Дипломная работа: Співвідношення особливостей накопичення важких металів в овочах та фруктах в умовах великого міста
Якщо окремо характеризувати більш поруваті неогенові суглинки Холодної та Лисої гори, можна вказати, що ці породи менше сприяють підтопленню, проте є більш проникними для різних забруднювачів.
Сучасний рельєф району сформувався в неотектонічний етап розвитку на місці вихідної міоценової ерозійно-денудаційної та акумулятивної поверхні вирівнювання. Впродовж неогену та антропогену ця вихідна поверхня була при піднята в середньому на висоту 200 м. Загальне підняття поверхні супроводжувалося її деформаціями. Деформації мають як тектонічну, так і ерозійно-акумулятивну природу. Тектонічні деформації визначалися структурною неоднорідністю фундаменту, що занурювався, наявністю в ньому глибинних і поперечних розломів і значною мірою успадкованою геологічною структурою платформ енного осадочного чохла. Ерозійні деформації значною мірою визначалися тектонічними деформаціями.
Вся поверхня території Ленінського району набула сучасного вигляду завдяки тимчасовим та постійним русловим потокам та поверхневому змиву. Отже, за походженням, рельєф цієї території флювіальний. Найголовнішими елементами рельєфу є річкові долини річок Лопань та Уди. Перепад висот в межах району становить більше 50 м. Найвища частина району – межиріччя Лопані та Уд, що являє собою тераси Уд. Долини цих річок мають чітку асиметричну будову: більш крутий правий схил, низький, терасований та положистий лівий схил. Наявність терас вказує на складний та тривалий шлях їхнього розвитку. По відступу останнього полтавського морського басейну не території Ленінського району утворилася акумулятивна рівнина. Протягом пліоцену відбувалося формування гідрографічної мережі та накопичення континентальних відкладів, що збереглися від розмивання на деяких ділянках найвищих геоморфологічних рівнів.
Зі сходу та південного заходу район обмежується заплавами річок Лопань та Уди. Центральну частину району займає вітачевсько-бузька (борова) тераса. Незначні площі в північно-західній частині району займають інші тераси. Вони дуже швидко (в інтервалі 1-1,5 км) змінюють одна одну. З півдня на північ (тобто від молодших до старіших) це, спочатку, прилуцько-удайська (трубізька) тераса приблизно 2-2,5 км завширшки, потім, кайдацько-тясминська (краснодонецька) тераса близько 1 км завширшки, та на східній межі міста лубенсько-тілігульська (таганська) тераса та широкінсько-приазовська тераса разом менше 1 км завширшки.
В межах району зустрічаються також менші форми рельєфу – яри та балки. Як приклад можна навести так званий Савкин яр, що відділяє Холодну гору від Лисої.
Територія району має двобічний нахил: на схід та південний захід від найбільш підвищеної частини району (Холодної та Лисої гори). Це зумовлює два важливі екологічні явища. По-перше, забруднюючі речовини, що потрапляють разом з атмосферними опадами на земну поверхню, до ґрунту та ґрунтових вод, будуть схильні мігрувати за напрямком дії сили тяжіння (тобто на схід або південь). По-друге, за умови викидів шкідливих речовин в атмосферу, незначної швидкості вітру та невеликого вертикального температурного градієнту можливе формування атмосферних інверсій, що призведе до підвищення концентрацій забруднювачів повітрі в понижених частинах району (від вул. Червоноармійська, Котлова до річки Лопань та східніше Будинку офіцерів).
Таким чином, з точки зору забезпечення задовільної для здоров’я людини екологічної ситуації більш сприятливими є геологічні та геоморфологічні умови Холодної гори та Лисої гори, ніж інших частин району. Найменш сприятливими є умови на ділянці від Південного вокзалу, вулиць Червоноармійської та Котлова до Центрального ринку та р. Лопань.
1.3 Екологічні дослідження кліматичних показників як фактора формування стану довкілля
Ленінський район, як і більша частина України, належить до помірного поясу області атлантико-континентального впливу з помірним зволоженням. Для такого типу клімату характерні тривала, але несувора зима з відлигами та помірно тепле, іноді жарке літо.
Рівнинний характер території сприяє поширенню повітряних мас з Атлантики, Середземного та Чорного морів, і в той же час не перешкоджає проникненню континентальних повітряних мас. Особливо це виявляється в холодну пору року, коли на Україну проникають західні відвершки континентального антициклону з низькою температурою повітря та без істотних опадів. В тих випадках, коли з заходу або південного заходу до периферії континентального антициклону наближається циклон, активізуються атмосферні фронти, спостерігається часта зміна погоди з опадами, чергування морозів та відлиг з відповідними явищами погоди .
