Реферат: Экзамен по экологии

3) Розгляд матеріалів і винесення рішення

4) Відведення природного ресурсу на місці (в натурі)

5) Надання управомочуючого документу і реєстрація

62. Ліс як об”єкт правової охорони

Стаття 4. Лісовий фонд Україн Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не  вкриті ісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.До лісового фонду не належать:усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які  не віднесені до категорії лісів; окремі    дерева    і    групи    дерев,    чагарники      на сільськогосподарських  угіддях,  садибах,  присадибних,  дачних  і садових ділянках. Питання створення, охорони і використання  насаджень,  що  не належать  до  лісового   фонду,    регулюються    іншими    актами законодавства.

     Землі лісового фонду поділяються на:

     а) лісові: вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не  вкриті  лісовою  рослинністю,  які  підлягають  залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі  та інші),  зайняті  лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо;

     б) нелісові:  зайняті  спорудами,  пов'язаними    з    веденням    лісового господарства, трасами ліній  електропередач,  продуктопроводів  та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями  (рілля,  багаторічні насадження,  сіножаті,  пасовища,  надані  для  потреб    лісового господарства); зайняті  болотами  і  водоймами  в  межах  земельних  ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства.

Усі ліси в Україні є власністю держави.Від  імені  держави  лісами  розпоряджається  Верховна   Рада

     Ради народних депутатів в  межах  своєї  компетенції  надають земельні  ділянки  лісового  фонду  у  постійне  користування  або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та  Лісовим кодексами.

Стаття 85. Організація охорони і захисту лісів

Ліси України підлягають  охороні  і  захисту,  що  передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих  на  їх  збереження  від знищення, пошкодження, ослаблення  та  іншого  шкідливого  впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання. Забезпечення  охорони  та  захисту  лісів  покладається    на

центральні та місцеві органи державної виконавчої влади,  Верховну Раду Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних лісокористувачів відповідно до законодавства України. Місцеві Ради народних депутатів,  Уряд  Республіки  Крим  для охорони лісів від пожеж: щорічно організовують розробку і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики у лісах; залучають до гасіння лісових  пожеж  населення,  протипожежну техніку і транспортні засоби підприємств, установ та організацій у встановленому законодавчими актами порядку; забезпечують  осіб,  залучених  до  гасіння  лісових   пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням; сприяють  будівництву  об'єктів  протипожежного  призначення, роботі повітряних суден авіалісоохорони; організовують  через  засоби  масової  інформації  пропаганду правил  протипожежної  безпеки,  висвітлення  проблем   збереження лісів; забезпечують  координацію  заходів,  спрямованих  на  охорону лісів від пожеж у межах своєї території.

     Підприємства, установи, організації та громадяни,  діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів, зобов'язані  погоджувати відповідно до законодавства України з державними органами лісового

господарства, державними органами охорони навколишнього природного середовища  та  іншими   органами    проведення    організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і  захисту

лісів. організовують  через  засоби  масової  інформації  пропаганду правил  протипожежної  безпеки,  висвітлення  проблем   збереження лісів;

Охорону і захист лісів на території   України  здійснюють: лісова охорона  спеціально  уповноважених  державних  органів лісового господарства (далі державна лісова охорона); лісова охорона інших постійних лісокористувачів.

Діяльність державної лісової охорони регулюється її статутом

64. Суб”єкти і об”єкти права природокористування

Суб'єкти права природокористування — юридичні і фізичні особи, які в установленому законом порядку на­були права користування природними ресурсами і зобо­в'язані здійснювати комплекс заходів щодо їх ефективно­го використання, відтворення і охорони

1.Природноресурсова правоздатність -  Загальна   і  Спеціальна

   2. Природноресурсова дієздатність -  Загальна і  Спеціальна

Юридичні особи - Підприємства, установи, організації (різних галу­зей господарювання), Громадські об'єднання,  Релігійні організації, Військові організації і формування, Суб'єкти права орендно­го природокористування, Іноземні держави, Міжнародні організації і об'єднання, Кооперативні об'єднання, Іноземні підприємства

Фізичні особи - Громадяни України, Іноземні громадяни , Особи без громадянства.

65. Атмосферне повітря як об”єкт правової охорони

Атмосферне  повітря  є  одним  з  основних  життєво  важливих елементів навколишнього природного середовища. Завданням  Закону  про  охорону  атмосферного    повітря    є регулювання відносин у цій галузі з метою  збереження,  поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і  зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу  на атмосферне  повітря,  забезпечення   раціонального    використання атмосферного повітря для  виробничих  потреб,  а  також  зміцнення правопорядку і законності у цій сфері.

