Конфігурації композитних рамок в англомовному художньому тексті
моделі породження номінативної одиниці обумовлює пошук методики пояснення
способу створення тієї чи іншої ономасіологічної структури. До цього часу
таке пояснення будувалось на реконструкції та аналізі мотивуючої дефініції,
словосполучення або словотворчого тлумачення, а також опис кореляції або
аналогії похідного слова з породжуючим або одноструктурним. Проте в рамках
когнітивної
ономасюлогії така інтерпретація ономасіологічної структури виявляється
недостатньою: її реконструкція повинна мати когнітивну орієнтацію і
виявляти, на основі якої когнітивної структури, яким чином і чому
формується номінативна структура найменування, як пов'язана ця структура за
значенням і репрезентованим нею ментально-психонетичним комплексом (МПК)
[23:109], розробленим 0.0. Селівановою в монографічній роботі "Когнітивна
ономасіологія". Виявлення реляцій мотиватора з компонентами МПК та іншими
МПК в свідомості носіїв мови дає можливість встановити семантичні зсуви та
виведення значень слів [24:4].
Таким чином, питання про проекцію композита на його концептуальну
модель ускладнюється необхідністю врахування багатомірних зв'язків,
які співвідносять концепт з референтом та з іншими концептами. ОС є
результатом вербалізації фрагмента певної концептуальної моделі, що
інтеріорізує певні ознаки референта.
Вибір ознак, які проявляються в мотивованих словах та які комбінуються
з ономасіологічним базисом, детермінується рядом факторів, а саме : а)
початковою інтонацією мовця (номінатора) як результатом свідомості
суб'єкта; б) наявністю в концептуальній системі номінатора ментальної
структури, яка представляє його знання десигната (наукове, наївне, образне
або асоціативне); в) регулярністю зв'язків у системі мови, які закодовані в
ментальному лексиконі, до яких звертається номінатор в процесі створення
найменувань на основі аналогії системних та асистемних принципів; г) вимог,
висунутих контекстом та дискурсом на процес найменування об'єкта.
0.0. Селіванова називає чотири перерахованих фактора
детермінантами номінативного процесу: антропоцентричною, когнітивною,
лінгвістичною, контекстуально-комунікативною [34].
2.2. Ономасіологічне узгодження як феномен тексту
Вивчення ОС та функціонування композитів в англійській та
американській художній прозі передбачає розгляд складних найменувань та їх
складових у тексті одночасно в їх зв'язку зі структурою поняття та самим
процесом номінації.
Розгляд структури поняття, його складових становить семантичний аспект
дослідження, розгляд організації номінації - його ономасіологічний аспект.
Складні найменування, як і інші номінативні одиниці, слід розглядати в
єдності, як мінімум, двох вищезгаданих аспектів.
Ставлячи нові завдання перед словотворенням в аспекті його участі в
утворенні текстової зв'язності, 0.0. Земська зазначає: "Похідне слово, що є
одиницею, якій притаманне певне лексичне значення, і водночас структурою з
дериваційним значенням, слугує засобом когезії, здійснюючи текстові зв'язки
між словами на основі семантики, з однієї сторони, та на базі більш
узагальненого (дериваційного) значення, з іншої" [25:16].
Традиційно в лінгвістиці тексту роль словотворчої структури
обмежувалась аналізом простого морфемного повтору, що розглядався як засіб
збільшення інформаційно-естетичної ємності художнього тексту в трьох
варіантах: анафоричному (повтор префіксу), медіальному (кореню),
епіфоричному (суфіксу).
Спрощення значущості номінативного плану тексту до рівня структурних
компонентів слів знижує ефективність аналізу зв'язку словотворення та
тексту. Поза увагою залишається розгляд мотивів, цілі використання
словотворчих (твірних) засобів. Розгляд у словотворенні всього механізму
утворення слова проблематично, оскільки словотворення звертає увагу на
поверхню явища, не торкаючись мислення (самого механізму).
Вступ сучасних лінгвістичних досліджень у "когнітивну парадигму",
тобто аналіз концептуального моделювання мовних та мовленнєвих явищ,
обумовлює використання при вивченні номінативної організації тексту
поняття "ономасіологічна структура" (М. Докуліл, О. С. Кубрякова) з якісно
новим наповненням, як результату складних розумових операцій створення
поняття про референт та вербалізації його на основі певних мотивуючих
ознак. ОС актуалізує не лише словотворчий потенціал мови, але й зв'язок
його зі структурою поняття, знань про референт, репрезентуючи весь процес
номінації [25:16-17].