Тривалість сонячного сяйва (ТСС) неоднакова в різні пори року. Найменші значення ТСС в Ленінському районі спостерігаються в грудні – 28 годин (11% від можливої). Найбільше як абсолютне, так і відносне значення ТСС спостерігається в липні – 295 год. (60%). Умови Ленінського району суттєво впливають на значення ТСС. Через наявність промислових підприємств на сході та південному заході району, залізниці та магістральних вулиць в повітрі району присутні значні концентрації пилу, сажі, кіптяви та інших аерозолів, що суттєво збільшує співвідношення інтенсивностей розсіяної та прямої сонячної радіації. Динаміка вмісту пилу буде розглянута окремо. Крім того в межах Ленінського району, особливо в його східній та південній частині наявна багатоповерхова (5-16 поверхів) забудова. Через це збільшується перекриття небокраю, що призводить до скорочення тривалості сонячного сяяння у ранкові та вечірні години. Тобто через вплив антропогенних чинників тривалість сонячного сяяння в Ленінському районі менша за природне значення.
Антропогенні чинники в межах району зумовили також зміну параметрів, що визначають радіаційний баланс поверхні. Йдеться зокрема про альбедо, значення якого протягом року змінюється від 0,16 в квітні до 0,55 в січні. Ці значення дещо менші, ніж для околиць м. Харкова. Разом з тим значення сум ефективного випромінювання для Ленінського району становить 1 428 МДж/м2, що також дещо менше природного значення через інтенсивне поглинання випромінювання земної поверхні атмосферним аерозолем.
Склад атмосферного повітря в межах Ленінського району має не великі за значенням, але істотні за наслідками, відмінності від нормального складу атмосфери. Ленінський район (Іванівка) традиційно є найбільш запиленим у м. Харкові (рис.1.3). Однак в інших частинах району, зокрема на Холодній горі вміст пилу в повітрі набагато менший.
З іншими домішками до складу повітря ситуація в районі дещо краща, з жодної з них середньорічні концентрації не перевищують середньодобової ГДК. Крім того, з усіх домішок, що досліджуються в повітрі району, лише пил має істотне значення для ефективного випромінювання, радіаційного балансу, а відтак – і для теплового режиму земної поверхні.
Важливим метеорологічним чинником, що визначає екологічний стан території Ленінського району є напрямок та швидкість вітру. При південному вітрі є високою ймовірність перенесення на територію району найбільш стійких речовин викидів Зміївської ДРЕС, при західному ТЕЦ-5, при східному – більшості промислових підприємств м. Харкова. З цієї точки зору, найбільш сприятливими є вітри південно-західного та північно-західного румбів. Але фактично в межах району переважають вітри східного та південно-східного напрямків (26%), хоча значна також частка і вітрів південно-західно і північно-західного напрямків (22%) (рис.1.4).
Протягом року картина має свої відмінності. Так, взимку та навесні переважають вітри східні та південно-східні, влітку північні та північно-західні, а восени відбуваються поступовий перехід від переважання вітрів одних напрямів до вітрів інших: в вересні переважають північно-західні вітри (14%), в жовтні – однаково часто дмуть північно-західні та східні, в листопаді – східні (22%) та південно-східні (17%).
Рисунок 1.4 – Роза вітрів Ленінського району [13].
Швидкість вітру також залежить від пори року. Найбільша вона взимку (середні значення 5,6 – 5,8 м/с), найменша – влітку (середні значення 3,6 – 3,7 м/с). Влітку та на початку осені також найвища повторюваність штилів (18% в липні, 20% в серпні, 21% в вересні), а найменша – взимку (8%). Як відомо, від швидкості вітру залежить інтенсивність розсіювання викидів в приземному шарі атмосфери. За незначної швидкості (менше 2 м/с) концентрація шкідливих домішок підвищується.
Також дуже істотним метеорологічним чинником є кількість та режим опадів. Опади в будь-якій формі сприяють очищенню атмосфери від домішок, в той час як і призводять до забруднення ґрунтів та поверхневих вод та підсилення ерозійних процесів. За рік в Ленінському районі в середньому випадає 528 мм опадів. Дещо менше опадів спостерігається за межами міста. Річна кількість опадів досить суттєво варіює від 331 мм (в 1920 р.) до 744 мм (в1919 р.).
Протягом року опади розподіляються нерівномірно, найбільша їх кількість спостерігається в теплу пору року (квітень – жовтень) – 348 мм, що становить 66%, а найменша – в холодну (листопад – березень). Влітку переважають опади в зливовій формі, що підсилює ерозійні процеси, в умовах міста призводить до істотного поверхневого стоку та замулення річок. Взимку опади здебільшого відбуваються в твердій формі, що сприяє їх накопиченню у вигляді сезонного снігового покриву, який є тимчасовим депонуючим середовищем для багатьох полютантів.
В цілому метеорологічні умови Ленінського району м. Харкова можна вважати досить сприятливими, оскільки досить частими є погодні явища, що сприяють перемішуванню повітря та перешкоджають утворенню високих концентрацій забруднювачів (опади, вітри). Однак періодично, під час штилів та несприятливих вітрів екологічний стан повітря може погіршуватись.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18
