Психологічна характеристика та психотерапевтичні методи хронічних болів
Психологічна характеристика та психотерапевтичні методи хронічних болів
2
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему: "Психологiчна характеристика та психотерапевтичнi методи корекцiї хронiчних болів"
Марiуполь 2008 р.
Змiст
Вступ
1. Психосоматичний підхід к вивченню виникнення
хронічних болів
1.1 Психоаналітичний напрям соматичних розладів
1.2 Психосоматичні аспекти болю
1.3 Емоцiйнi чинники болю при різних захворюваннях
Висновок
2. Експериментально-психологічне дослідження психосоматичних хворих з хронічними болями
2.1 Зміни психічної діяльності психосоматичних хворих під впливом болю
2.2 Завдання, умови проведення психологічного дослідження психосоматичних хворих з хронічними болями та характеристика використованих методик
2.3 Психодіагностичнi результати експериментального дослідження
Висновок
3. Психотерапевтичні методи корекції хронічних болів
3.1 Загальна характеристика методів групової психотерапії
3.2 Використання групової психокорекції при захворюваннях,
що супроводжуються хронічним болем
3.3 Аналіз ефективності проведення психологічних тренінгів з пацієнтами, що мають хронічні болі
Висновок
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Вчення про біль є однією з центральних проблем біології, медицини та психології.
Для медичної практики у зв'язку з «сигнальним» значенням болю дуже важливою є об'єктивна характеристика вираженості больового відчуття. Важкість і складність цієї оцінки пов'язані з тим, що по своєму характеру біль є суб'єктивним відчуттям, залежним не тільки від величини подразника, який її викликає, але і від психічної, емоційної реакції особистості на біль.
Ще Пiрогов писав, що «на перев'язувальних пунктах, де нагромаджується стільки страждаючих| різного роду, лікар повинен уміти розрізняти дійсне страждання від того, що здається. Він повинен знати, що ті поранені, які сильніше за інших кричать і волають, не завжди найважчі і не завжди ним першим повинно надавати невідкладну допомогу».
Актуальність дипломної роботи полягає в тому, що на відміну від інших видів чутливості больове відчуття виникає під впливом таких зовнішніх подразників, які ведуть до руйнування організму або загрожують цим руйнуванням. Біль попереджає про небезпеку, що загрожує людині, вона є сигналом, симптомом хворобливих процесів, що розігруються в різних частинах організму. Переживання болю індивідом залежить як від величини подразника (перш за все від його сили, тривалості і якості), так і від індивідуальної реактивності організму, функціонального стану його нервової системи, залежних у свою чергу від ряду чинників, зокрема в значній мірі вiд психологічних.
В свою чергу подвійний характер болю пояснює, чому не тільки в широкій лікарській практиці, але і в роботах ряду видатних представників медицини зустрічається недооцінка значення для діагностики ступеня суб'єктивного переживання болю, адже важливу роль в переживанні больового відчуття грає очікування болю і відношення до нього, від чого в значній мірі залежать «межі витривалості» болю і можливості її подолання.
Мета дипломної роботи - на пiдставi дослiдження психологiчного статусу особистостi психосоматичних пацiєнтiв з хронiчними болями запропонувати психотерапевтичнi методи корекцiї змiн психологiчного стану та довести їх ефективнiсть.
Об'єкт дослiдження - пацiєнти, що мають хронiчнi болi.
Предмет дослiдження - пiзнавальна та емоцiйна сфера особистостi з соматичною патологiєю, яка супроводжується хронiчним болем.
Гiпотеза дослiдження - передбачається, що у пацiєнтiв, якi тривалий час страждають хронiчними болями, мають мiсце змiни в пiзнавальнiй та емоцiйнiй сферах психiчної дiяльностi у виглядi зниження iнтелектуальних можливостей i пам'яті, високих рiвнiв тривожностi, а використання вiдповiдних психотерапевтичних методик дозволить скорегувати цi психологiчнi вiдхилення.
Виходячи з поставленої мети та висунутої гiпотези стає за необхiдне вирiшити наступнi задачi:
1. Опрацювати i проаналiзувати теоретичнi знання щодо виникнення та психологiчної характеристики хронiчних болiв.
2. Пiдiбрати найбiльш адекватнi методики для проведення психологiчного дослiдження пацiєнтiв з хронiчними болями.
3. Дослiдити вплив тривалого хронiчного болю на змiни в когнiтивнiй та емоцiйнiй сферах психосоматичних пацiєнтiв.
