Психологічна допомога у сексології і сексопатолог
p align="left">Варто враховувати характерологічні, типологічні особливості пацієнтів, соціально-психологічну дезадаптацію чоловіків, показники самосугестивності і сугестивності словам інших людей, а також варіанти проявів, ступінь виразності і характер плину статевого розладу і вторинної невротичної реакції.Заключний етап психотерапії спрямований безпосередньо на відновлення й активізацію статевої функції. При реалізації цього етапу психотерапії треба мати на увазі, що порушення статевої функції при первинному розладі потенції і первинної фригідності обумовлено не тільки утворенням ненормального умовного рефлексу, порушенням нервової регуляції статевої функції (при дисрегуляторній формі) чи слабістю морфофункціональних структур, що складають основу статевого інстинкту (при конституціонально-генетичній формі), але і вгасанням умовних статевих рефлексів у силу порушення фізіологічного ритму статевої активності хворих.
Останній фактор, що є основою абстинентної форми, бере участь у патогенезі всіх клінічних форм як первинних, так і вторинних сексуальних розладів. Усі указані вище фактори сприяють зміцненню виникаючого у хворих переконання у своєї статевої неповноцінності, що згодом може привести до різних порушень з боку психіки.
Проведення заключного етапу психотерапії передбачає сугубо індивідуалізований підбір лікувальних методик з арсеналу відомих методів психотерапії і їхнє диференційоване застосування у формі індивідуальних і колективно-групових занять.
Комплексність психотерапії
Комплексність передбачає, з одного боку, застосування комплексу психотерапевтичних заходів з різними програмами і сполученнями методик на різних етапах психотерапії, а з іншого боку -- проведення комбінованого лікування, що включає найбільш раціональне сполучення психотерапії медикаментозними засобами, різними методами фізіотерапії, так називаними допоміжними засобами і режимними рекомендаціями.
Варто також врахувати, що при побудові курсу психотерапії найбільш ефективним виявляється комбіноване застосування різних методів психотерапії в сонному і бадьорому стані.
Розробка індивідуальних планів, схем комплексного лікування ґрунтується на даних ретельного загального і сексологічного обстеження хворих і передбачає лікування не тільки статевого розладу, але і всіх інших патологічних змін в організмі, що можуть відігравати роль патологічних факторів, що впливають на клініку і плин порушень сексуальної функції у чоловіків і жінок.
Поділяючий (дифференційний) характер структури психотерапії
Диференційований характер є одним з неодмінних принципів лікування хворих із сексуальними розладами в залежності від: 1) форми статевого розладу; 2) особливостей проявів; 3) Рівня соціально-психологічної адаптації чоловіків у родині; 4) характеру вторинних реакцій, що значною мірою обумовлені типологічними особливостями пацієнтів, їхнім віком, особливостями подружніх взаємин у зв'язку з розладом статевої функції у одного з них, а також неправильною поінформованістю чоловіка і жінки про норму і патологію статевого життя. При призначенні психотерапії особам, що страждають різними формами сексуальних розладів, необхідно визначити її конкретні задачі і зміст, а також доцільні форми її проведення і найбільш адекватну методику реалізації.
У комплексі психотерапевтичних заходів дуже важлива роль належить методам лікувального самовпливу і, зокрема, аутогенному тренуванню. Її включення в комплекс активних лікувальних заходів здійснюється після створення за допомогою раціонального й іншого методів психотерапії фізіологічних і психологічних передумов для самовпливу з метою психологічного впливу на статеву функцію.
Правильне проведення аутогенного тренування при лікуванні хворих із сексуальними розладами передбачає здійснення настільки необхідних у цих випадках акцій самомобілізації, самоорганізації і саморегуляції. При цьому варто врахувати, що аутогенне тренування диференційоване в залежності від форм сексуальних порушень, а також від характеру типологічних особливостей пацієнтів і типу вторинних невротичних реакцій.
Тривалість психотерапії
Для курсу психотерапевтичного лікування, успішного і послідовного проведення етапів психотерапевтичних впливів, спрямованих на перебудову психологічних установок хворих, а також для створення і закріплення нових тривалих умовно-рефлекторних зв'язків важлива тривалість лікування. Конкретна тривалість курсу психотерапії у кожному окремому випадку визначається особливостями форми, симптоматики і плину статевого розладу, а також усіма факторами, що впливають на статеву функцію і характер реагування особистості хворого на виникле захворювання.
