Проблеми лідерства у шкільному колектив
p align="left">Наступна гра: «Пишаюсь…»Мета: позитивно оцінити свої набуті вміння.
Хід вправи: учні сідають в коло. Учитель просить по черзі кожного учасника по черзі вийти на середину і сказати про себе: «Пишаюсь собою, коли…» (наприклад «Я пишаюсь собою, коли я допомагаю іншим» тощо).
Питання для обговорення:
Чи складно було виконувати цю справу?
Якщо так, то в чому були складнощі?
За яких ситуацій корисно послуговуватися цією вправою?
Тут діти показали все своє мистецтво і казати правду, і складати казки. Дехто себе вихваляв, а інші соромились аудиторії.
Далі буде гра «Вартівський ланцюжок»
Мета: розширити уяву про лідера і виявити лідера.
Хід гри: кожний учень класу на аркуші паперу записує свої асоціації, які викликає в нього слово «лідер», і пише ім'я дитини, яку вважає лідером у їхньому класному колективі.
Ця гра показала, що думка дітей дещо розбіглася, тому що хлопці вибрали свого лідера, а дівчатка звісно дівчину. У багатьох дітей є певний рівень лідерства та організації, і саме тепер класний керівник зверне увагу на учнів з вираженими лідерськими здібностями.
Потім діти визначили риси особистості, які визначають ділового лідера:
1. Спроможність управляти собою («якщо хочу, то зможу»). Спроможність повною мірою використовувати свій час, енергію. Уміння переборювати труднощі, виходити зі стресових ситуацій. Піклуватися про накопичення сил та енергії (у тому числі й фізичної).
2. Наявність чітких особистісних цілей («знаю, що хочу»). Ясність у питаннях про мету своїх вчинків. Наявність цілей, сумісних з умовами спілкування й діяльності. Розуміння реальності поставлених цілей і оцінка просування до них.
3. Уміння вирішувати проблеми («знати вихід у лабіринті думок»). Вміння розрізнити в проблемі головне і другорядне, оцінити варіанти рішення проблеми, прогнозувати наслідки після ухвалення рішення, визначити необхідні ресурси для рішення проблем.
4. Творчий підхід до організації людей («не так, як всі»). Пошук нестандартних підходів до рішення управлінських проблем. Вміння генерувати ідеї. Прагнення до нововведень.
5. уміння впливати на навколишніх («вести за собою»). Впевненість у собі. Вміння встановлювати гарні особисті стосунки. Спроможність переконувати. Вміння слухати інших.
6. Знання особливостей організаторської діяльності («організовувати справу»).вміння підібрати і розставити людей, скласти план і включити людей у його виконання. Стимулювати роботу товаришів, тактовно здійснювати контроль за їхньою роботою.
7. Наявність організаторських здібностей («у їхній єдності»). Організаторське чуття (психологічна вибірність, практично-психологічний розум, психологічний такт). Схильність до організаторської роботи.
8. Уміння працювати з групою («згуртувати товаришів на справу»). Розуміння важливості згуртованості колективу, спроможність перебороти обмеження, що перешкоджають ефективній роботі колективу. Уміння домагатися згоди в колективі. Прагнення до аналізу розвитку групи і пошук шляхів її розвитку.
Назвавши та проаналізувавши лідерські якості діти повинні ставитись до неї, як до особистого надбання. Щоб набути необхідної якості, вони повинні сконцентруватися на тому, що з кожним днем вона стає все більш властивою дитячій особистості.
Далі вчитель проводить роботу зі словником лідера. Керівник зачитує слова-визначення, якими повинен бути впізнаний справжній лідер та має їх використовувати в своєму лексиконі. Учні в свою чергу записують та обґрунтовують кожне визначення.
Лідер - людина, здатна повести за собою, пробудити інтерес до справи. Часто плутають слово-поняття «лідер», «керівник», «організатор».
Організатор - той, хто управляє конкретною діяльністю, вирішує як робити, об'єднує людей для спільної справи. Звичайно офіційно призначеного (або обраного) лідера-організатора називають керівником або формальним лідером.
Активність - готовність до діяльності і енергійна діяльність, спрямована на зміну, перетворення чого-небудь.
Взаємовідносини - відносини між людьми в процесі спілкування і діяльності. Розрізняють особисті (побудовані на почуттях - від симпатії до антипатії) і ділові (партнерські, побудовані на ділових контактах) взаємовідносини.
Імідж - своєрідна звична «роль», й якій оточуючи сприймають людину.
Ініціатива - починання, прояв підприємливості, прагнення й вміння діяти самостійно.
Колектив - вищий рівень розвитку групи, коли в неї є загальна мета діяльності, єдність, порозуміння, прагнення допомагати іншим.
Комунікація («роблю загальним», «зв'язую») - процес передачі інформації від відправника до одержувача.
Компроміс - угода між різноманітними думками, поглядами, досягнута шляхом взаємних поступок для корисної справи.
Конфлікт - сутичка протилежних думок, цілей, інтересів, бажань.
