Українсько-болгарські відносини на сучасному етап

p align="left">Методика освоєння коштів передприєднальних європейських фондів - третій урок для України.

Четвертим уроком є засвоєння деяких засад вироблення цілісної міграційної політики. Дані соціологічного опитування за 2005 рік засвідчують повільну трансформацію мислення болгар щодо сприйняття інших, аніж національна культур. Ставши зовнішнім кордоном євроатлантичного та євроінтеграційного простору, Болгарія спробує відновити сою історичну роль культурного та економічного перехрестя і закріпити статус центру з реалізації культурного діалогу між Європою і Азією, що активізує міграційні потоки в країну. І вже першою групою мігрантів, які спробують реалізувати свій потенціал у Болгарії після 1 січня 2007 року, будуть етнічні болгари, зокрема і «бессарабські». На думку авторів Програми з розв'язання демографічних проблем в Болгарії, у країні могли б осісти понад 100 тис болгар з Бессарабії.

Інформаційний супровід євроінтеграційної діяльності державних чинників - п'ятий урок для України. В Болгарії з цією метою постановою Ради міністрів Республіки Болгарія створено Раду з європейської комунікації. [2.11:42-46]

Таким чином, окреслений інформаційний інструментарій помітною мірою формує громадську думку щодо необхідності євроінтеграційного вибору Болгарії та відкриття вигідних для неї в цьому зв'язку перспектив.

Спільність зовнішньополітичних орієнтирів, якими є європейська та євроатлантична інтеграція, єдині демократичні цінності для України та Болгарії, традиційні партнерські взаємини створюють підґрунтя для нового, ще вищого рівня двостороннього співробітництва. Цьому сприятиме дедалі більше усвідомлення того, що в нинішніх умовах українсько-болгарське партнерство може збагатити не лише наші дві держави, а й розглядатиметься як здобуток усього регіону Чорного моря та Південно-Східної Європи. І те, наскільки ці сприятливі умови будуть використані, залежить від нас самих.

Розділ ІІ. Економічне та науково-технічне співробітництво України та Болгарії на сучасному етапі

Всебічне співробітництво країн слов'янського світу після розвалу світової системи соціалізму і розпаду Радянського Союзу втратило свій динамізм і притягальну силу і стало вже надбанням історії. Проте вивчення цього широкомасштабного співробітництва дозволяє в нових історичних умовах використати все те цінне, що було у ньому, і виробити політику, яка виведе ці країни на шлях економічного прогресу.

Важливе місце в системі міжнародних економічних відносин належить економічному і науково-технічному співробітництву України і Болгарії. В основу їх співробітництва були покладені такі програмні документи економічних відносин країн Ради Економічної Взаємодопомоги, як Комплексна програма дальшого поглиблення соціалістичної економічної інтеграції країн-членів РЕВ (1971 р.), Комплексна програма науково-технічного прогресу країн-членів РЕВ до 2000 р. (1986 р.), Генеральна схема спеціалізації і кооперування в галузі матеріального виробництва, Довгострокові цільові програми співробітництва, Довгострокова програма розвитку економічного і науково-технічного співробітництва на період до 2000 р. та ряд інших.

Взагалі-то договірно-правова база торгівельно-економічних зв'язків між Україною і Болгарією була укладена головним чином в 90-х роках ХХ століття. Домовленість про торгівельно-економічне співробітництво укладено 9 жовтня 1992 р. в Софії, а в грудні 1994 р. в Києві - Домовленість про сприяння і взаємний захист інвестицій, Декларацію про принципи та основні напрямки торгівельно-економічного співробітництва, Домовленість про автомобільні перевезення вантажів і пасажирів.

До роботи по виконанню цих міждержавних угод були залучені українські і болгарські міністерства та відомства, науково-дослідні інститути і організації; було розроблено і підписано сотні галузевих програм і угод щодо спеціалізації і кооперування виробництва, економічного і науково-технічного співробітництва. Провідними галузями економічного і науково-технічного співробітництва між Україною та Болгарією на початку ХХІ ст. були енергетика, чорна і кольорова металургія, машинобудування, паливна, хімічна і нафтохімічна промисловість, транспорт. [2.17:102]

Характер двостороннього економічного і науково-технічного співробітництва між Україною і Болгарією в цілому визначається особливостями складних і суперечливих трансформаційних процесів, що відбуваються в обох країнах. Але навіть за цих умов переконливим свідченням взаємної зацікавленості в збереженні традиційних двосторонніх зв'язків стало доволі швидке зростання нормативно-правової бази українсько-болгарських відносин, зокрема економічних.

Значний спад виробництва в обох країнах через непослідовність ринкових реформ, негативно вплинула на обсяг взаємної торгівлі. Старі коопераційні контакти між різними підприємствами обох країн, що доволі інтенсивно розвивалися у 70-80-ті рр. ХХ ст. в рамках РЕВ, було розірвано, а нові формувались повільно. В спробі виправити ці негативні тенденції міжурядова комісія з питань торгівельно-економічного співробітництва намагалась запропонувати нові форми роботи, особливо в галузі морського торгівельного судноплавства, фармакологічної промисловості. Перспективним напрямком стало співробітництво в енергетичній галузі і металургії, сільському господарстві, будівництві.

