Психологічна допомога у сексології і сексопатолог
p align="left">Цінність сучасного уявлення про сексуальне здоров'я складається, в ігноруванні формально-логічного постулату про те, що здоров'я -- це відсутність яких-небудь хворобливих змін і проявів ("здоров'я -- це відсутність хвороби"). Постійно зростаючий обсяг знань уможливлює затверджувати, що деякі проблеми в сфері сексу аж ніяк не говорять про хворобливі прояви і належать гнітючому числу практично здорових людей. Тим часом, повноцінна реалізація своєї сексуальності в умовах різних культур виявилася більш важливою для здоров'я індивідів, чим це передбачалося раніше.Нарада експертів ВІЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я, Женева, 1977) прийшла до висновку, що поняття сексуального здоров'я містить у собі три основних елементи:
1. Здатність до насолоди і контролю сексуальної і дітородної поведінки відповідно до норм соціальної й особистої етики.
2. Волю від страху, почуття сорому і провини, неправильних уявлень і інших психологічних факторів, що придушують сексуальну реакцію і порушують сексуальні взаємини.
3. Відсутність органічних розладів, захворювань і недоліків, що заважають здійсненню сексуальних і дітородних функцій.
Основи сексуального здоров'я людини закладаються ще в ембріональний період розвитку, коли відбувається диференціація статі, але надалі воно залежить не стільки і не тільки від біологічних, скільки від психологічних і соціальних факторів, індивідуальної і загальної сексуальної культури, від мотивації сексуальної поведінки, від задоволення несвідомих імпульсів і ступеню адаптації партнерів на всіх рівнях взаємодії. [18].
Сексуальність людини виконує три основні функції: прокреативну (репродуктивну), рекреативну (гедонічну) і комунікативну. Сексуальність у сучасному світі перетерпіла істотні зміни: за рахунок зростання ролі психологічних і соціокультурних факторів такий мотив сексуальної активності, як відтворення, відійшов на задній план, поступивши місце потреби в сексуальному задоволенні, релаксації і спілкуванні.
Універсально прийнятне визначення сексуального здоров'я, виявилося, виробити надзвичайно важко. Тепер найбільш адекватним є визначення, дане нарадою експертів ВІЗ. Наведемо його цілком: "Сексуальне здоров'я є комплекс соматичних, емоційних, інтелектуальних і соціальних аспектів сексуального існування людини, що позитивно збагачують особистість, що підвищують комунікабельність людини і його здатність до любові".
Фактори, що визначають здорову сексуальність.
За даними К. Штарке і В.Фрідріха, сексуальна задоволеність і психічне благополуччя дорослої людини багато в чому залежать від морально-психологічної атмосфери, у якій протікало його дитинство. Довірчі відносини з батьками, особливо з матір'ю, загальна емоційна розкутість і відкритість сімейних відносин, терпиме, світське ставлення батьків до тіла і наготи, відсутність жорстких вербальних заборон, готовність батьків відверто обговорювати з дітьми хвилюючі їхні делікатні проблеми - усі ці фактори полегшують дитині формування здорового відношення до сексуальності. Однак вони у свою чергу залежать від безлічі соціокультурних умов: освітнього рівня батьків, моральних принципів, засвоєних ними в дитинстві, і їхнього власного сексуального досвіду, а також від загальних ціннісних орієнтацій культури, на які усвідомлено чи не усвідомлено дорівнюють індивідуальні сімейно-побутові відносини, вербальні заборони, тілесний канон і т.п. Ігнорувати ці історичні, насамперед національні розходження, і намагатися насильно ламати їх - безглуздо і небезпечно.
Однак здорова сексуальність припускає не тільки прийняття власної чуттєвості і тілесного Я, але і вироблення цілої системи морально-комунікативних якостей і навичок, які можна набути тільки в практичному спілкуванні з іншими людьми. А.С.Макаренко був глибоко прав, коли писав, що людська любов "не може бути вирощена просто з надр простого зоологічного статевого потягу. Сили "любовної" любові можуть бути знайдені тільки в досвіді нестатевої людської симпатії. Молода людина ніколи не буде любити свою наречену і дружину, якщо він не любив своїх батьків, товаришів, друзів. І чим ширше галузь цієї нестатевої любові, тим шляхетніше буде і любов статева".
Крім сімейних умов, важливим фактором психосексуального розвитку людини є досвід різнобічного, з раннього дитинства, спілкування між хлопчиками і дівчатками. І експерименти з тваринами, і численні спостереження за дітьми показують, що комунікативні властивості особистості, її здатність до емоційного співпереживання і щиросердечної відкритості багато в чому залежать від дружніх відносин з особами протилежної статі в дитинстві. Не потрібно боятися дитячої і підліткової закоханості. Хоча вони часом представляють дорослим багато турбот, у довгостроковій перспективі відсутність таких контактів набагато небезпечніше. [30].
