Реалізація стратегії виходу на зовнішній ринок

нноваційний принцип. Формуючи інвестиційну стратегію, варто мати на увазі, що інвестиційна діяльність є головним механізмом впровадження технологічних нововведень, що забезпечують ріст конкурентної позиції організації на ринку. Тому реалізація загальних цілей стратегічного розвитку організації в значній мірі залежить від того, наскільки його інвестиційна стратегія відбиває досягнуті результати технологічного прогресу й адаптована до швидкого використання нових його результатів.

Принцип мінімізації інвестиційного ризику. Практично всі основні інвестиційні рішення, прийняті в процесі формування інвестиційної стратегії, у тім або іншому ступені змінюють рівень інвестиційного ризику. У першу чергу це пов'язане з вибором напрямків і форм інвестиційної діяльності, формуванням інвестиційних ресурсів, впровадженням нових організаційних структур керування інвестиційною діяльністю. Особливо сильно рівень інвестиційного ризику зростає в періоди коливань ставки відсотка й росту інфляції. У зв'язку з різним менталітетом інвестиційного поводження стосовно рівня припустимого інвестиційного ризику на кожному підприємстві в процесі розробки інвестиційної стратегії цей параметр повинен встановлюватися диференційовано.

Принцип компетентності. Які би фахівці не залучалися до розробки окремих параметрів інвестиційної стратегії організації, її реалізацію повинні забезпечувати підготовлені фахівці - фінансові менеджери.

Процес розробки інвестиційної стратегії організації здійснюється по наступних етапах (Додаток А).

Стратегічне управління інвестиційною діяльністю має цільовий характер, тобто передбачає постановку й досягнення певних цілей. Будучи чітко вираженими, стратегічні інвестиційні цілі стають потужним засобом підвищення ефективності інвестиційної діяльності в довгостроковій перспективі, її координації й контролю, а також базою для прийняття управлінських рішень на всіх стадіях інвестиційного процесу.

Стратегічні цілі інвестиційної діяльності організації являють собою описані у формалізованому виді бажані параметри її стратегічної інвестиційної позиції, що дозволяють направляти цю діяльність у довгостроковій перспективі й оцінювати її результати.

Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності організації вимагає попередньої їхньої класифікації по певних ознаках. З позицій фінансового менеджменту ця класифікація стратегічних цілей будується по наступних основних ознаках (Додаток Б).

До числа найбільш відомих і широко застосовуваних методів розробки стратегії організації ставляться SWOT-аналіз і Gap-аналіз. У дійсності вони є не чим іншим, як методами вибору стратегії організації, що дозволяють зупинити свій погляд на тім або іншому типі відомої еталонної, конкурентної або іншої стратегії діяльності організації.

Інвестиційний SWOT-аналіз полягає в послідовному вивченні внутрішнього фінансового стану організації, у пошуку позитивних і негативних сторін, а також прогнозуванні передбачуваних можливостей або погроз із боку інвестиційного середовища. На підставі SWOT-аналізу будується така інвестиційна стратегія організації, що враховує сильні сторони й можливості й компенсує недоліки, мінімізує при цьому погрози й знижує ризик.

Інвестиційний Gap-аналіз полягає в знаходженні тієї різниці, що існує між нинішньою тенденцією розвитку організації й потенційно можливим шляхом її розвитку. Ключове питання Gap-аналізу можна поставити в такий спосіб: яку стратегію повинна обрати організація, щоб активізувати свою діяльність? На підставі Gap-аналізу із чотирьох можливих стратегій обирається оптимальний напрямок інвестиційної діяльності.

Інвестиційний Gap-аналіз припускає побудова графіка [рис.2.2.1] з використанням двох найважливіших інвестиційних (і економічних взагалі) змінних - гроші й час. Суть побудови графіка полягає в тім, що спроецирувати нинішню тенденцію розвитку в майбутнє, а також знайти способи оптимізації цієї тенденції.

Основними змінними даної графічної моделі є показники T і S, тобто період і очікувана інвестиційна віддача (ефект). Показник Т 0 характеризує нинішній, сучасний період розвитку організації, а лінія a - тенденцію стратегічного розвитку організації, екстрапольовану на основі попередніх результатів діяльності. Лінія а прагне до інвестиційного ефекту S 0, стратегічному періоду Т 1 (Т 1 - як мінімум, п'ятирічний період), тобто до того строку, коли реалізація стратегічної інвестиційної програми повинна бути завершена.

Компанія, що функціонує в умовах внутрішньої інвестиційної закритості, у найкращому разі приречена на відносно стабільне положення на ринку. Лідерства на ринку й росту компанії можна домогтися тільки за допомогою інвестиційних способів активізації (на графіку позначені відповідно буквами c, d, e, f), що з'єднують нинішню тенденцію розвитку організації з потенційним, можливим шляхом її росту.

