагностика / Под ред. А.М. Вейна. - М.: Медицинское информационное агентство, 1998. - 752 с.

19. Вейн А.М., Яковлев Н.А., Слюсарь Т.А. Вегетативная дистония. - М., 1996. -373 с.

20. Вікова та педагогічна психологія. / О.В.Скрипченко, Л.В.Волинська. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.

21. Гах Й. Етика ділового спілкування. - К.: Либідь, 2005. - 300 с.

22. Гельдер М. и др. Оксфордское руководство по психотерапии. В 2-х томах. - К., 1999.

23. Горянина В.А. Психологические предпосылки непродуктивного стиля межличностного взаимодействия. // Психологический журнал. - 1997. - № 6. - С. 73 - 83.

24. Грехнев В.С. Культура психологического общения. - М.: Просвещение, 1990. - 144 с.

25. Гургенян С.В., Погосова Г.В., Вартанян Ж.Г. и др. Психосоматические соотношения у больных гипертонической болезнью и почечной артериальной гипертонией // Терапевтический архив.- 1995.- Т.67.- № 12. - С.21-25.

26. Давыдов В.В. Виды общения в обучении. - М.: Просвещение, 1972. - 200 с.

27. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе // Новости медицины и фармации. - 2002. - № 1-2. - С. 5-6.

28. Зейгарник Б. В. Патопсихология. - М., 1976.

29. Зозуля І.С. Синдром вегетосудинної дистонії (клініка, діагностика, лікування) // Український медичний часопис. - 1997. - № 2 (2). - С. 17-21.

30. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. - СПб.: Питер, 2003. - 544 с.

31. Карвасарский Б.Д. Неврозы. - М., 1990, - 576 с.

32. Коляденко Н.В. Психосоматичні співвідношення при захворюваннях гепатобіліарної системи // Український вісник психоневрології.- 1998.- Т.6.- Вип. 1(16). - С.9-11.

33. Кондратенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. - Минск, 1997 - 464 с.

34. Коркина М.В., Елфимова Е.В., Марилов В.В. Пограничные психические нарушения при сахарном диабете // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С.Корсакова. - 1997. - Т.97. - № 2. - С.15-18.

35. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. - К.: Либідь, 1995. - 304 с.

36. Корольчук М.С. Психодіагностика. - К.: Либідь, 2005. - 372 с.

37. Кришталь В.В. Психосоматическая патология: генез и подходы к коррекции // Международный медицинский журнал. - 2001. - № 1. - С. 37 - 40.

38. Лакосина Н. Д., Ушаков Г. К. Медицинская психология. 2-е изд. -- М.: Медицина, 1984. --272 с.

39. Лебединский М. С. Очерки психотерапии. 2-е изд. -- М.: Медицина, 1971. -- 412 с.

40. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М.: Наука, 1984. - 230 с.

41. Лэндрет ГЛ. Игровая терапия: искусство отношений. -- М.: Международная академия, 1994. --366 с.

42. Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф. Психосоматический больной на приеме у врача. - Санкт-Петербург, 1994, 245 с.

43. Майерс Д. Социальная психология. - СПб.: Питер, 1997. - 342 с.

44. Макарова Л.Л. Загальна психологія. - К.: Нова книга, 2005. - 465 с.

45. Максименко С.Д. Загальна психологія. - К.: Нова книга, 2004. - 680 с.

46. Мартынов Ю.С. Поражение нервной системы при соматических заболеваниях // Болезни нервной системы. Руководство для врачей: В 2 томах / Под ред. Яхно Н.Н., Штульмана Д.Р., Мельничука П.В. - М.: Медицина, 1995. - Т. 2. - С. 367-374.

47. Марута Н.А. Невротическая болезнь // Международный медицинский журнал. - 1997. - Т. 3. - № 3.- С.16-19.

48. Мачерет Е.Л., Мурашко Н.К., Писарук А.В. Методы диагностики вегетативной дисфункции // Український медичний часопис. - 2000. - № 2 (16). - С. 89-94.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17