Конфігурації композитних рамок в англомовному художньому тексті
мисленнєві процеси їхнього поєднання подібні до створення уявлення, поняття
про реалію та його позначення у мові.
На початку 80-х років відносно виокремились 2 напрямки ономасіології:
семантико-структурний та функціональний (Т. ван Дейк, 0.0. Селіванова, О.Я.
Кресан) [31,22,23,26,10].
У руслі семантико-структурного напряму розглядаються проблеми
номінативного механізму, типології номінації, внутрішньої форми,
вмотивованості номінативних одиниць. Процес утворення номінативних одиниць
на основі словотворчих моделей вивчався О.Д. Мєшковим, X. Марчандом;
способи механізації мовної об'єктивізації різних типів понять - Т.Р. Кияк,
О.С. Кубряковою, семантичні та номінаційні зв'язки -В.Г. Гаком, Т.Р.Кияк,
О.С. Кубряковою ; когнітивна природа номінативного процесу - О.С.
Кубряковою, 0.0. Селівановою та іншими [17,32,8,14,5,23].
Другий напрям ономасіологічного дослідження, функціональний, виник
разом з питанням про номінацію як первинну модель комунікації, про причини,
цілі номінації та функції номінативних одиниць у мовленні, дискурсі.
Підтвердження думки про загальну ментальну природу зв'язку номінації
та комунікації можна знайти у 0.0. Потебні: " Якщо окреме слово є
уявленням, то сполучення двох слів можна було б назвати уявленням уявлення;
якщо поодиноке уявлення було першою дією розкладання чуттєвого образу, то
фраза з двох слів буде другою, що базується вже на першій "[20:155-156].
До цього часу проблема "ономасіологія і текст/дискурс " залишається
малорозробленою, маючи орієнтири досліджень лише в ракурсі проблеми:
"словотворення і текст" (0.0. Земська, Д.У. Ашурова, В.А. Кухаренко, В.
Кінч, Т. ван Дейк) [23:27].
Виходячи й з того, що лінгвістичний функціоналізм має два різновиди:
внутрішньофункціональний, для якого величинами, що досліджуються, є одиниці
та категорії будь-якого рівня, а середовищем -більш широка сукупність
одиниць, категорії того ж або більш високого рівня і
зовнішньофункціональну, яка співвідносить мовні явища, що
вивчаються, з об'єктами зовнішнього середовища (світом свідомості, сферою
комунікації та інше) [27:132-133], від функціонального напряму в
ономасіології відмежовується третій текстово-комунікативний. (Спочатку його
розглядали в межах другого). Метою даного напрямку є вивчення номінативної
організації мовлення та закінченого її продукту-тексту/дискурсу як
макрознака.
Вихідними посиланнями текстово-комунікативної ономасіології можна
вважати спроби вчених встановити схожість процесів номінації та комунікації
[23:27].
Сьогодні ономасіологія дедалі більше занурюється в когнітивну
парадигму, хоча мисленнєвий аспект номінації не був і раніше поза увагою
лінгвістів ( 0.0. Потебня, I.I. Мєщанінов, В.В. Виноградов, Г.Й. Винокур,
М. Докуліл, X. Марчанд, Т. ван Дейк, О.С. Кубрякова та ін.) [22:29].
Функціонування мови в сучасній когнітивній ономасіології
розглядається як "різновид когнітивної діяльності, а когнітивні механізми
та структури людської свідомості досліджуються через мовні явища" [30:169].
1.2. Номінативна структура тексту, її зв'язок з іншими аспектами
тексту.
Ономасіологічний напрям у вітчизняній науці був, без сумніву, однією з
ранніх версій когнітивізму. Суттєвою його ознакою були тут, на відміну від
зарубіжних версій тієї ж парадигми наукового знання, його менша скутість
рамками вузького когнитивізму а, отже, більш широкий підхід до явищ
номінації, згідно якого до складу аналізу номінативної діяльності входив і
емоційно-експресивний аспект, і прагматика і національні особливості картин
світу її культурологічний аспект тощо [14:42].
Функціональний аспект ономасіологічної організації тексту є найбільш
значущим у текстово-комунікативному напряму ономасіології. Цей напрям
формує два підходи до аналізу: розгляд тексту/дискурсу як макрознака,
неподільного сигналу, імені (Г.В. Колшанський, Н.Д. Арутюнова, Ю.М. Лотман,
О.П. Воробйова, А. Нойберт ) та опис взаємодії номінативної організації
макрознака з іншими текстовими аспектами і категоріями (Т. ван Дейк, В.
Кінч, Д.У. Ашурова, 0.0. Селіванова) [11:5-6].