67. Юридична природа екологічної безпеки

Ознаки екологічної безпеки - Стан розвитку суспільних відносин в галузі екології - Складова систе­ми глобальної екологічної без­пеки - Наявність систе­ми соціально-правових засобів - Невід'ємна час­тина національ­ної безпеки

Екологічна безпека — це складова глобальної і національ­ної безпеки, тобто такого стану розвитку суспільних відно­син в галузі екології, при якому системою державно-пра­вових, організаційних, науково-технічних, економічних та інших соціальних засобів забезпечується регулювання еко­логічно небезпечної діяльності, режим використання при­родних ресурсів, охорона навколишнього природного се­редовища, безпечного для життя і здоров'я людей, попе­редження погіршення екологічної обстановки та виник­нення небезпеки для природних систем і населення

Види екологічної безпеки  -  За територіальними ознаками - Глобальна(міжнародна), Національна(державна), Регіональна,  Локальна

За способами забезпечення - Техногенно-екологічна безпека, Соціо-екологічна безпека, Природна безпека

Радіоекологічна безпека, Економіко-екологічна

За об'єктами охорони - Екологічна безпека навко­лишнього природного сере­довища та його компонентів, Екологічна безпека суспільства та людини

68. організаційно-правові заходи охорони атмосферного повітря.

ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Стаття 12. Підприємства,  установи  і  організації,   діяльність    яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин  у  атмосферне  повітря, шкідливим впливом  фізичних  та  біологічних  факторів  на  нього, зобов'язані: здійснювати  організаційно-господарські,  технічні  та   інші заходи щодо забезпечення виконання умов і  вимог,  передбачених  у дозволах на викиди забруднюючих  речовин  та  на  інший  шкідливий вплив;

     вживати заходів щодо зменшення обсягів  викидів  забруднюючих речовин і  зниження  шкідливого  впливу  фізичних  та  біологічних факторів;

     забезпечувати безперебійну ефективну роботу та підтримання  у справному стані споруд,  устаткування  і  апаратури  для  очищення викидів та зменшення рівнів іншого шкідливого впливу;

     здійснювати  контроль  за  обсягом  та складом   забруднюючих речовин, що викидаються  у  атмосферне  повітря, і  рівнями іншого шкідливого впливу та вести їх постійний облік;

     мати заздалегідь розроблені спеціальні  заходи  щодо  охорони атмосферного повітря на випадок аварійних ситуацій і несприятливих метеореологічних умов та вживати заходів для ліквідації причин  та наслідків забруднення атмосферного повітря.

     Виконання  заходів  щодо  охорони  атмосферного  повітря   не повинно призводити до забруднення грунтів, вод та інших  природнихоб'єктів.

Стаття 13. Регулювання викидів забруднюючих  речовин  у атмосферне повітря стаціонарними джерелами

Викиди  забруднюючих    речовин    у    атмосферне    повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись тільки за  дозволами, які  видаються  органами  Міністерства    охорони    навколишнього природного середовища України. Обсяги цих викидів визначаються  на основі нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовину атмосферне повітря.

Діяльність, пов'язана з порушенням умов і вимог щодо  викидів забруднюючих речовин у  атмосферне  повітря  і  шкідливого  впливу фізичних та біологічних факторів на нього, передбачених дозволами, може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або  припинено Кабінетом Міністрів України,  Урядом  Республіки  Крим,  місцевими органами  державної  виконавчої  влади,   Міністерством    охорони нпс … Рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних  факторів  на атмосферне  повітря  встановлюються  на  основі  нормативів,  а  у

випадках, коли на них видано дозвіл,  -  повинні  додержуватися  й інші  вимоги,  передбачені  цим  дозволом.    Дозволи    видаються Міністерством  охорони  здоров'я  України,  Міністерством  охорони нпс та  їх  органами  на

місцях

70. науково-правові засади екологічної експертизи

Науково-правові засади екологічної експертизи — складає комплекс теоретичних і практичних знань, поглядів, положень, ідей, підходів щодо сутності і призначення, форм, видів, організа­ційних, економічних, соціально-правових засад, а також правовідносини та механізм реалі­зації класу екологічних експертиз, тобто цілісна наукова дисципліна — екологічна експертологія (еколого-правова експертологія)

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10