4. Запропонувати найбiльш ефективнi психотерапевтичнi методики, якi, будуть сприяти корекцiї вiдхилень у психоемоцiйному станi особистостi з хронiчними болями.
5. Довести ефективнiсть психотерапевтичних методiв, використаних для корекцiї психологiчного стану особистостi з хронiчними болями.
Методи дослiджень. При проведеннi дослiдження були запропонованi наступнi психодiагностичнi методики: «Вербальний тест Айзенка», методика дослiдження короткочасної пам'яті «Пам'ять на числа», «Шкала самооцiнки i вимiрювання рiвня тривожностi» (опитувальник Спiлберга, адаптований Ханiним), проективна методика - «Будинок, дерево, людина».
Новизна проведеного дослiдження полягає в тому, що в однiй роботi було об'єднано вивчення психологiчної характеристики особистостей з хронiчними болями та запропонованi найбiльш ефективнi психотерапевтичнi методи корекцiї вiдхилень психоемоцiйного стану, якi сприяють покращанню якостi життя дослiджуваних осiб.
Практична i теоретична значущiсть дослiдження. В результатi проведеного дослiдження одержанi данi, якi сприяють рiшенню складних дiагностичних проблем щодо психологiчної характеристики хронiчних болiв. Виявленi закономiрностi формування психологiчного типу особистостi з хронiчними болями можуть бути використанi для оптимiзацiї терапiї соматичних захворювань, що супроводжуються виникненням болю, органiзацiї профiлактичних i реабiлiтацiйних заходiв. Результати дослiдження поширюють можливостi психотерапiї психологiчних розладiв у психосоматичних хворих, якi страждають хронiчними болями.
Дипломна робота виконана на 141 сторiнцi комп'ютерного тексту. Складається зi вступу, трьох основних роздiлiв, висновкiв, додаткiв. Робота iлюстрована 10 таблицями, 17 малюнками. Список використаної лiтератури включає 73 лiтературних джерела вiдчизняних i зарубiжних авторiв.
1. Психосоматичний підхід к вивченню виникнення хронічних болів
1.1 Психоаналітичний напрям соматичних розладів
Психосоматичні розлади, що супроводжуються хворобливими відчуттями, складають значну частину «хвороб цивілізації» і впродовж останнього століття були об'єктом інтенсивних досліджень в рамках так званої психосоматичної медицини, зважаючи на зростаючу роль їх в загальній захворюваності населення.
Двома основними групами психосоматичних розладів є «великі» психосоматичні захворювання, до яких відносять ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, виразкову хворобу шлунку і дванадцятипалої кишки, бронхіальну астму і деякі інші, і «малі» психосоматичні розлади -- невротичні порушення внутрішніх органів, або так звані «органні неврози».
Сьогодні налічується близько 14 типів розладів, що супроводжуються болем або неприємними відчуттями, пов'язаних з впливом психологічних чинників [19]:
-- стенокардія, порушення серцевого ритму, серцеві спазми;
-- бронхіальна астма;
-- хвороби сполучної тканини (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак);
-- головні болі (мігрень);
-- гіпертонія;
-- гіпотонія;
-- синдром гіпервентиляції, супроводжуючий панічний і тривожний розлад, а також тахікардію;
-- запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, синдром роздратованої товстої кишки);
-- хвороби ендокринної системи і порушення обміну речовин (цукровий діабет, гіпоглікемія, тиреотоксикоз, глюкозурія, зміни гормонального метаболізму (особливо адренокортикотропного гормону));
-- нейродерміт;
-- остеоартрит;
-- виразка дванадцятипалої кишки;
-- алергічні розлади.
Змістом психосоматичного підходу виникнення болів по Стоквісу, є залучення психологічних даних для вивчення фізичних симптомів і патофізіологічних процесів, а також лікування психічних розладів [22].
Перш ніж почати обговорення вегетативних розладів, розглянемо нормальні реакції організму на емоції; вони виступають як фізіологічні основи різноманітних розладів, що зачіпають різні вегетативні органи.
Функціонування нервової системи в цілому можна зрозуміти як направлене на збереження умов усередині організму в незмінному стані (гомеостаз).
Якщо в обов'язки центральної нервової системи ставиться регуляція відносин із зовнішнім світом, то вегетативна нервова система управляє внутрішніми справами організму, тобто внутрішніми вегетативними процесами. У особливому ступені питаннями збереження і будівництва, тобто процесами анаболізму, зайнятий парасимпатичний відділ автономної нервової системи.
