Реферат: Вплив малих доз радiацii
мо препарат у його парах на протязi 10 хв. 14. Зафiксо-
ваний препарат пiдсушують при кiмнатнiй темпера -
турi.Готовi препарати зберiгаються у холодильнiй камерi
протягом 3-х дiб. 15. Аналiз препаратiв. Пiдрахунок
проводиться шляхом перерахунку % флуоресцуючих клiтин
на 100 клiтин проглянутих у препаратi. Мiкроскопують за
допомогою мiкроскопу з люмiнiсцентною насадкою,
окуляр-7, об'сктив-90. У якостi iмерсii використовус-
ться водний розчин глiцерину.
2.3. МЕТОДИКА ПIДРАХУНКУ ЧИСЛА ЛЕЙКОЦИТIВ В КРОВI
1. Палець протерти ватою змоченою 70% розчином спитту.
2. Одноразовим стерильним скарифiкатором проколоти
палець.
3. Першу краплю кровi зтерти ватою змоченою спиртом.
4. Декiлька крапель кровi з пальця витиснути на пред-
метне скло.
5. Капiляром Салi 0,02 мл. кровi перенести в центри-
фужну пробiрку з 0,4мл. 3% розчину оцтовоi кислоти.
6. Легким посту куванням по пробiрцi перемiшати вмiст
i залишити пробiрку для руйнування еритроцитiв.
7. Притерти покривне скло до камери Горясва таким чи-
ном, щоб з'явилися Ньютоновi кiльця.
8. Пiдрахувати кiлькiсть клiтин в 25 великих квадра-
тах камери Горясва.
9. Одержаний результат перерахувати за формулою:
Х 10/20, де Х - кiлькiсть клiтин в 25 великих
квадратах.
Нормальна кiлькiсть лейкоцитiв у дорослоi людини коливас-
ться в межах 4500-10000 в 1 куб.мм.
2.4 МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ДИФЕНРЕНЦIЙОВАНОI ФОРМУЛИ
ЛЕЙКОЦИТIВ.
Визначення загальноi кiлькостi бiлих кров'яних тiлець,
дас уяву проiх абсолютну кiлькiсть. Але не дас вiдомостей
про процентне спiввiдношення (диференцiйовану формулу) мiж
рiзними видами лейкоцитiв i про якiснi змiни в iх морфологii
при хворобливих станах.
Визначення диференцiйованоi формули проводиться на фар-
бованому мазку кровi.
Диференцiйована формула характерно змiнгюсться при рядi
хворобливих станiв i мас надзвичайно важливе дiагностичне i
прогностичне значення.
Нормальна диференцiйована формула дорослоi людини нас-
тупна:
молодi нейтрофiльнi клiжтини - 0%
паличкоядернi нейтрофiльнi клiтини - 0-4%
сегментоядернi нейтрофiльнi клiтини - 55-70%
лiмфоцити - 20-40%
моноцити - 2-6%
еозинофiльнi клiтини - 1-4%
базофiльнi клiтини - 0-1%
плазматичнi клiтини - 0-5%
ВИГОТОВЛЕННЯ МАЗКА КРОВI.
1.Необхiдною умовою для правильного пiдрахунку морфо-
логiчних особивостей кров'яних клiтин являсться вда-
лозроблений i добре забарвлений кров'яний мазок.
Добре зроблений мазок кровi повинен вiдповiдати наступ-
ним умовам:
а) починасться на 1 см. вiд вузького краю предметного
скла i закiнчусться на 2-3 см. вiд його другого краю.
Загальна довжина мазка повинна охоплювати 1/2 - 3/4
скла.
б) мазок повине бути рiвномiрноi товщини, а не хвили-
подiбний. Правельний мазок кровi товщий на початку, поступо-
во тоншас i закiнчусться у виглядi слiду, мов би залишеного
тонкою щiточкою.
в) мазок повинен бути вiдокремленим вiд краю.
Шар кровi не повинен доходити до другогоь краю скла.
Приготування мазкiв проводиться слiдуючим чином: пред-
метне скло, на якому буде зроблено мазок, беруть за один
кiнець великим i вказiвним пальцями правоi руки. Другий
кiнець, вiдступаючи на 1 см. вiд краю, обережно дотикасться
до свiжоiкраплi капiлярноi кровiiз пальця, нi в якому разi
не торкаючись шкiри в мiсцi проколу. Крапля кровi перехо-
дить на скло, вона повинна мати дiаметр 2-3 мм.
Предметне скло перекладають у лiву руку взявши його ве-
ликим вказiвним i середнiм пальцямитак, щоб крапля знаходил
ась зверху на предметному склi, з боку вказiвного i серед-
нього пальцiв.