Використання при вивченні номінативної організації тексту поняття
ономасіологічна структура дозволяє встановити, що композитна номінатема у
тексті/дискурсі реалізує особливий тип номінативних, семантичних смислових
зв'язків з концептом - ономасіологічне узгодження. 0.0. Селіванова визначає
даний тип зв'язку як дублювання всього лінгво-ментального механізму
створення комунікативної одиниці або її складових у тексті [10:54].
Ономасіологічне узгодження має декілька аспектів репрезентації в
тексті, які доповнюють один одного, кооперуються для досягнення
прагматичної заданості. Семантичний аспект ономасіологічного узгодження є
визначальним, проявляючись в спільності значення номінативне співвіднесених
одиниць. Узгодження номінативних структур текстових одиниць може підключати
до загального семантичного плану варіанти значень, тим самими
опосередковуючи переплетення первинного та вторинного (метафоричного)
планів тексту. Такі можливості ономасіологічного узгодження можуть
визначати виникнення в однієї з номінативних одиниць оказіонально
переносного значення на боці псевдо мотивації з метою комічного. Крайня
форма подібної семантичної трансформації утворює ефект каламбуру. На фоні
ономасіологічного узгодження може здійснюватись перетворення семантики
слова: прямого значення в метафоричне, а потім метонімічне. Цим
ономасіологічне узгодження орієнтоване на принципи семантичної
еквівалентності доповнення, переносу, контрасту, наближення нуля тощо
[25:20].
Семантичний аспект ономасіологічного узгодження взаємодіє зі
смисловим, який детермінує загальний фон реалізації змістовно-фактуальної,
підтекстової та концептуальної інформації [6:27]. Смисловий аспект
ономасіологічного узгодження апелює до за текстових зв'язків, образного
мислення читача, досвіду, асоціативних полів: виявляє себе в повторах
моделі утворення номінативних одиниць. В художньому тексті ономасіологічне
узгодження поліфункціональне, що виявляється в його взаємодії з різними
текстовими категоріями.
Поліфункціональність ономасіологічного узгодження дозволяє
розглядати його як міжкатегоріальну сутність, що забезпечує номінативну
цілісність "тексту як імені" та комунікативну спрямованість макрознаку. На
думку 0.0. Селіванової, ономасіологічне узгодження може претендувати на
статус текстової категорії [25:16], тому що способом його існування є
організація номінативної сторони тексту [10:56].
Поширюючись у тексті ономасіологічне узгодження може набувати
глобального характеру, концептуалізуватися, ставати основою формування
образів, типів та характерною рисою авторської чи персональної мовної
особистості, сприяти ефективності дискурсу [22:39].
Категоріальна сутність ономасіологічного узгодження, його типологія та
множинність функцій в архітектоніці текстового цілого стають
характеризуючою особливістю авторської мовної особистості [25:24].
2.3. Поняття композитної рамки
Надлишок номінативних засобів, що є результатом ономасіологічного
узгодження композита з текстом можна знайти у фрагментах тексту різної
довжини та конфігурації. Дані фрагменти текстів називаються композитними
рамками (термін 0.0. Селіванової) [10:56].
Композитна рамка (КР) є "уривок тексту або їх сукупність, у межах яких
відбувається семантико-смислове та ономасіологічне узгодження композита або
його кореневих компонентів з одиницями тексту, тобто
своєрідний контекст складного слова" [26:232]. КР має три аспекти:
семантичний, смисловий та ономасіологічний.
Семантичний аспект представлено семною ітеративністю композита, його
ономасіологічних ознак і контексту, що зумовлено можливими валентними
ознаками мотивуючих основ або їх поєднанням, а також референційними
особливостями тексту. Референційні особливості тексту полягають у поєднанні
первинного та вторинного (метафоричного) планів, дійсності та її
авторського образного сприймання [26:232-233].
Смисловий аспект КР зумовлено текстовим або позатекстовим зв'язком
значення складного слова, його ономасіологічних ознак із загальним змістом