Незважаючи на всю демократизацію взаємин між юнаками і дівчинами, психологічно вони зовсім не так елементарні, як часом здається дорослим. Сучасний ритуал залицяння простіше традиційного, зате він ніде не кодифікований, що створює нормативну невизначеність. Характерно, що велика частина питань, що задаються підлітками і юнаками, стосується не стільки психофізіології статевого життя, усієї складності якої вони ще не усвідомлюють, скільки її нормативної сторони: як треба поводитися в ситуації залицяння, наприклад під час побачення. Заклопотаність ритуальною стороною справи іноді настільки сильна, що молоді люди залишаються глухі до переживань один одного, навіть власні почуття відступають перед питанням, "правильно" чи вони надходять з погляду норм своєї статевовікової групи. Залицяння - це гра за правилами, що, з одного боку, дуже тверді, а з іншого боку - досить невизначені. Не піклуватися про ці правила може лише той, хто вже опанував ними чи хто цілком поглинений любов'ю. Перше дається досвідом, друге - глибиною і зрілістю почуття.
Це стосується не тільки ритуалу знайомств, побачень, поцілунків, але і самої інтимної близькості. Хронологічна відстань від знайомства і закоханості до статевої близькості у сучасної молоді значно коротше, ніж раніш. Однак незалежно від мотивації і моральної сторони справи сексуальна ініціація, тобто перша статева близькість, часто нагадує іспит. Хоча ця подія передбачається в мріях і йому, як правило, передує визначена підготовка, вона нерідко сполучена з психологічними труднощами.
Хоча немає прямої залежності між різними сферами суспільного й особистого буття, тим більше немає і зворотної їхньої залежності. Особливо повчально приведене німецькими вченими порівняння термінів початку статевого життя зі шкільною успішністю підлітків. Тут виявилися наступні тенденції.
1. Юнаки, що починають статеве життя між 17-м і 18-м роками, мають у середньому кращу успішність, чим ті, хто робить це раніш чи пізніше.
2. Дівчата, що починають статеве життя до 16 років, навчаються гірше тих, хто робить це між 17-м і 19-м роком.
3. Студенти, що закінчили школу на "відмінно" і "дуже добре", починають статеве життя в середньому в 17,6 років, що закінчили на "добре" - у 17,3 роки і на "задовільно" - у 16,9 р. У студенток такого статистичного зв'язку не виявлено.
4. Юнаки і дівчата, що часто змінюють сексуальних партнерів, учаться в середньому трохи гірше тих, чиї сексуальні відносини стабільні.
Це значить, що соціально несприятливим (з погляду навчальної успішності) фактором для юнаків є занадто раннє чи занадто пізніше (у порівнянні зі статистичною нормою для даного покоління і субкультури), для дівчин - занадто ранній початок статевого життя і для обох статей - екстенсивні і поверхневі сексуальні контакти. Що ж стосується більш старших юнаків і молодих дорослих, то для них статеве життя, якщо вона приймає соціально і культурно прийнятні форми, має позитивне значення; вважати її несумісною із суспільно-трудовою, культурною й іншою соціальною активністю немає ніяких підстав.
Психологи, соціологи і психіатри мимоволі впливають на стиль мислення і ціннісні орієнтації своєї епохи. На початку XIX століття багато писали про небезпеки і негативні наслідки раннього початку, і екстенсивних форм статевого життя і мало хто звертав увагу на явно невротичні риси так називаної романтичної особистості з її екзальтацією, містицизмом і нездатністю до простих людських відносин, включаючи сексуальні. В другій половині XX століття, навпаки, підкреслюються патогенні аспекти некомунікабельності, сексуальної загальмованості і т.д. Насправді погані будь-які крайності. У той же час не можна - це і жорстоко, і безглуздо - підганяти всіх людей під один ранжир. "Найбільша можлива помилка в цій області... - представлення, що всі інші люди в точності такі ж, як ми, а якщо ні, то вони повинні стати такими... Ніякі сексуальні правила, закони чи ідеали не охоплюють в однаковій мірі інтроверта і екстраверта, невротика і стійкого індивіда; їжа однієї людини може бути отрутою для іншого. З розуміння цього починається психічне здоров'я". Індивідуальні варіації і типи людської сексуальності тісно зв'язані з статевими розходженнями.
СЕКСУАЛЬНІ РОЗЛАДИ У ПСИХІЧНО ХВОРИХ
ВУАЙЕРИЗМ
Термін «вуайеризм» відбувся від французького слова voy-eurisme, що в перекладі означає «підглядати». До синонімів вуайеризма відносяться:
візіонізм
скопофілія
скоптофілія
миксоскопія
Вуайеризм -- це вид статевого збочення, в основі якого лежить потяг до розглядання статевих органів чи спостереження за статевими актами, що відбуваються іншими людьми. Тільки при цьому виникають сексуальне збудження і статева розрядка. Прагнення підглядати за статевими актами чи оголеними статевими органами дорослих відзначається в багатьох дітей дошкільного віку, у передпубертатному віці такий потяг виявляється в кожного третього хлопчика і приблизно в кожної двадцятої дівчинки. Особливо це характерно для дітей, що позбавлені належного сексуального виховання в родині, для тих, кому важко знайти загальну мову в спілкуванні з однолітками. Деякі психологи вважають, що укоріненню нахилів до вуайеризму сприяють невміння встановлювати контакти з людьми протилежної статі і яскравий та довгий спогад у ще не сформованій психіці дитини побаченої сцени інтимної близькості. До різновидів вуайеризма, безумовно, відносяться:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