Рис.2.2.1 Графічна модель інвестиційного Gap-аналізу

Лінія b відбиває ту тенденцію, що відбудеться у випадку інвестиційних уливань у ту або іншу сферу діяльності організації. При цьому існує чотири основних напрямки інвестиційної діяльності, які дозволяють цю тенденцію здійснити. Чотири стратегічних напрямки інвестиційної діяльності розрізняються відразу по декількох параметрах:

"тривалість очікування базового інвестиційного ефекту;

"величина необхідних первісних і передбачуваних наступних вкладень;

"ступінь ризику й імовірність досягнення стратегічної інвестиційної мети (SGІ - Strategіc Goal of Іnvestment 1);

"оптимальний очікуваний інвестиційний з.

Показник Gap означає ту різницю, яку можна компенсувати чотирма основними способами.

Інвестиційна стратегія оптимізації (на графіку позначена як c). У випадку використання даного способу реалізації стратегії компанія інвестує додаткові засоби в оптимізацію нині існуючих товарів (послуг).

Інвестиційна стратегія інновації (на графіку позначена як d): компанія інвестує засоби в придбання нових технологій, розробку нових товарів (послуг).

Інвестиційна стратегія сегментування (на графіку позначена як e): компанія інвестує фінансові ресурси з метою охоплення нових ринків.

Інвестиційна стратегія диверсифікованості (на графіку позначений як f): найбільш дорогий і ризикований спосіб реалізації стратегії, що полягає у вкладенні значних засобів у розширення об'єктів діяльності, номенклатури продукції й ін.

Таким чином, стратегічна інвестиційна діяльність тісно пов'язана з такими функціями керування організацією, як маркетинг, інновація, виробництво й ін., що означає максимально широку компетентність фінансового менеджера, відповідального за формулювання й реалізацію інвестиційної стратегії.

В рамках стратегічного управління інвестиційною діяльністю особливу увагу слід приділити стратегічній діагностиці для визначення поточного стану об'єкта на предмет його відповідності обраній стратегії, а також прогнозуванню подальшого розвитку подій на підприємстві й у навколишнім середовищі з метою визначення ефективності діючої стратегії, а також розробці системи заходів щодо ліквідації стратегічних розривів чи коректування стратегії.

Саме завдяки чіткому проробленню цього процесу в рамках розробки та реалізації ефективної стратегії діяльності підприємства стає можливим поліпшення становища суб'єкта господарювання у сьогоденні та на перспективу в умовах конкуренції на вітчизняних та світових ринках.

Інвестиційна стратегія завжди пов'язана з поточним станом підприємства який постійно змінюється, його діючою технічною, технологічною та фінансовою базою, здійснюваною фінансово-господарською діяльністю. Стратегія підприємства повинна своєчасно давати за допомогою стратегічної діагностики відповіді на такі питання:

Коригувати чи продовжувати існуючу діяльність підприємства?

Якщо коригувати, то в яких напрямках?

В яких обсягах коригувати чи продовжувати діяльність?

Які можливо очікувати результати?

Які кошти потрібні для такого розвитку?

Як і де отримати такі кошти?

Навіть якщо приймається рішення нічого не змінювати в діяльності підприємства, то це теж є стратегія, яка має бути обґрунтована, досліджена та сформована.

Розробка інвестиційної стратегії та її реалізації спеціальним дослідженням, приблизні етапи яких наведено на рис.2.2.2

Інвестиційна стратегія - це система вибраних довгострокових цілей і засобів їх досягнення, що реалізуються в інвестиційній діяльності підприємства. Доцільність інвестиційної стратегії визначається такими критеріями: - узгодженість з фінансовими ресурсами, які можуть бути спрямовані на інвестиції;

ефективність, тобто узгодженість результатів і реальних витрат на їх досягнення;

визначеність за термінами досягнення встановленої мети;

оптимальність поєднання очікуваного досягнення потрібної прибутковості та можливих ризиків і невизначеності майбутнього періоду;

узгодженість запланованих інвестицій для підприємства середовища.

Доцільність інвестиційної стратегії визначається такими критеріями:

узгодженість з фінансовими ресурсами, які можуть бути спрямовані на інвестиції;

ефективність, тобто узгодженість результатів і реальних витрат на їх досягнення;

визначеність за термінами досягнення встановленої мети;

оптимальність поєднання очікуваного досягнення потрібної прибутковості та можливих ризиків і невизначеності майбутнього періоду;

узгодженість запланованих інвестицій для підприємства середовища.

Рис.2.2.2 Етапи розробки інвестиційної стратегії та її реалізації

Визначаючи інвестиційну привабливість окремої сфери діяльності. Потрібно враховувати комплекс чинників, що складають зовнішні умови інвестиційного проекту:

важливість галузі - значення продукції, її особливості, частка експорту. Залежність від імпорту, рівень забезпеченості внутрішніх потреб країни, частка галузі або конкретної продукції у ВВП, основні споживачі продукції;

рівень державного втручання в розвиток галузі - низький, середній чи великий, включаючи державні капітальні вкладення, розбудови інфраструктури, податкові пільги, можливість прискореної амортизації;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10