Соціалізація і виховання особистост
Соціалізація і виховання особистост
Відкритий міжнародний університет розвитку людини Україна
Кременчуцька філія
Контрольна робота
З навчальної дисципліни: соціалізація і виховання особистості.
Тема: «Зміст понять: потреба, потяг, інтерес, прагнення, переконання. Соціальна поведінка особистості і форми її формування.»
Виконала студентка:
Групи з/ СР-21-05
Горбачова В.П.
Перевірив викладач:
Білик А.Л.
м. Кременчук 2007р.
План
1.Зміст понять: потреба, потяг, інтерес, прагнення, переконання.
2. Соціальна поведінка особистості і фори її формування.
2.1 Соціальна установка і реальна поведінка
2.2 Конформність як прояв соціальної поведінки.
2.3 Вплив самосвідомість і Я-концепція особистості на соціальну поведінку.
2.4 Соціалізація і соціальна поведінка особистості.
2.5 Вплив соціального статусу, соціальної роль на поведінку особистості.
2.6 Вплив референтної групи на соціальну поведінку особистості.
1.Зміст понять: потреба, потяг, інтерес, прагнення, переконання.
Потреби -- внутрішні стимули її активності, те, що забезпечує її існування і самозбереження. Американ-ський соціолог Лбрахам-Харолд Маслоу (1908--1970) виробив ієрархічну теорію потреб, поділивши їх на ба-зові (постійні) та похідні (змінювані). Базові потреби розташовуються, згідно з принципом ієрархії, у вис-хідному порядку від нижчих (переважно матеріаль-них) до вищих (переважно духовних):
фізіологічні та сексуальні потреби (у відтворенні людей, їжі, диханні, русі, одязі, житлі, відпочинку);
екзистенціальні (у безпеці свого існування, впев-неності у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);
соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти, у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);
престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні й високому статусі в суспільстві);
духовні (у самовираженні через творчість).
Перші дві групи потреб Маслоу вважав первинни-ми і вродженими, інші - набутими, наголошуючи на тенденції зростання потреб, заміни первинних набути-ми людиною.
Потреби відображають об'єктивну залежність лю-дини від зовнішнього світу, соціального середовища, їх ще класифікують на природні та соціальні (створе-ні суспільством). Природні потреби характеризують людину як біологічну істоту (потреба одягу, житла, їжі тощо), соціальні - продуктом суспільного життя, рівня розвитку людини (потреби духовної культури, спілкування з іншими людьми, необхідність трудової діяльності). З розвитком суспільства, набуття ним ци-вілізованих форм природні потреби людини соціологі-зуються. Це означає, що цивілізована людина потре-бує певного типу житла й одягу, їжі певної якості, що зумовлено конкретно-історичним розвитком суспільст-ва, національними традиціями, релігією, моральними нормами.
Тісно пов'язаний з потребою інтерес. Він також має об'єктивно-суб'єктивну природу і є усвідомленням потреб. Потреби й інтереси виступають об'єктивною стороною діяльності й поведінки особи. Разом вони є основою ціннісного ставлення особистості до навко-лишнього світу і використовуються для дослідження регуляторів соціальної поведінки. Суть соціологічного підходу до проблеми цінностей полягає в з'ясуванні їх ролі як з'єднувальної ланки між поведінкою особисто-сті, з одного боку, та соціальними групами, спільнота-ми і суспільством -- з іншого.
Неусвідомлювані мотиви. До них належать різно-манітні спонукання, у яких не усвідомлюється причина вибору дії і вчинків. При цьому людина не може поясни-ти чому вона себе повела так, а не інакше. До неусвідомлюваних мотивів належать потяг і установка.
Потяг -- неусвідомлюване, нецілеспрямоване спонукання, що ви-ражається в чуттєвому переживанні потреби і не викликає актив-них дій.
Він є первинним емоційним проявом потреби людини в чомусь. Це спонукання, яке не опосередковане свідомим цілеутворенням. Воно ще не має конкретного предметного вираження. Наприклад, людина відчуває потяг до роботи. Проте що їй хочеться робити, вона спочатку не усвідомлює.
Інтерес- емоційний вияв пізна-вальних потреб людини, що реалізується у спрямованості людини на певні об'єкти, прагненні глибше і повніше їх пізнати.
