Соціалізація і виховання особистост
p align="left">Бажання подобатися, страх бути непопуляр-ним. Чимало людей розуміють, що незгода з гру-пою може зробити їх непопулярними. Група воло-діє багатьма способами контролю над своїми чле-нами. Якщо одна особа в групі обере протилежний шлях, відхилиться всупереч груповій думці, то група спочатку спрямовує свою енергію на те, щоб переконати цю людину у необхідності бути такою, як всі. Якщо шлях переконання "по-доброму" не спрацьовує, група може стати ворожою. Якщо не допомагає слабка ворожість, група може підсилити її інтенсивність і почати ізолювати, карати, повні-стю відкидати того, хто проти.Бездумність. Існує різниця між розумною і бездумною поведінкою. Більшість часу люди вияв-ляють конформність тому, що не думають. Просто продовжують робити те, що робили раніше. Коли особистість керується розумом, вона усвідомлено приймає рішення, намагаючись зрозуміти ситуацію або зосередитись на своїх задачах. Коли людина поводиться бездумно, то сприймає події і ідеї не-критично, не слухає інших, її дії продиктовані звичкою.
Особистість проти ситуації. Деякі риси осо-бистості призводять до того, що ті, хто ними наді-лені, більше за інших бояться опиратися групово-му тиску. Які ж це риси? Йдеться про низьку самоцінність, ригідність і потребу в суспільному схваленні. Такі люди більш схильні до конформності, ніж володарі протилежних властивостей - плас-тичності, самодостатності, високої самоцінності.
Нерідко конформність залежить від ситуації в групі та від причин, через які людина хоче бути конформною. Адже всі деякою мірою конформні щодо правил праці, звичок друзів, стандартів зна-чущої групи. Підлітки можуть щосили прагнути не бути конформними до батьківських цінностей і в той же час бути по-невільницькому конформними до своїх друзів. Отже, конформність - не просто справа приєднання до гурту, а справа особистого вибору - усвідомленого чи неусвідомленого.
2.3 Вплив самосвідомість і Я-концепція особистості на соціальну поведінку.
Свідомість людини зорієнтована не тільки на відобра-ження зовнішніх об'єктів -- вона може бути спрямована на пізнання себе (внутрішнього світу, діяльності). Усвідом-лення людиною самої себе називають самосвідомістю.
Самосвідомість - усвідомлення людиною себе як особистості (сво'іх якостей і рис, стосунків з іншими людьми, місця і ролі в суспільстві).
Самосвідомість дає змогу осмислити свої дії, почуття, ду-мки, мотиви поведінки, своє місце в суспільстві. її об'єктом є сама особистість. У ній вона постає і як суб'єкт, і як об'єкт пізнання. Завдяки їй людина усвідомлює себе як індивідуа-льну реальність, відокремлену від природи та інших людей. Через самопізнання людина здобуває певні знання про себе. Спочатку вони постають як ситуативні образи власного Я, які виникають у конкретних умовах діяльності та спілку-вання. Потім ці образи поступово інтегруються у цілісний, адекватний, суб'єктивний образ свого Я. Результатом само-пізнання є створення Я-концепції особистості.
Я-концепція особистості. Формується вона в процесі життєдіяльності, водночас впливаючи на розвиток, діяль-ність і поведінку особистості, як установка щодо себе.
Я-концепція - динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємо-відносини з іншими людьми, соціальна поведінка.
Як будь-яка установка, вона має три компоненти:
когнітивннй - уявлення про свої здібності, зовніш-ність, соціальну значущість тощо;
емоційно-оцінний, в якому відображається ставлен-ня до себе (самоповага, самокритичність, самозакоханість та ін.);
3) поведінковий - прагнення завоювати авторитет, підвищити свій статус чи намагатися бути непомітним, приховати свої недоліки.
Внаслідок повсякденної діяльності та взаємодії з ін-шими людьми в особистості виникає множина образів Я, кожен із яких домінує залежно від ситуації. Так, розріз-няють Я-минуле, Я-реальне, Я-ідеальне, Я-фантастичне та ін. Я-реальне - уявлення людини про себе в даний мо-мент. Я-ідеальне - уявлення про те, якою вона повинна бути, щоб відповідати суспільним нормам і очікуванням оточуючих. Розбіжність між Я-реальним і Я-ідеальним є могутнім стимулом для роботи особистості над собою.
Становлення Я-концепції особистості відбувається поступово в процесі нагромадження життєвого досвіду. Розвиваючись, вона починає впливати на оцінку цього досвіду, на мрії і прогнози власного майбутнього, на став-лення особистості до себе. Центральним компонентом Я-концепції є самооцінка.
Самооцінка особистості. Пізнаючи риси іншої люди-ни, особистість одержує необхідні відомості для вироблен-ня власної оцінки. У порівнянні своїх якостей із відпо-відними якостями інших людей у особистості формується самооцінка.
Самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей.
За відповідністю реаліям самооцінка може бути адекватною і неадекватною. Неадекватна самооцінка, у свою чергу, поділяється на завищену і занижену. Дуже завищена, як і дуже занижена, самооцінка здатна спри-чинити внутрішні конфлікти особистості. Завищена са-мооцінка часто викликає протидію оточуючих, що поро-джує озлобленість, підозрілість, агресію і призводить до розриву міжособистісних стосунків. Дуже низька само-оцінка зумовлює розвиток комплексу неповноцінності, стійкої невпевненості в собі, тривожності, безініціатив-ності.
Самооцінка виконує регулятивну і захисну функції, впли-ває на поведінку, діяльність і розвиток особистості, її стосунки з іншими людьми. Тісно пов'язана вона з рівнем домагань.
Рівень домагань. Формуючись на основі самооцінки, він є важливим внутрішнім чинником саморозвитку і самореалізації особистості.
Рівень домагань -- прагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.
Залежно від самооцінки він теж може бути адекват-ним можливостям людини, заниженим або завищеним. Людина із заниженим рівнем, зустрівшись із новими завданнями, переживає невпевненість, тривогу, боїться втратити свій авторитет, а тому намагається відмовитися від них. Тому й не використовує свої потенційні можли-вості. При завищеному рівні домагань індивід береться вирішувати непосильні проблеми, а тому часто зазнає не-вдач.
Самосвідомість особистості через механізм самооцін-ки чутлива до співвідношення рівня домагань і реальних досягнень. З цим феноменом пов'язана самоповага.
Самоповага. Будучи важливим компонентом образу Я, вона визначає відношення домагань людини до того, на що вона претендує. Термін «самоповага» не визначають, а використовують у побутовому розумінні як компонент самосвідомості, в якому виражається бережливе і шаноб-ливе ставлення до власного Я. Особистість завжди харак-теризує піклування про себе.
Психологічний захист. У ситуаціях можливого чи реального неуспіху в діяльності задля реалізації потреби бути повноцінною особистістю часто вдаються до психо-логічного захисту.
Психологічний захист - регулятивна система, яку особистість ви-користовує для усунення психологічного дискомфорту, пережи-вань, які загрожують Я-образу, і зберігає його на бажаному і мож-ливому за певних обставин рівні.
Не досягши бажаного, людина переконує себе в тому, що об'єкт бажань для неї не дуже важливий і що вона його не дуже й прагнула.
Соціальна якість людини -- сукупність взаємопов'язаних еле-ментів, які зумовлені особливостями соціальної взаємодії осо-бистості з іншими людьми у конкретних історичних умовах.
До елементів, що складають соціальні якості люди-ни, належать соціально визначена мета її діяльності; виконувані нею соціальні статуси і соціальні ролі; очі-кування щодо цих статусів і ролей; норми і цінності (культура), якими вона керується в процесі діяльнос-ті; система знаків, яку використовує; сукупність знань, що дають змогу виконувати прийняті на себе ролі та орієнтуватися в навколишньому світі; рівень освіти і спеціальної підготовки; соціально-психологіч-ні особливості; активність і ступінь самостійності в прийнятті рішень.
Узагальнене відображення сукупності істотних со-ціальних якостей особистостей, що повторюються і становлять певну соціальну спільність, фіксується в понятті «соціальний тип особистості». При визначенні соціальної типології особистості за основу беруть кате-горію «суспільна формація». Зведення аналізу сус-пільної формації до аналізу особистості дає змогу роз-крити в особистості істотне, типове, яке виявляється в конкретно-історичній системі соціальних відносин, у межах певного класу, соціальної групи, соціального інституту і соціальної організації, до яких ця особис-тість належить.
Кожна людина має власні ідеї, мету, думки і по-чуття, що і визначають її соціальну поведінку. Ці індивідуальні якості визначають зміст і ха-рактер її поведінки. Однак для соціології істотне зна-чення мають не індивідуальні, а соціальні думки і по-чуття людей, що виявляються в їхніх діях. Об'єктом соціологічних досліджень є не інтереси і відносини окремої особистості, а інтереси і відносини людей, що володіють спільними соціальними характеристиками і живуть у схожих умовах, виконують соціальні дії у конкретних історичних умовах.
Культура особистості -- сукупність соціальних норм і ціннос-тей, якими вона керується в процесі практичної діяльності.
Поза відносинами суб'єкта та об'єкта діяльність не існує. Вона завжди пов'язана з активністю суб'єкта, яким у всіх випадках є людина або персоніфікована нею соціальна спільнота. Об'єктом діяльності можуть бути і людина, і матеріальні або духовні умови життя.