Практичний клінічний досвід показує, що для досягнення вираженого і стійкого лікувального ефекту найбільша тривалість курсу психотерапії потрібно особам з помисливістю, схильним до невротичних фіксацій, а також особам літнього віку в силу властивої їм інертності нервових процесів і меншої рухливості їхнього динамічного стереотипу. Це стосується хворих як з первинно виявленими сексуальними розладами, так і з вторинними порушеннями статевої функції.
Підтримуюча (підкріплювальна) психотерапія
При закріпленні досягнутого лікувального ефекту протягом тривалого часу (від декількох місяців до року і навіть більше) необхідно використовувати підкріплювальну психотерапію.
Підтримуюча психотерапія -- це короткі лікувальні курси чи одиничні психотерапевтичні заняття. Тривалість і інтенсивність підтримуючої психотерапії визначаються ступенем ефективності основного курсу лікування, особистісними особливостями пацієнтів і рівнем соціально-психологічної адаптації чоловіків.
При проведенні підтримуючої психотерапії рекомендується використовувати ті ж конкретні методики психотерапевтичних впливів, що застосовувалися при реалізації основного курсу лікування і робили найбільш ефективний терапевтичний вплив.
Частота проведення підтримуючих психотерапевтичних заходів залежить від особистісних особливостей пацієнтів, їхнього загального стану й особливостей міжособистісних відносин у родині.
Психотерапевтична наступність
При лікуванні хворих із сексуальними розладами необхідне дотримання наступності в їхньому лікуванні. Сексопатолог повинний бути інформований у плані умов розвитку, функціональної діагностики й оцінки сексуальної патології, психологічних установок і тенденцій хворого, даних об'єктивного анамнезу, а також характеру проведеного раніше лікування і його ефективності. Зазначену інформацію одержують шляхом проведення офіційного запиту у відповідні лікувальні установи й одержання розгорнутих виписок з історії хвороби осіб, що потребують подальшої лікувальної допомоги.
Побудова відповідної психотерапії на останньому етапі лікування повинна бути заснована на досвіді попередніх етапів, бути їхнім логічним продовженням і її подальшим творчим розвитком.
Психотерапія -- це медична наука, за допомогою якої лікар надає психологічну допомогу і психологічний вплив на пацієнта з метою купірування патологічних симптомів і синдромів. На сучасному етапі виділяють три підходи при проведенні психотерапії:
психодинамічний;
поведінковий (бихевіоральний)
феноменологічний.
Їхні розходження можна представити у виді таблиці 7.
Таблиця7
Основні параметри | Динамічний підхід | Поведінковий підхід | Феноменологічний підхід | |
Природа людини | Керується сексуальними й агресивними інстинктами | Продукт соціуму, поводиться на підставі минулого досвіду | Має вільну волю і здатність до самовизначення і самоактуалізації | |
Основна проблема | Сексуальне придушення | тривога | Психічне відчуження | |
Концепції патології | Конфлікти в сфері інстинктів: несвідомі ранні статеві потяги | Придбані стереотипи поведінки | Утрата можливостей, розщеплення «я», непогодженість думок, почуттів, поведінки | |
Концепція здоров'я | вирішення психологічних конфліктів | Усунення симптомів, зниження чи усунення тривоги | Твердження власного «я», актуалізація особистості | |
Вид зміни | Розуміння раннього минулого | Пряма дія | Безпосереднє переживання | |
Тимчасовий підхід | Історичний: суб'єктивне минуле | Неісторичний: Об'єктивне сьогодення | Відсутність історизму: тут і зараз | |
Завдання психотерапевта | Зрозуміти несвідомий психічний зміст і його історичне сховане значення | Підкріплювати, формувати чи придушувати специфічні поведінкові реакції для усунення тривоги | Сприяти самовираженню ( від фізичного до духовного) | |
Основні техніки | Інтерпретація матеріалу, вільні асоціації, сновидіння, повсякденна поведінка | Обумовлювання, систематична десенсибілізація, позитивне і негативне підкріплення, моделювання | Рівна участь у діалозі, експерименти, драматизація чи розігрування почуттів | |
Роль психотерапевта | Нейтральна. Допомагає пацієнту досліджувати значення вільних асоціацій і іншого матеріалу з несвідомого | Учитель. Допомагає пацієнту заміняти дезадаптацію адаптивною поведінкою | Прискорювач (фасилітатор) росту особистості | |
Характер зв'язку між лікарем і пацієнтом | Нереальні взаємини, першорядні для лікування | Реальні, але другорядні для лікування: взаємини відсутні | Реальні, першорядні для лікування, реальні взаємини | |
Лікувальна модель | Авторитарна лікар-пацієнт, терапевтичний союз | Викладач-учень. Авторитарна. Навчальний союз | Спілкування двох рівних людей, людський союз |
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9