Мотивація - усвідомлення або не усвідомлена причина дій людини (потяг, потреба).
Спілкування - установлення контактів на основі спільної діяльності (обмін інформацією, виробітку взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини).
Престиж - авторитет, вплив, повага, визнання гідностей людини (організації).
Репутація - сформована думка про людину (організацію), її переваги та недоліки.
Рішення - прийняття відповідальності за діяльність у невизначеній ситуації (вивчення засобу дії, коли є декілька шляхів досягнення мети).
Отже, лідер - людина, здатна повести за собою, пробудити інтерес до справи. Він прагне «викластись» для досягнення мети, активно впливає на навколишніх, найбільше повно розуміє інтереси більшості. Саме з ним хочеться порадитись у важкі хвилини, поділитися радістю, він здатний зрозуміти, поспівчувати, завжди готовий прийти на допомогу, від нього багато в чому залежить настрій, він спроможний «завести» оточуючих.
Розрізняють лідерів-творців й лідерів-руйнівників.
Лідер-творець діє в інтересах справи, в інтересах організації і всіх її членів, яких він веде за собою (по великому рахунку-в інтересах усіх людей).
Лідер - руйнівник діє у своїх власних інтересах, для нього на першому плані не справа, не люди, а власне егоїстичне бажання показати себе, використовуючи для цього справу і навколишніх (найчастіше на шкоду і справі, і людям).
У дитячому об'єднанні, організації зустрічаються лідери, ролі яких різноманітні: лідери - організатори (ділові лідери), лідери - генератори емоційного настрою (емоційні лідери), лідери - ініціатори, ерудити, умільці.
Для впливу на колектив поряд з умінням сприймати особисті відношення велике значення має уміння вивчати статус однолітків. У цьому краще усіх орієнтуються абсолютні лідери, на другому місці йдуть ділові лідери. Від емоційних лідерів у більшому ступені залежить психологічний клімат у колективі, самопочуття однолітків, а також прийняті моральні цінності.
Після вправ учням ще задали ряд запитань, а діти відповідали на них спонтанно.
Світлана, 12 років (7-й клас )
- Лідер - це людина, котра примушує себе поважати. Якщо в когось у класі проблеми, то він допомагає. До його точки зору завжди прислухаються. Якщо сам лідер за щось дуже переживає, то намагається цього нікому, ніколи й нізащо не показувати. Він рідко каже, що думає насправді, й ніколи не ділитиметься своїми сумнівами, а стане ще більш напористим, щоб довести свою силу. Справжнім лідером не може бути людина, в якої немає впевненості в собі. Це відразу видно. Звичайно, справжній лідер повинен мати певні задатки й бути розважливою людиною. В нього обов'язково має бути вміння організувати клас, він повинен бути владною людиною. Раніше лідерами в класі були заводіяки. Тепер клас - це як велика компанія, в якій лідер той, хто завжди знайде тему для розмови, вигадає розвагу, у кого є якісь зв'язки, наприклад дядько в кінотеатрі чи щось таке. Сьогодні він більше душа компанії. Але якщо в класі щось сталося і вчителька запитує про це, то лідер, звичайно ж, має щось сказати. Якщо він мовчки стоятиме й водитиме носком по підлозі, то підірве свою репутацію.
- А якщо лідер погано вчиться, він хіба не втрачатиме свій статус?
- Я ще не розумію, можливо, це якась тонка риса психології, але якщо лідер попросить мене дати списати - я йому точно дам, а якщо попросить двієчник - ще подумаю.
Якщо лідер, коли просить списати, сам себе не принижує, то він не принижується і в очах інших, а якщо він сам розуміє, що принижується, то це побачать інші. Але якщо лідер - двієчник, то він, у кожному разі, принижується, бо не знає того, що знають усі чи майже всі. Я розумію, якщо хтось знайшов якесь хитромудре слово й, окрім однієї людини, в класі його ніхто не знає - це одне, але якщо це слово знають усі, окрім лідера, - він сам себе за це вже не так поважатиме, хоча й може віджартуватися. Звичайно, якщо лідер має задатки відмінника, то ще більше зміцнює своє місце.
- А лідером класу може бути дівчинка? Якщо так, то якою для цього вона повинна бути?
- У дівчинки-лідера більше проявляється риса владності. Це відразу видно. Якщо вона починає командувати, то суперечити їй просто неможливо. Інколи дівчата навіть бувають небезпечніші за хлопчиків. Дівчинка-лідер не може бути «фіфою» і не повинна бути двієчницею, тому що лідером тоді вона навряд чи буде. Якось так виходить, що навіть якщо вона має лідерські риси, але погано вчиться, то до неї, звісно, можуть прислухатися, але навряд чи її поважатимуть. Дівчинку-лідера можуть брати за приклад її подружки. Зрідка це приємно, але потім починає дратувати. Нині ніхто не хоче бути схожим один на одного. Особливо дівчатка. Кожній хочеться бути єдиною й неповторною. Хлопчик-лідер розуміє свою перевагу. За ним ніхто ніколи не повторює відкрито. У них все якось по-іншому.
