Ринок цінних паперів та перспективи розвитку в Україні
інструментів.
Централізований ринок остаточно розмежовує учасників на некомерційних
(інститути) і комерційних (суб’єкти). Інститути (і перш за все головний з
них - фондова біржа) не встановлюють ціну, а об’єктивно визначають її.
Інститутам заборонено безпосередньо втручатися в комерційну діяльність
суб’єктів ринку. Завдання інститутів є забезпечення процесів котирування,
виконання операцій і відповідно платежів, обліку й зберігання цінних
паперів. В останні десятиріччя однією з найважливіших функцій інститутів є
також виведення балансу ринку, причому (в разі надання цим інститутам
статусу єдиних національних) можливим і бажанням стає отримання загального
балансу в масштабах всієї країни. Наявність такого балансу має не абияке
значення для оперативного реагування на коливання кон’юктури як державних
інституцій, так і самої громади комерційних учасників ринку.
Щодо суб’єктів ринку, то досягнута на рівні консенсусу згода про
добровільне обмеження власних ринкових свобод позбавляє їх (суб’єктів) від
незбалансованих, хаотичних дій в умовах нестабільної кон’юктури, зводить до
мінімуму ризик як для інвесторів й емітентів, так і для професійних
торговців. Централізована модель - щонадійніший засіб попередження кризових
ситуацій, підтримання і постійного вирівнювання курсів цінних папер,
усунення проявів монополізму окремих суб’єктів ринку.
Крім того, централізація дозволяє уникнути подрібнення ринку на
нерівноцінні сегменти за географічною ознакою, бо стає можливим визначення
індексів курсу цінних паперів на території всієї країни. Публікуються ці
індекси в офіційному виданні (бюлетені) фондової біржі, хоча при наявності
позабіржового сектора органом, що видає бюлетень, може бути й інша
інстанція (наприклад, державна комісія цінних паперів). У Німеччині цю
функцію, до речі, виконує приватна компанія, що так і йменується -
«Бюлетень цінних паперів».
Історичний досвід розвитку і вдосконалення національних ринків цінних
паперів та в цілому світового фондового ринку довів необхіднсть участі в
ринковій взаємодії, крім головних учасників (емітентів та інвесторів),
також інститутів та професійних учасників.
До інститутів ринку цінних паперів належать фондова біржа, депозитарій
та кліринговий банк (або розрахункова палата). До професійних учасників
ринку цінних паперів належать фінансові посередники: брокери, якими в
Україні виступають банки або довірчі та інші господарчі товариства і
діяльність яких з цінними паперами є виключною.
Як правило, у більшості країн світу головні учасники, інститути та
професійні учасники ринку цінних паперів, діють в централізованій системі,
що забезпечує високу надійність, безпеку, гарантії та ліквідність ринку
цінних паперів.
У сучасних умовах в країнах, що мають по декілька централізованих
систем, які утворені навколо фондових бірж, відбуваються процеси глобальної
централізації, тобто перехід до єдиної централізованої системи
національного ринку цінних паперів шляхом об’єднання декількох фондових
бірж і створення єдиного національного депозитарію та клірингового банку.
Такі процеси відбуваються також в постсоціалістичних країнах, де
створюються єдині централізовані системи національних ринків цінних
паперів.
Відповідно до цієї тенденції та згідно з «Концепцією функціонування і
розвитку фондового ринку в Україні», яка схвалена постановою Кабінету
Міністрів України, основними елементами та учасниками централізованої
стстеми електронного обігу цінних паперів в Україні є:
1. Українська фондова біржа як єдине місце котирування (визначення
курсів) цінних паперів, прийнятих до обігу і котирування на УФБ.
2. Національний депозитарій, який створюється на базі Центрального
Депозитарію цінних паперів при УФБ згідно з Указом Президента України
«Про електронний обіг цінних паперів та Національний депозитарій».
Національний депозитарій забезпечує єдиний в Україні глобальний обіг
цінних паперів у формі комп’ютерних (безготівкових) записів на
рахунках і працює у межах єдиного програмного забезпечення системи
«Біржа - Депозитарій - Клірингбанк.