Шлiфоване скло, яким буде зроблено мазок вставлясться
пiд кутом 40-45 на 1-2 мм перд краплею, придержуючи великим
i вказiвним пальцями правоi руки край шлiфованого скла i
обидва краi предметного скла. Шлiфоване скло рухають назад
так, щоб воно торкалося кровi i крапля поширювалася в кутi
мiж шлiфованим i предметним склом. потiм швидким рухом ру-
хаючи скло в зв оротньому напрямку роблять мазок.
Протягом того часу коли робиться мазок, великий iвказiвний
пальцi правоi руки ковзають по краях предметного скла i тим
створюють необхiдну опору для накладання шару кровi.
ФАРБУВАННЯ КРОВ'ЯНОГО МАЗКА.
Для якiсного дослiдження морфологii кров'яних клiтин-
фарбування кров'яного мазка мас важливе значення. Основу су-
часного фарбування кров'яних клiтин поклав петербуржський
лiкар Д.Л.Романовсьий. В 1891 роцi вiн запропонував свiй
барвник. В 1902 роцi Гiмза вдосконалив барвник Романовського.
Барвник Романовського-Гiмза складасться з лужноi i кис-
лоi частини. Лужна частина - азур 2, А кисла частина - еозин.
Азур 2 забарвлений в яскраво-синiй колiр, а еозин в роже-
во-червоний.
Щоб приготувати основний розчин барвника розчиняють 30
г. азуру 2-еозину i 0,8г. азуру 2 в 250 мл. глiцерину, наг-
рiваючи прицьому 90-120 хв. при 50 С, а потiм додають 250мл.
чистого метилового спирту. Пiсля вiдстоювання протягом 1-7
днiв при кiмнатнiй температурi фiльтрують.
ФIКСАЦIЯ КРОВ'ЯНОГО МАЗКА.
Перед фарбуванням мазок кровi фiльтрують. Це робиться
для денатурацii бiлкiв у клiтинах, при збереженнi iхжиттсвоi
структури iж для закрiплення клiтин на предметному склi. Для
фiксацii використовусться абсолютний метиловий алкоголь. Час
фiксацii - 3-5 хв.
Перед роботою ,пiсля фiксацii, препарат заливають робо-
чим розчином (розведеним) барвника Романовського-Гiмза. I
залишають на 20-40 хв. Потiм його промивають, сушать, див-
ляться пiд мiкроскопом.
ПIДРАХУНОК ДИФЕРЕНЦIЙОВАНОI ФОРМУЛИ.
Кров'янi клiтини не розподiляються рiвномiрно повсьому
препратi.На початку i в кiнцi мазка вiдкладасться бiльшiсть
великих клiтин з малою питомою вагою (моноцити,
гранулоцити), а в серединi - бiльшiсть малих клiтин, з вели-
кою питомою вагою (лiмфоцити). Порiвняно найбiльш правильне
спiввiдношення складасться на дiлянках показаних на малюнку:
┌───────┬─────┬───────────┬─────┬──────┐
│ │ ┌─┐ │ │ ┌─┐ │ │
│ │ │ │ │ │ │ │ │ │
│ └─┘ └─┘ └─┘ └─┘ │
│ │
│ ┌─┐ ┌─┐ ┌─┐ ┌─┐ │
│ │ │ │ │ │ │ │ │ │
│ │ └─┘ │ │ └─┘ │ │
└───────┴─────┴───────────┴─────┴──────┘
Тому саме на них проводиться диференцiйований пiдрахунок
кров'яних тiлець. Пiдрахунок робиться у виглядi меандрiв,
щоб уникнути повторення одних i тих же клiтин.
Пiдраховують не менше 25 клiтин (краще по 100) в 4-х
дiлянках вказаних на малюнку. РЕзультат виражають в %.
Замiсть 4-х малих меандрiв, можна без грубоi помилки,
описати 2 великих меандри, тобто злити 2 малих поля вiдцен-
тру з обох сторiн в одне велике, не роблячи розриву в сере-
динi. В такому разi в кожному з обох великих полiв пiдрахо-
вують мiнiмально по 50 клiтин (краще по 100) i результат ви-
ражають в %. Для полегшення розрахункiв використовують еле-
ментарнi механiчнi лiчильнi машини.
2.5 ВИЗНАЧЕННЯ РIВНЯ CD3+,CD4+,CD5+,CD8+ ЛIМФОЦИТIВ У
ПЕРИФЕРИЧНIЙ КРОВI.
1.Кров брали стерильно з лiктьовоi вени вранцi, до вжи-
вання iжi. Лiмфоцити видiляли з гепаринiзованоi кровi цен-
трифугуванням на градiснтi Фiкол-Вiрографiну (густина 1,077
г/мл).
2.1-0,1 млн. лiмфоцитiв в об'смi 50 мкл. вносили в цен-
трифужнi пробiрки i до клiтин додавали 5 мкл. моноклонально-
го антитiла CD8 i iнкубували 30-45 хв. при +4 С.
3.Додавали 150 мкл. розчину Хенкса i центрифугували 5
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
