Проблеми адаптації і дезадаптації студентів до навчального процесу та феномен стресу
p align="left"> - суміщена діяльність тощо.5. Технічні:
- відмова системи;
- блокування сигналу;
- маскування, викривлення сигналу;
- хибна інформація;
- інтерференція сигналів;
- суперечливість інформаційних ознак ситуації;
- невідповідність сигнальних ознак інформації тощо.
ІІ. Головні (суб'єктивні).
1. Моральні:
- недисциплінованість;
- безвідповідальність;
- неохайність тощо.
1. Професійні:
- низький рівень знань;
- недостатній розвиток навичок та вмінь;
- Відсутність необхідного досвіду тощо.
2. Фізіологічні:
- зниження резервів організму в результаті гострих чи хронічних захворювань;
- несприятливі функціональні стани (укачування, перевтома, тощо);
- незадовільний рівень чутливості аналізаторів тощо.
3. Психологічні:
- низька або занадто висока мотивація діяльності;
- недостатній розвиток професійно-важливих психічних якостей;
- несприятливі особливості особистості і психічні стани тощо.
ІІІ. Супутні (середовищні).
1. В організації праці:
- нераціональний режим праці та відпочинку (наднормові, нічні зміни);
- надмірне робоче навантаження;
- недоліки в зворотному зв'язку про результати діяльності, неадекватність оцінки діяльності та оплата праці;
- недоліки в охороні праці, техніці безпеки, обладнанні робочого місця;
- недоліки в професійному (медичному, психологічному) відборі, у психологічному та медичному контролі за процесом діяльності тощо.
2. У засобах праці:
- недоліки в компонуванні приладів, кодуванні інформації, розбірливості текстури, світлотехнічних характеристик приладів, конструкції органів управління, їх загрузки, просторовому співвідношенні тощо.
3. В умовах праці:
- недоліки в мікрокліматі і газовому складі повітря на робочому місці, у рівні шуму, вібрації та освітлення, у конструкції робочого місця, рівня обзору;
- несприятливий психологічний клімат у колективі;
- недостатня спрацьованість, згуртованість;
- міжособистісні конфлікти;
- низький рольовий статус;
- незадовільний рівень соціальної відповідальності, особистої довіри, суспільного визнання, схвалення тощо. [9, 155-161].
Останнім часом особливо активно стала вивчатись проблема інформаційного стресу у трудовій та навчальній діяльності. У вітчизняній та зарубіжній науці почали досить широке вивчення питання впливу інформаційних чинників на діяльність людини та її стани. [9, 155-156].
Таким чином, інформаційний стрес можна визначити як стан надмірної психічної напруженості з явищами функціональної вегето-соматичної і психічної дезінтеграції, негативними емоційними переживаннями і порушеннями професійної працездатності в результаті несприятливого впливу екстремальних чинників інформаційного взаємовпливу людини і техніки
1.6. Інформаційний невроз як результат хронічного стресу
Неврози (з грец. neuron - нерв, osis - суфікс, що означає захворювання) - функціональні хворобливі стани, що виникають та розвиваються в умовах незавершеної психотравмуючої мікросоціальної ситуації, яка викликала різке емоційне перенапруження (з іррадіацією у соматичних процесах) і непереборну особистісну потребу ліквідувати цей стан. Це функціональний розлад, “зрив” вищої нервової діяльності в результаті перенапруження основних нервових процесів - збудження і гальмування та їх динаміки. Проте не існує загальноприйнятого визначення неврозу, саме тому виявляються розбіжності в результатах епідеміологічних досліджень у психіатрів різних шкіл [12, 84; 34].
Неврози належать до групи “межових” функціональних нервово-психічних розладів, що проявляються у специфічних клінічних феноменах за відсутності психотичних явищ.
Високі темпи життя, постійні інформаційні перевантаження і дефіцит часу можуть виявитись причинами різного роду відхилень в нормальній діяльності окремих чи багатьох систем організму. Умови інформаційного перевантаження носять довготривалий характер, стосуються все більшого контингенту людей, а, отже, стають небезпечними для суспільства в цілому. Хронічний інформаційний стрес може призводити до розвитку інформаційного неврозу. Для характеристики інформаційного неврозу, необхідно виділити самостійні форми патології вищої нервової діяльності (далі ВНД), що виникають внаслідок тривалої роботи мозку в умовах несприятливого поєднання трьох чинників, так званої тріади:
- необхідність обробки і засвоєння великого об'єму інформації, включаючи етап прийняття рішення;
- постійний дефіцит часу, відведеного на роботу мозку;
- високий рівень мотивації, що визначає високозначимість інформації;
Або тривалий дефіцит високозначимої інформації.