В той же час економічна система Болгарії, в силу проведення ринкових реформ, особливо після 1999 р., все більш активно звертала увагу на Захід. Туризм, культура, інформація - це ті сфери, які в сучасному світі є реальним показником успішності тієї чи іншої країни. От і в Болгарії провідною галуззю економіки стала туристична, куди було направлено значні іноземні інвестиції. Після введення візового режиму дещо скоротився потік українських туристів на болгарські курорти. За 2002 рік кількість відпочиваючих зменшилась на 44 %. З 2001 року віза в Україну для громадян Болгарії коштувала 50 дол. США. Болгарська статистика показує, що в Україну завітало 13 тис. болгар, в тому числі 867 туристів, а в Болгарію - 80 тис. українців. [1.1:1] Але, з іншого боку, залишається невикористаним потенціал створення спільних українсько-болгарських закладів в рекреаційній сфері.

Слід відзначити, що на засіданні українсько-болгарської міжурядової комісії з торгівельно-економічного співробітництва в 2002-2003 рр. було підписано ряд домовленостей, зокрема про постачання українського енергетичного вугілля до Болгарії для виробництва електроенергії і подальшого експорту в країни „третього світу”. Це частково збільшило обсяг двосторонньої торгівлі, але її потенціал все ще лишається недостатньо використаним. На жаль, до цих пір в Києві і Софії не існує стратегічного бачення перспектив взаємного доповнення економічних систем України і Болгарії. Тому рівень торгівлі Болгарії з Україною значно поступається її торгівлі з країнами ЄС, Росією, сусідніми балканським країнами. [1.11:2]

Удільна вага Болгарії в загальному обсязі українського експорту складає 0,9 %, імпорту - 0,7 % (для порівняння, параметри обміну з Польщею відповідно 2,3% і 2,9 %, з США - 2,8 % і 2,7 %). При цьому Болгарія зберігає позитивне сальдо торгівлі, яке складає 100,8 млн. дол.. США. [2.4:110]

Станом на 2003 рік Україна займала 18 місце в товарообміні Болгарії. Болгарія ввозила до України, в основному, продукцію хімічної промисловості, техніку, обладнання, напої, тютюн, пластмаси, сільськогосподарську продукцію, а з України вивозились чорні метали, вугілля, мінерали, особливо марганцеві руди, трубопрокат. [2.4:111]

Двосторонні торгівельно-економічні відносини успішно розвиваються, а товарообіг має позитивну динаміку. В 2001 році він становив 364 млн. дол.. США. [2.6:110] В 2002 р. товарообіг склав майже 400 млн. дол. США. При цьому українська доля в ньому переважає, позитивне сальдо в 2002 р. склало 245 млн. дол.. США. [1.20:3] У 2005 р. між Україною та Республікою Болгарія тривало нарощування обсягів взаємної торгівлі товарами та послугами. За 9 місяців загальний товарообіг склав більш як 470 млн. дол.. США, що на 5 % більше, ніж за аналогічний період минулого року. Обсяги українського експорту перевищили 370 млн. дол. США. Імпорт з Болгарії в Україну досягнув майже 80 млн. дол.. США. Як і раніше чільне місце в українському експорті до Болгарії належало продукції металургійної, видобувної, машинобудівної галузей. [2.13:5]

Керівництво обох країн єдине в тому, що слід відродити той рівень співробітництва, який історично витримувався впродовж багатьох років. Можливості для цього є. Вони реалізовуватимуться через проекти, щодо яких досягнуто принципових домовленостей. Це - нарощування товарообігу, будівництво спільних підприємств, відкриття транспортних коридорів. Під час візиту Президента Болгарії Г. Пирванова до України в лютому 2003 р. Президент України Л. Кучма, виступаючи на українсько-болгарському бізнес форумі, наголосив, що Україна - це перспективний ринок. Він висловив сподівання, щоб надалі „основу українського експорту становила технологічна продукція, а не сировина, як зараз”. [2.20]

Україна тільки зараз починає зміцнювати свої позиції на Балканах. Позитивом є те, що в здійсненні власної лінії політики в цьому регіоні вона може розраховувати на підтримку дружньої Болгарії.

Україну і Болгарію географічно об'єднує з Румунією, Туреччиною, Грузією і Росією Чорне море. Всі ці країни - приморські сусіди. Останнім часом значно зростає геополітичне і геостратегічне значення чорноморського регіону. Він стає перехрестям євро-азійських енергетичних, торгівельних шляхів, своєрідним з'єднувальним мостом господарського співробітництва між Європою і Азією. Це диктує необхідність тісної і скоординованої роботи всіх чорноморських держав над реалізацією стратегічно важливих проектів - наприклад, транзиту каспійської нафти і природного газу в країни ЄС. Розвитку торгівельного, інвестиційного співробітництва має сприяти діяльність Організації Чорноморського економічного співробітництва і Чорноморського банку з торгівлі і розвитку з можливим перетворенням цього стратегічно важливого як для України, так і для Болгарії регіону в зону вільної торгівлі.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14