Быстрый поиск

Проблеми адаптації і дезадаптації студентів до навчального процесу та феномен стресу

p align="left">Для цього етапу були застосовані наступні методики:

§ Методика “Самооцінка інформаційних процесів”, що була розроблена на основі поєднання та компонування питань з таких методик, як САН, опитувальника “МІНІ-МУЛЬТ”, методики виявлення навчальної дезадаптації Д. Стотта та методики “Особистісний опитувальник інституту ім. Бехтерєва”;

§ Методика “Схильність до стресу”;

§ Тест “Рівень невротизації”;

§ Методика експрес-діагностики неврозу К. Хека і X. Хесса.

Метою методики “Самооцінка інформаційних процесів” є виявлення найбільш характерних особливостей самооцінки адаптації до навчального процесу у вищому закладі освіти та простеження зв'язку зі станом фізичного та психічного здоров'я в умовах надлишку або дефіциту інформації та при нестачі часу.

Перед початком дослідження обстежуваним було пояснено, з якою метою воно проводиться, де і які будуть використані результати та гарантовано конфіденційність їхньої особистої інформації.

Далі оптантам пояснили правила:

* уважно читати питання;

* давати відповіді щиро;

* відповіді треба давати за допомогою обведення правильного варіанту або кількох варіантів, що найбільш підходять оптанту;

* у разі відсутності найбільш прийнятного варіанту, треба вписати свій варіант в графі “інше”;

* на питання, де не передбачено варіантів відповідей також треба вписати свою відповідь власноруч;

* намагатись відповідати швидко, адже як відомо найбільш правильна відповідь та, що одразу ж спадає на думку.

Під кінець методики їм також запропонували за бажанням внести свої пропозиції щодо покращення навчального процесу, відпочинку та фізичного і психічного здоров'я студентів.

Методика належить до типу «олівець-папір». Методика може проводитись як в індивідуальному порядку, так і в груповому, головне, щоб були створені умови для ефективного проведення, тобто відсутність шуму, сторонніх відволікань тощо. Методика містить 39 питань. Час проведення методики не фіксується. Проведення будь-якої методики психологічного дослідження передбачає дотик до особистого світу людини, тому завжди слід пам'ятати про важливість встановлення довірливого контакту з оптантом перед проведенням методики не лише для отримання більш достовірних результатів, але й щоб не нашкодити людині, не створити загрози для її внутрішнього світу (Додаток 21).

Та все ж таки результати, отримані за даною методикою можна вважати досить суб'єктивними, тому необхідно проводити дослідження у поєднанні з іншими методиками.

Далі студентам І та ІV курсів було запропоновано пройти ще три тестових методики: “Схильність до стресу”, “Рівень невротизації”, експрес-діагностика неврозу К. Хека і X. Хесса для виявлення наявності передумов для розвитку стресу, визначення рівня невротизації та для діагностики неврозу.

Методика “Схильність до стресу” використовується з метою діагностики емоційного стану, який є відображенням одночасно психічного і соматичного рівня здорового індивіда, а також може застосовуватись в комплексі з іншими методиками для оцінки рівня стресостійкості до стресових чинників. Опитувальник розрахований на осіб у віці від 16 років, містить 20 питань, відповіді на них потрібно давати згідно запропонованого переліку. Час заповнення не реєструється.

Методика належить до типу «олівець-папір» і допускає як групове, так і індивідуальне використання у вигляді анкетного опитування.

Методика є досить високо обґрунтованим інструментом діагностики схильності до стресу та стійкості до стресових ситуацій (Додаток 22).

Методика “Рівень невротизації” може використовуватись як в цілях експрес-діагностики невротичних станів, так і для визначення рівня невротизації в комплексі з іншими методиками. Опитувальник розрахований на осіб у віці від 16 років, містить 40 питань, відповіді на які потрібно давати у вигляді погодження або непогодження - “так” або “ні”. Час заповнення не реєструється.

Методика є досить високо обґрунтованим інструментом діагностики рівня невротизації (Додаток 23).

Методика експрес-діагностики неврозу К. Хека і X. Хесса - це опитувальник, що стандартизований на хворих у віці від 16 до 60 років. При його створенні автори виходили з того, що скарги хворих на неврози носять специфічний характер і у них, на відміну від хворих з органічною соматичною патологією, переважають скарги на вегетативні розлади та скарги психічного характеру.

Досліджуваним дається перелік питань, де вказані тілесні і психічні скарги, їм необхідно відповісти на питання “так” або “ні”.