Патологія ВНД, що виникає в цих умовах, отримала назву інформаційної, а залежно від симптоматики і механізмів вона диференціюється на інформаційні неврози та інформаційні психози. В будь-якому випадку слово інформація використовується для позначення свідчень про явища, закодовані в слові чи інших подразниках сигнального значення (умовно-рефлекторних - по І. П. Павлову, екстраполяційних - по Л. В. Крушинському, образних - по І. С. Бериташвілі). Уявлення про інформаційні неврози як про наукову концепцію бере початок з дослідів по виробленню дуже тонких диференційних зорових подразників, а також з дослідів про умовно-рефлекторне відтворення ситуації повені в Ленінграді (1924 року), тобто саме тоді вдалось довести можливість виклику патології умовно-рефлекторної діяльності на сигнальні подразники за механізмом тимчасового зв'язку [19; 51, 5-11; 12].
Концепція про інформаційні неврози вперше ставить питання про взаємозв'язок аналітико-сентитичної функції з функцією регуляції мотивації і з врахуванням часового чинника, відведеного для вирішення завдання, хоча раніше неодноразово відмічались випадки виникнення неврозів в результаті перенапруження цієї функції мозку. Існує певний закономірний зв'язок цих явищ, який грає важливу роль як у виникненні, так і в попередженні неврозів, а це звичайно робить правомірним і пошук оптимальних умов поєднання тріади невротизуючих чинників шляхом відповідної зміни їх параметрів штучно експериментатором. Та обставина, що змінюючи кількісні та якісні властивості цих окремих чинників, можна не лише викликати невроз, але й попередити його розвиток, дозволяє вважати, що в руках експериментатора є можливість управляти цим явищем в цілому, а це дозволяє з певним підґрунтям вважати, що явище носить закономірний характер і виокремлення інформаційного експериментального неврозу у тварин як форми патології їх ВНД є досить обґрунтованим [23, 262-277].
Очевидно, що деякі психогенні чинники набирають більшого значення у виникненні неврозів, і до них в першу чергу належать умови несприятливого поєднання об'єму інформації, що треба засвоїти, часу, відведеного на роботу мозку, і високої мотивації значимості поведінки. Неврози, що виникають в цих умовах і отримали назву інформаційних. Вони можуть супроводжуватись клінічною картиною будь-якою з форм неврозів існуючої класифікації. Саме тому вивчення питання про інформаційні неврози є просто необхідним [51; 5, 103].
Крім виокремлення трьох основних умов виникнення інформаційних неврозів (їх можна розглядати як первинні чинники невротизації), суттєвий вплив на розвиток хвороби здійснюють і такі чинники, як індивідуальні особливості ВНД, генетична схильність, астенізація організму, інші захворювання. Однак всі ці чинники можна назвати вторинними. Отже, первинні чинники викликають інформаційні неврози, значні для всіх, незалежно від індивідуальних особливостей організму і його нервової системи. А вторинні чинники визначають різницю в швидкості виникнення неврозу, характері його протікання і в цілому різну індивідуальну стійкість нервової системи до неврозів при зростаючих інформаційних навантаженнях. Проте те, що вони називаються вторинними зовсім не означає, що по значенню вони другорядні, більше того відносно конкретних випадків вони можуть бути вирішальними. Поділ причин виникнення неврозів на первинні та вторинні сприяє визначенню головного патогенетичного фактору хвороби, а відповідно - головної мішені її профілактики і лікування [27; 17, 48-49].
Як дослідження на тваринах, так і спостереження за хворими дозволяє розглядати 2 форми інформаційних неврозів, які відрізняються за умовами виникнення:
- в першому випадку при виключно високому значенні інформації ефективною стає її короткочасна експозиція;
- в другому - при помірно значних сигналах важливою умовою невротизації є хронічний дефіцит часу.
Є основи припускати, що ці дві форми неврозу відрізняються за механізмами розвитку, хоча б тому, що при гострій психогенній травмі емоційна реакція негативного знаку одразу ж виражена дуже сильно і багато в чому визначає формування патології та її симптоматику, тоді ж як при довготривалому впливі на мозок неврозогенних чинників, що визначають виникнення інформаційного неврозу, негативна емоція формується поступово і мозок має великі можливості для використання своїх компенсаторних механізмів в цілях відвернення розвитку неврозу. Ряд спостережень вказує, що різке і довготривале обмеження доступу до високозначимої інформації є чинником, що сприяє розвитку неврозу у людей чи викликає невроз. Ця обставина і стала основою для вивчення закономірностей протікання ВНД при інформаційному дефіциті шляхом створення експериментальних моделей, близьких чи адекватних до умов інформаційного дефіциту, що зустрічається в житті людини. Ряд спостережень вказує, що довготривалий дефіцит інформації викликає у людей значні відхилення в протіканні психічних функцій і навіть невроз. Виокремлення інформаційного неврозу як форми патології ВНД ґрунтується на врахуванні етіологічних ознак - це дає достатньо підстав для розгляду клінічної форми цього захворювання [51, 10-20; 18, 66, 266].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18