Інтереси людини не вроджені. Вони виникають і розвива-ються протягом її життя. Спонукаючи особистість до діяль-ності, інтерес активізує її. Коли людина зацікавлена тим, що робить, вона працює енергійно, жваво, творчо, отримуючи задо-волення навіть тоді, коли робота складна і вимагає значного напруження. Суб'єктивно інтереси виявляються в позитив-ному ставленні до об'єкта пізнання. Вони дуже різноманітні, їх класифікують за змістом, метою, широтою і стійкістю.
За змістом інтереси бувають навчальними, громадськи-ми, науковими, читацькими, трудовими та ін. Загалом видів інтересів існує стільки, скільки є видів людської діяльності.
За метою інтереси поділяють на безпосередні та опосе-редковані. Безпосереднім є інтерес до змісту певної діяль-ності і процесу її виконання. Він зумовлений емоційною привабливістю об'єктів. Опосередкований інтерес вини-кає до результату діяльності, хоча сам процес не завжди цікавить суб'єкта.
За широтою розрізняють інтереси широкі й вузькі. Широкі інтереси виявляються в декількох галузях діяль-ності, а вузькі сконцентровано в одній. Широта і вузькість інтересів пов'язані з їх глибиною і поверховістю. Чим ширші інтереси особистості, тим вони поверховіше. Вузь-кість інтересів пов'язана з їх глибиною. Важливою рисою особистості є наявність у неї кількох глибоких інтересів.
За стійкістю розрізняють стійкі та нестійкі інтереси. Стійкий інтерес характеризується тривалістю збереження інтенсивної зосередженості на об'єкті чи галузі діяльності. Останнім часом психологи вважають, що стійкий та інтен-сивний інтерес до певної галузі діяльності є діагностичним показником можливих здібностей. Нестійкий інтерес виявляється у короткочасній зосередженості на об'єкті.
Важливим аспектом світогляду, що містить не тільки систему поглядів людини на світ, а й характеризує духовне обличчя і визначає її загальну спрямованість, є переконання.
Переконання - система мотивів, що спонукають особистість діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду.
Ними є знання, в істинності й важливості яких людина впевнена і якими вона керується у своїх діях і вчинках. їх сила і твердість залежать не тільки від логічної обґрунто-ваності, а й від їх життєвої важливості. Перетворення знань на переконання є складним і тривалим процесом.
Важливу роль у життєдіяльності особистості відігра-ють і прагнення.
Прагнення - усвідомлений мотив, у якому виявлена потреба, що може бути задоволена за допомогою вольових зусиль.
Прагнення можуть мати різну психологічну форму. Одним із конкретних їх виявів є мрія -- створений фан-тазією образ бажаного майбутнього, що спонукає людину не лише уявляти те, що потрібно зробити, а й підтримує і посилює її енергію. До прагнень відносять і пристрас-ті -- мотиви, в яких виражаються потреби, що мають нездоланну силу і відтісняють у діяльності людини все, що не пов'язано зі значущим об'єктом. Прагненнями є також ідеали як потреба наслідувати приклад, прийня-тий особистістю за зразок поведінки. Залежно від віку особистості за ідеал може правити конкретна людина чи узагальнений образ.
Мрії, пристрасті та ідеали за своїм змістом бувають високими та низькими і відіграють різну роль у діяльно-сті людини та житті суспільства.
2. Соціальна поведінка особистості і фори її формування.
Особистість є не тільки наслідком, а й причиною со-ціально-етичних дій, що відбуваються в соціумі. її сприй-няття економічних, політичних, соціальних відносин за-лежить від історичної епохи і типу суспільства. Відповід-но, кожна людина по-своєму відображає їх, що визначає її соціальну якість, зміст і характер практичної діяльності. Саме в процесі такої діяльності людина, з одного боку, інтег-рує соціальні відносини навколишнього середовища, а з другого -- виробляє своє особливе ставлення до оточення, стратегію соціальної поведінки. Елементами соціально-психологічної поведінки особистості є: соціально окреслена мета її діяльності; соціальні статуси» позиції і виконувані соціальні ролі; зумовлені статусами і ролями очікування; норми і цінності (культура), якими вона керується в процесі діяльності; соціокультурна, психологічна програма поведінки; система знаків, яку вона використовує; соціально-психологічне відображення, соціальних відносин; сукупність знань; рівень освіти і спе-ціальної підготовки; комунікативний потенціал; особистості механізми регуляції соціального процесу; активність і ступінь самостійності в прийнятті рішень. Становлення особистості в соціумі з погляду соціальної психології не-можливе поза суспільними відносинами, поза взаємодією з групою, спілкуванням і діяльністю.