Під номінацією розуміють називання предметів і ситуацій за допомогою
мовних засобів, закріплення за певним референтом того чи іншого
спеціального знака. Номінація є комплексним мовленнєво-мисленнєвим
процесом, який має як логіко-гносеологічні, біологічні, соціальні,
фізіологічні, так і власне мовні основи [13:6].
Г.В. Колшанський вказує, що "суть номінації не в тому ,що мовний знак
позначає річ, а в тому, що він репрезентує деяку абстракцію як результат
пізнавальної діяльності людини" [9:12].
В.Г. Гак підкреслюючи важливість аналізу номінативного аспекту тексту
назвав одиницю семантичної організації тексту - номінатему.
Дослідник виділив у акті номінації три чинники: ім'я, предикат, та
суб'єкт зробивши тим самим крок до наукового обґрунтування важливості
суб'єкта-номінатора у мовленнєвій діяльності.
Номінативні одиниці у мовній системі є первинними, у мовленні
вторинними, тому знаки-номінатеми диференціюються на часткові та повні
(В.Г. Гак), найменування та повідомлення (Г.В. Булигіна), знаки та семи (Є.
Б'юссене). Залежно від структурного статусу номінативних одиниць
розрізняють лексичну номінацію (просте слово, композит, словосполучення),
препозитивну (речення), та дискурсивну (текст) - Г.В. Колшанський, Н.Д.
Арутюнова, Б.О.Абрамов, В.Г. Гак, 0.1. Москальська та інші. Ю.І. Сватко
підкреслює, що при співвідношенні тексту з базисним поняттям "смисл" у
нього виявляються деякі іменні риси (здатність відображати певну референтну
ситуацію, одночасно ідентифікуючи та характеризуючи її як самостійний
цілісний об'єкт; цілісність правильного у граматичному та смисловому
відношенні тексту; незводимість смислу тексту до смислу його складових,
наявність у нього своєрідної "внутрішньої форми") [21:83].
У зв'язку з дослідженням тексту-імені з'явився погляд на текст як на
макрознак - "максимально узагальнене холістичне утворення, знаковий аспект
якого визначається тим, що текст може розглядатися як неподільний сигнал"
[16:67]. З цієї точки зору текст є глобальним неподільним номінативним
цілим, "результатом конденсації тексту" [4:30].
Функціоналістська теорія сприяла поглибленню уявлення про породження
номінатеми у тексті, мовленні, переходу ономасіології на рівень її
взаємодії з прагматикою, теорією картини світу, комунікативною
лінгвістикою; повороту досліджень номінації до людського чинника
(антропоцентризм).
Багатоплановість тексту як об'єкту призводить до того, що дослідники
виділяють різні аспекти тексту. Наприклад, З.Я. Тураєва розрізняє п'ять
основних аспектів поняття текст: 1) онотологічний; 2) гносеологічний; 3)
лінгвістичний; 4) психологічний; 5) прагматичний [28:20]. М.І.Откупщикова
розглядає 6 основних аспектів тексту: 1) комунікативний; 2) модальний; 3)
структурний; 4) прагматичний; 5) референційний; 6) номінативний [18].
В.Г. Гак зазначає: "найважливішим, якщо не основним аспектом тексту є
його номінативна сторона, співвіднесеність мовних елементів з позначеними
ними немовними об'єктами, реально існуючими або розумовими. Власне кажучи,
всі елементи тексту беруть участь в номінативній функції" [5:6]. Різні
аспекти тексту в різних класифікаціях певною мірою перекривають один одного
, оскільки між ними існує взаємозв'язок [10:31].
Взаємодія номінативного аспекту тексту/дискурсу з семантичним
виявляється в наявності у номінативних одиниць семантичних перетворень у
тексті, в участі номінатем у семантичному узгодженні. Смисловий
(когнітивний) аспект надає номінативним одиницям та їхній організації
концептуалізуючої функції на підставі підпорядкованості макрознака
авторському задуму, інтенції, когнітивній карті тексту (інформаційному
масиву, закладеному в твір). Зв'язок номінативного аспекту з граматичним у
тексті/дискурсі зумовлено участю номінативних одиниць у синтаксичних
відношеннях та морфологічному структуруванні текстових одиниць. Структурний
аспект шляхом номінативного організовує текстову членованість різних
типів: архітектонічну, синтаксичну, смислову, тема-рематичну. Прагматично-
комунікативний аспект за допомогою номінативних одиниць оптимізує
ефективність тексту/дискурсу через вплив на свідомість адресата шляхом
реалізації авторських інтенцій [10:61].
ВИСНОВКИ ДОДЕЙДОГО РОЗДІЛУ \/
На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки мову, ії категорії,
рівні та одиниці можливо вивчати в двох аспектах: семасіологічному та
