Ринок цінних паперів та перспективи розвитку в Україні
Ринок цінних паперів та перспективи розвитку в Україні
Київський інститут бізнесу та технологій
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з курсу: «Гроші та кредит»
на тему: «Ринок цінних паперів та
перспективи розвитку в Україні»
студентки І I І курсу
групи 97 - 1
факультету “ Економіки та управління “
Лихолай Лілії Євгенівни
Київ - 2000 р.
П Л А Н
Вступ.
І. Ринок цінних паперів - обов’язковий елемент ринкової економіки:
а) місце ринку цінних паперів у фінансовій системі та його
інструменти;
б) структура ринку цінних паперів;
ІІ. Цінні папери: класифікація, види, взаємозв’язки:
а) цінні папери першого порядку;
б) цінні папери другого і третього порядку;
ІІІ. Державно-правове та інституційно правове регулювання ринку цінних
паперів:
а) загальна характеристика;
б) види правового регулювання ринку цінних паперів;
в) органи інституційно-правового регулювання ринку цінних
паперів.
IV. Централізований ринокцінних паперів:
а) поняття централізованого ринку;
б) мета централізації ринків цінних паперів;
в) учасники ринку цінних паперів;
г) схема фондової взаємодії.
V. Фондова біржа: організація котирування цінних паперів:
а) фондова біржа як організований ринок цінних паперів;
б) котирування та стани ринку.
Заключення.
В С Т У П
Ринок цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною системою,
на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє
акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери,
структурній перебудові економіки, позитивний динаміці соціальної структури
суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного
розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до
ринкових відносин.
В Україні ринок цінних паперів перебуває на стадії свого становлення. З
січня 1992 року працює Україниська фондова біржа (УФБ) з Центральним
депозитарієм цінних паперів, мережею філій та брокерських контор по всій
теріторії України. З грудня 1993 року на біржі введена в дію система
електронного обігу цінних папері, яка не виключає можливості котирування
матеріалізованих цінних паперів. Зростає кількість позабіржових фінансових
посередників, торговців цінними паперами, інвестиційних фондів і компаній.
Збільшується число емітентів, які зареєстрували випуск своїх цінних паперів
у Міністерстві фінансів України, невпинно зростає загальний обсяг їх
емісії.
В квітні 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив «Концепцію
функціонування і розвитку фондового ринку в Україні». Указом Президента
України від 25 травня 1994 року «Про електронний обіг цінних паперів і
Національний депозитарій» законодавчо закріплене переміщення фінансових
активів у дематеріалізованій формі та створення всеукраїнського
Національного депозитарію на базі Центрального депозитарію цінних паперів
УФБ.
В той же час подальший розвиток національного ринку цінних паперів
стримується рядом об’єктивних та суб’єктивних факторів. Найголовнішими з
них є:
кризовий стан української економіки, високий рівень інфляції, відсутність
твердої національної грошової одиниці;
відставання існуючої законоадвчої та нормативно-правової бази
функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому;
слабкість і недостатність державного регулювання національного ринку
цінних паперів;
нерозвиненість первинного ринку цінних паперів, практична відсутність
операцій з похідними від цінних паперів;
відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення
та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;
відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення.
В цій роботі буде розкрита сутність ринку цінних паперів України, його
місце у фінансовій системі України, інструменти та шляхи вирішення проблем
на сучасному етапі.
ГЛАВА І
Розвиток економіки постійно вимагає мобілізації, розподілу і
перерозподілу фінансових ресурсів. У будь-якій країні, де економіка
функціонує ефективно, цей процес здійснюється на ринку фінансових
ресурсів. Однак ринок фінансових ресурсів - це скоріше загальна назва цілої
системи ринків, що зосереджують попит і пропозицію на різні за своїм
характером платіжні засоби. Структуру ринку фінансових ресурсів найкраще
розглянути за графічною схемою (мал.1)
Малюнок 1.
Ринок фінансових ресурсів
Кредитний ринок Валютний ринок
Ринок Ринок
Ринок
грошових інструментів інструментів
ресурсів позики
власності
Ринок похідних
інструментів
Ринок цінних паперів
Отже, поняття «ринок фінансових ресурсів» об’єднує три головні
складові: кредитний ринок, валютний ринок та ринок цінних паперів. В свою
чершу кожна з цих складових, або елементів синтезує в собі певну групу
ринкових відносин, що взаємопов’язані в рамках загальної системи.
Кредитний ринок - це механізм відносин між юридичними особами
(підприємствами), які потребують коштів для свого розвитку, з одного боку,
та організаціями і громадянами, які можуть надати (позичити) такі кошти, -
з іншого.
Цей ринок має кілька головних функцій. До них належить, по-перше,
об’єднання дрібних, відокремлених заощаджень населення, державних органів,
приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створення потужних грошових
фондів. По-друге, трансформація цих коштів у позиковий капітал, що
забезпечує зовнішні джерела фінансування капіталовкладень сфери
матеріального виробництва національної економіки. По-третє, надання позик
державним органам та населенню для вирішення таких важливих завдань, як
покриття державного дефіциту, фінансування житлового будівництва тощо.
Таким чином, кредитний ринок дозволяє здійснювати нагромадження, обіг,
розподіл і перерозподіл позикового капіталу між сферами національної
економіки.
Валютний ринок - це механізм встановлення правових та економічних
відносин між споживачами та продавцями валют. Попит на іноземну валюту
віддзеркалює міру залежності національної економіки від імпорту і
зумовлюється конвертованістю тієї чи іншої валюти. Конвертованість, як
відомо, - це гарантована спроможність грошової одиниці вільно обмінюватись
на інші валюти. За умови повної конвертованості будь-яка фізична або
приватна особа може фактично без перепон брати участь у
зовнішньоекономічній діяльності, вільно продавати, купувати та обмінювати
національну валюту на іноземну відповідно до ринкового курсу без обмежень
чи втручання держави. Тут існує пряма залежність: чим нижчий рівень
конвертованості національної валюти, тим більшою мірою валютний ринок
підлягає державному урегулюванню (методом запровадження фіксованогом курсу
стосовно інших валют).
Ринок цінних паперів охоплює (об’єднує) частину кредитного ринку
(зокрема, ринок позикових боргових інструментів, або ринок боргових
зобов’язань) і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами, цей
ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів,
інструментів власності, а також їхніх похідних. До боргових інструментів
належать, передусім облігації, векселі, сертифікати. До інструментів
власності - всі види акцій, а до їх похідних - опціони, ф’ючерси та інші
аналогічні цінні папери. Отже, ринок інструментів позики, будучи елементом
кредитного ринку є сферою відносин, що стосуються позикового капіталу, в
той час як ринок інструментів власності стосується відносин щодо власного
капіталу, тобто пайових внесків власників у статутних фондах підприємств.
Ринок цінних паперів можна розмежувати на первинний і вторинний,
біржовий та позабіржовий. Первинний ринок - це ринок перших і повторних
емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове
розміщення серед інвесторів.
Тобто рамки первинного ринку фактично обмежуються найпершим актом