3. Єдиний Кліринговий банк, який здійснює розрахунки за укладеними
угодами з купівлі-продажу цінних паперів, виплати дивідендів,
процентів, тощо. Функції клірингового банку виконує Акціонерний банк
«Україна».
4. Брокерські контори (брокери), банки-брокери, які зареєстровані на УФБ
та є учасниками Національного депозітарію і Клірингового банку.
Брокерські контори ведуть рахунки клаєнтів в цінних паперах і
грошових коштах, здійснюють біржові угоди з купівлі-продажу та інші
біржові операції з цінними паперами.
5. Інші професійні учасники - фінансові посередники, банки, інвестиційні
компанії, довірчі товариства, які не є брокерами УФБ, але стають
учасниками Національного депозитарію і Клірингового банку в порядку,
що встановлюється Біржовою радою. Професійні учасники ведуть рахунки
клієнтів в цінних паперах і грошових коштах, а також здійснюють через
брокерів біржові угоди з купівлі-продажу та інші біржові операції з
цінними паперами.
6. Емітенти, цінні папери яких допущені до обігу й котирування на УФБ, і
які є учасниками Національного депозитарію.
7. Інвестори - фізичні та юридичні особи України та інших країн світу,
які є клієнтами брокерів, банків, інших фінансових посередників.
Тобто особи, які стали чи мають намір стати власниками паперових
акцій й облігацій або власниками цінних паперів в записах на
рахунках, що котируються на УФБ.
8. Біржова рада, яка здійснює контроль та регулювання діяльності усіх
емітентів та учасників централізованої системи електронного обігу
цінних паперів, встановлює порядок і правила ринкової взаємодії між
учасниками щодо здійснення операцій з цінними паперами, в тому числі
виконання укладених угод з купівлі-продажу цінних паперів.
Спрощена схема фондової взаємодії пройшла кількасотлітнє випробування:
від етапу зародження акціонерного капіталу та виникнення перших акціонерних
компаній до створення акціонерних товариств в сучасних умовах.
Найбільш проста фондова взаємодія відбувається між головними учасниками
ринку цінних паперів, тобто між інвесторами та емітентами без участі будь-
яких фондових інститутів і посередників.
Вона має таку формулу (мал.2):
ІНВЕСТОРИ - ЕМІТЕНТИ - ГРОШІ - АКЦІЇ.
Малюнок 2.
Спрощена схема фондової взаємодії -
первинного розміщення (передплати) акцій
в акціонерному товаристві
Гроші
ІНВЕСТОРИ
ЕМІТЕНТИ
Акції
Як видно зі схеми, має місце прямий обмін грошових коштів на акції або
облігації. В разі, коли засновник (акціонер) вносить до статутного фонду
акціонерного товариства майно, будь-які майнові або інтелектуальні права та
іншу власність, їх обмін на цінні папери (акції) здійснюється в грошовому
еквіваленті. При цьому відбувається зустрічний рух акцій та грошей: від
інвестора до емітента в одному напрямі йдуть грошові кошти, в другому
напрямі - від емітента до інвестора - надходять цінні папери.
ГЛАВА V
В Законі України «Про цінні папери і фондову біржу», в Статуті
Української фондової біржі та в її Правилах визначено, що фондова біржа є
акціонерним товариством, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів,
сприяє формуванню їх біржового курсу та діє на основі вищезазначених
законодавчих і нормативних актів на засадах цілісності, централізації та
прозорості ринку, його відповідності світовим стандартам фондової торгівлі.
Такі принципи забезпечують високі гарантії безпеки, надійності,
стабільності і ліквідності ринку цінних паперів в Україні.
Звідси випливає головна функція фондової біржі, що закріплена
законодавчо: вона має бути організованим ринком цінних паперів, тобто
місцем, де брокери виконують замовлення клієнтів і укладають угоди з
купівлі-продажу акцій та облігацій тощо за цінами, що визначаються
співставленням попиту і пропозиції.
Цілісність та централізація ринку цінних паперів в Україні, які
забезпечуються наявністю єдиної фондової біржі - УФБ, єдиного Національного
Депозитарію та єдиного Клірингового банку - Акціонерного банку «Україна», а
також наявністю широкої розгалуженої мережі брокерських контор і
