Курсовая работа: Загальна характеристика і особливості життєдіяльності бактерій родини Enterobacteriaceae
Ріст у МПБ супроводжується помутнінням. На МПА виростають ніжні, круглі, гладенькі, прозорі або напівпрозорі колонії розміром 2-4 мкм. Однак колонії тифозних мікробів, що мають Vi-антиген, каламутні. У S. Schottmuelleri колонії грубіші, через кілька днів по периферії колонії утворюється слизовий валик.
На середовищах Ендо, Левіна, Плоскирєва колонії безбарвні, прозорі, часом рожевуваті (Ендо) або злегка голубуваті (Левіна). На вісмут-сульфатному агарі черевнотифозні мікроби утворюють колонії чорного кольору, іноді зі світлим обідком. Паратифозні бактерії на цьому середовищі можуть утворювати коричневі або зеленуваті колонії. Після зняття колонії залишається чорний слід [3,6].
Рисунок 1.2 - Salmonella (за [7])
Шигели
Бактерії роду Shigella (рис. 1.3) є збудниками бактеріальної дизентерії або шигельозу.
Перші припущення про роль бактерій в етіології дизентерії були зроблені А. Шентемесом і Ф. Відалем в 1888 році.
Дизентерія – поліетіологічне захворювання. Його викликають різні види бактерій, які називаються шигелами. В теперішній час вони віднесені до роду Shigella, який підрозділяється на чотири групи: A,B,C і D – і більше двох десятків сероварів.
За своїми морфологічними властивостями шигел мало відрізняються від ешеріхій і сальмонел. Однак вони позбавленні джгутиків і тому є нерухомими бактеріями. Багато штамів шигел мають ворсинки загального типу і статеві ворсинки. Різні види шигел ідентичні за своїми морфологічними властивостями [3].
Рисунок 1.3 - Shigella (за [8])
Клебсієли
У мазках забарвлених за Грамом, капсульні форми клебсієл мають вигляд грамнегативних, еліпсоподібних, товстих паличок довжиною 5-8 мкм і шириною 3-5 мкм. Без капсульні форми мають менші розміри (0,3-0,6×1-3 мкм), поодиноке, парне або ланцюжкове розташування [6].
Протей
Усі види роду Proteus (рис. 1.4) являють собою грамнегативні прямі палички розмірами 0,4-0,6×1,0-3,0 мкм. Зустрічаються кокоподібні, нитковидні форми. Спор і капсул не утворюють, мають перетрихіально розташовані джгутики [3].
Рисунок 1.4 - P. vulgaris (за [9])
2. ФІЗІОЛОГІЯ БАКТЕРІЙ РОДИНИ ENTEROBACTERIACEAE
Усі ентеробактерії є факультативними анаеробами, добре ростуть на середовищах з м’ясним екстрактом. Вони володіють вираженою ферментативною активністю, яка пов’язана з утворенням багато чисельних сахаридолітичних, протеолітичних і інших ферментів, як конституційних, так і індуцибельних. Разом з тим відмінності які спостерігаються в перерахованих ознаках мають таксономічне значення і використовуються для родинної і видової диференціації і ідентифікації ентеробактерій. Деякі з цих ознак слугують підставою для визначення окремих біоварів серед одного і того ж виду бактерій.
До основних ознак, які вказують на належність ентеробактерій до одного з п’яти триб відносяться:
1) характер продукту, який утворюється при зброджуванні глюкози: кислоти, бутандіол, їх суміші;
2) реакція з метиловим червоним;
3) утворення ацетилметилкарбінолу і позитивна реакція Фогеса-Проскауера;
4) відновлення нітратів;
5) утворення уреази;
6) ріст в присутності KCN і деякі інші.
Головною біохімічною ознакою, яка слугує для визначення родової і видової належності ентеробактерій, є їх здатність ферментувати різні вуглеводи до утворення кислоти або газу, утворення індолу, сірководню, декарбоксилаз амінокислот (лізину, орнітину та ін.), утилізація цитрату, тартрату та інші [3].
Ешерихії
Це факультативний анаероб, добре росте на звичайних поживних середовищах при слабо лужній реакції середовища і оптимальній температурі 37°С. Ріст і розмноження бактерій можливі при доволі значних коливаннях рН середовища і температурного режиму.
Кишкова
паличка має найбільш високу ферментативну активність. Вона утилізує ацетат в
якості єдиного джерела вуглецю, відновлює нітрати до нітритів. Ферментує
глюкозу та інші вуглеводи з утворенням пірувату, який потім перетворюється в
молочну, оцтову, мурашину кислоти виділяються CO і H
. Більшість штамів ферментує
лактозу. Однак зустрічаються штами, які повільно зброджують лактозу або зовсім
не володіють цією здатністю [3].
Сальмонели
Вони є ферментативно активними бактеріями, хоча деякі поступаються в цьому відношенні ешеріхіям. Диференціація багато чисельних представників даного роду проводиться на основі їх ферментативної активності і антигенної структури наведено в таблиці 2.1 [3].
Таблиця 2.1 - Ферментативні властивості ешерихій і тифозно-паратифозних бактерій (за [6])
Вид | Лактоза | Глюкоза | Мальтоза | Маніт | Сахароза | Індол |
H |
Escherichia coli Salmonella typhi Salmonella parathyphi A Salmonella schottmuelleri |
кг - - - |
кг к кг кг |
кг к кг кг |
кг к кг кг |
кг± - - - |
+ - - - |
± + - + |
Примітка: к-утворення кислоти; кг-утворення кислоти і газу; + - виявлення ознаки; − відсутність ознаки; ± - можливе виявлення ознак.
Шигели
Збудники дизентерії хемоорганогетеротрофні, невимогливі к поживним середовищам. На щільних середовищах при виділенні із організму хворого утворюються, як правило, S-форми колоній. Шигели виду sonnei утворюють два типи колоній − S- (I фаза) і R- (II фаза). Бактерії I фази при пересівах утворюють обидва типи колоній. Оптимальна температура росту 37°С, рН середовища 7,2.
Шигели менш ферментативно активні, ніж інші ентеробактерії: при зброджуванні глюкози та інших вуглеводів утворюються кислі продукти без газоутворення.
Шигели не розщеплюють лактозу і сахарозу, за виключенням S. sonnei, які повільно (на 2-у добу) розщеплюють ці сахариди, наведено в таблиці 2.2 [3].
Таблиця 2.2 - Біохімічні властивості шигел (за [6])
Вид | Ферментація вуглеводів | Індол | Каталаза | |||||
лактоза | глюкоза | мальтоза | маніт | дульцит | сахароза | |||
S. dysenteriae S. flexneri S. boydii S. sonnei |
- - - + повільно |
+ + + + |
- + ± + |
- + + + |
- + + - |
- - - + повільно |
- - + - |
- - - + |
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8