Тест може застосовуватись:

· В якості самостійної психологічної методики;

· У комплексі з іншими методиками такого ж спрямування.

Методика складається з 12 суджень, які відібрані за результатами оцінки надійності та валідності. Отримання кінцевих оцінок відбувається шляхом додавання кількості позитивних відповідей.

Час заповнення бланка складає приблизно 5-7 хвилин.

Методика є досить високо обґрунтованим інструментом діагностики імовірності розвитку неврозу та схильності до його появи (Додаток 24).

2.2. Аналіз отриманих результатів

Інтерпретація результатів першої частини дослідження, що проводилось на студентах І курсу для діагностики динаміки їх адаптаційних можливостей до навчального процесу у першому та другому семестрах дала наступні результати:

Результати, отримані за методикою визначення стрес-стійкості та соціальної адаптації Холмса і Раге:

У першому семестрі студенти І курсу виявили високі показники імовірності виникнення дезадаптації. Високу дезадаптацію з імовірністю у 80-90% та низьку стрес-стійкість було виявлено у 60 % опитаних. Це означає реальну небезпеку психосоматичного захворювання чи нервового зриву, так як на цій стадії є близькість до фази нервового виснаження. У другому ж семестрі цей показник значно знизився - низьку стрес-стійкість та високу імовірність дезадаптації було виявлено лише у 40 % досліджених студентів.

Середній рівень дезадаптації з імовірністю у 50% та середню стрес-стійкість було виявлено у першому семестрі у 32% студентів, а в другому семестрі - у 40% першокурсників, тобто значна частина студентів перейшла з крайньої межі стрес-стійкості та високої дезадаптації на середній рівень.

Найкращі показники стрес-стійкості та низький показник дезадаптації з імовірністю у 30% виявили у першому семестрі лише 8% опитаних, а у другому семестрі цей показник значно покращився і становив цілих 20% (Додаток 1).

Щодо ступеня опору стресу, то у першому семестрі 28% першокурсників виявили низький опір стресу, а вже в другому семестрі низький опір стресу було діагностовано у 23% студентів, тобто за невеликий час показник змінився у кращу сторону.

Межовий показник опору стресу у першому семестрі отримали 60 % першокурсників, а в другому семестрі - 51%.

Найкращий, тобто високий ступінь опору стресу у першому семестрі було зареєстровано у 12%, а у другому семестрі показник зріс до 26%, що свідчить про досить помітні позитивні зрушення у першокурсників щодо адаптаційних можливостей та стресостійкості (Додаток 2).

Таким чином, за результатами першої методики одразу ж видно, що показники адаптації та стресостійкості в другому семестрі суттєво покращились в середньому на 13%.

Результати, отримані за тестом нервово-психічної адаптації:

Результати дослідження нервово-психічної адаптації першокурсників у першому семестрі показують, що патологічну дезадаптацію відчували 10% першокурсників, в другому семестрі цей показник дещо знизився і становив всього 5 %.

Непатологічну дезадаптацію у першому семестрі виявили 72 % опитаних, а в другому семестрі даний показник також досить суттєво знизився і становив уже 42%.

Що ж до оптимального рівня адаптації, то серед студентів І курсу у першому семестрі оптимально адаптованих було лише 18 %, але уже у другому семестрі цей показник значно покращився і становив 53 % (Додаток 3).

Отже, за результатами другої методики можна зробити висновок, що нервово-психічна адаптація студентів І курсу значно покращилась у другому семестрі порівняно з першим у середньому на 25 %.

Результати, отримані за тестом “Рівень та тип стресу”:

Аналізуючи рівень стресу серед першокурсників у першому та другому семестрі виявилось, що у першому семестрі 58% студентів відчули дуже високий рівень стресу, у другому ж семестрі цей відсоток знизився до 26%. Таким студентам потрібно якнайшвидше змінити ситуацію та стресове оточення або навчитись керувати своїм стресовим станом.

Середній рівень стресу у першому семестрі відчували 32% опитаних, а у другому семестрі лише 27%. Такий стрес часто мобілізує, заставляє проявляти свої найкращі якості і стимулює вирішувати складні ситуації. Але в деяких обставинах варто було б намагатись краще контролювати себе, щоб не доводити себе до стресового стану.

Якщо дуже низький рівень стресу у першому семестрі виявили лише 10% досліджуваних, то у другому семестрі цей показник покращився до 47%. Це означає, що вміння добре справлятись з стресовими ситуаціями, зберігати спокій при виникненні складних обставин покращилось у великого відсотку опитаних студентів (Додаток 4).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18