Реалізація стратегії виходу на зовнішній ринок

b>Посилення ролі машинобудування у формуванні зовнішньоторговельних потоків України

Протягом 2007 р. темп приросту товарообороту машинобудівної продукції (31,3%) значно перевищили приріст зовнішньої торгівлі головних експортних товарів країни - недорогоцінних металів (19,8%) та продукції хімічної промисловості (23,4%) Що обумовило зростання майже до чверті (23,6%) частки машинобудування у структурі зовнішньоторговельного обороту України. Поряд зі значним пожвавленням вітчизняного попиту на імпортну продукцію машинобудування (приріст залишається стабільно високим, зокрема, у 2006 р. приріст імпорту машинобудування склав 36,3%), тенденції відображають нарощення попиту на вітчизняну середньо - та високотехнологічну продукцію (20,3% за відповідний період), що на тлі минулорічного спаду є суттєвим досягненням. Зокрема, зросли на 27,9% експортні поставки вітчизняної продукції машинобудування до ЄС та на 25,9% - до СНД (у т. ч. на 32,3% - до РФ). При цьому обсяги виробництва продукції машинобудування в Україні зростали нижчими темпами, ніж експорт, що свідчить про посилення експортної орієнтації галузі.

Значна вага цінового чинника нарощування експорту

У 2007 р. темпи приросту фізичних обсягів експорту зростали були значно нижчими, ніж темпи приросту у вартісному виразі. Перевищення вартості 1 т. експорту у 2007 р. порівняно з 2006 р. торкнулось 32 товарних позицій, на які припадає майже 45% товарного експорту. В той час як лише по 8 вагомих товарних позиціях (майже 20% товарного експорту) експортна ціна 1 т. була нижчою порівняно з 2006 р. Зокрема, агрегована експортна ціна 1 т. нафтопродуктів (товарна підгрупа 2710) у 2007 р. перевищувала відповідну ціну 2006 р. більш ніж на 30,0%. Щодо семи позицій експорту продукції металургійної продукції (20% товарного експорту 2007 року) експортна ціна 1 т. продукції перевищувала рівень 2006 р. на 21,0-32,7%. Вартість 12 т трубної продукції зростала в середньому на 6-18%, продукції рослинництва (пшениця, кукурудза, ріпак) - відповідно на 9,4-23,3%. В той же час, щодо п'ятої частини експорту ціна 1 т. продукції зазнала незначного зниження порівняно з минулим роком. Показовим є зниження ціни на олії (-11,6% та руди і концентрати залізні - 17,5%), щодо інших товарних позицій зниження ціни складало 0,4-6%%. Зазначені зміни в цілому підтверджують вплив сприятливої світової кон'юнктури на зростання експорту товарів з України у 2006 р.

Нарощування внутрішньогалузевої товарної торгівлі з окремими країнами.

Зростання експортно-імпортних поставок товарів з вищим ступенем обробки обумовлене нарощуванням внутрішньогалузевої (тобто однотипними за класифікацією товарами) торгівлі між країнами. В цілому у 2007 році частка продукції, що припадає на внутрішньогалузеву торгівлю, зросла майже у 2,2 разу і складає 23,7% (проти 10,6% у 2006 р). Зростання внутрішньогалузевої торгівлі відбулось в першу чергу з країнами ЄС (Німеччина, Бельгія, Австрія, Іспанія, Нідерланди, прибалтійські країни, Польща, Угорщина, Словаччина), а також з РФ та Білорусією. Поглиблення інтеграційних зв'язків з цими країнами в цілому відповідає стратегічному напрямку зовнішньоекономічної діяльності країни. В той же час, слабка внутрішньогалузева торгівля з країнами Азії (лише у торгівлі з Китаєм та Туреччиною її частка перевищує 10%) засвідчує слабкість коопераційних зв'язків та перспективи поглиблення економічної інтеграції з цими країнами.

Скорочення участі підприємств з державною власністю у формуванні як експортних, так і імпортних поставок. У 2007 р. обсяги товарного експорту державних підприємств залишились на рівні попереднього року і склали лише 2,8 млрд дол. США, що відповідає 7,3% загального обсягу експорту (8,1% у 2006 р). Більш суттєво знизилась імпортна активність державних підприємств (з 9,7 млрд дол. у 2005 р. до 7,3 млрд дол. у 2007 р., в першу чергу за рахунок приходу приватних компаній на ринок імпорту енергоносіїв (газу, нафти). Слід очікувати подальшого нарощування частки приватного бізнесу в зовнішньоекономічній діяльності, що потребує підвищення ефективності державної політики щодо стимулювання експорту та регулювання конкуренції на внутрішньому ринку як споживчих, так і стратегічно важливих товарів. [59, с.144]

Посилення інвестиційних потоків з країн ЄС. Країни ЄС є найбільшими інвесторами економіки України і їхня частка в загальній структурі надходження ПІІ в Україну постійно зростає (з 71,5% в 2005 р. до 75,2% в 2007р). Вже протягом двох років випереджаючими темпами зростає інвестиційна взаємодія з країнами ЄС-10, інвестиції з яких збільшились торік на 1756,6 млн. дол., тобто на 75,8% порівняно з початком року, тоді як темпи зростання ПІІ з країн ЄС-15 складали в 2006 р. лише 21,5% (приріст на 2097,5 млн. дол). Водночас, звертає увагу той факт, що переважна частка ПІІ з ЄС-10 припадає на Кіпр - 1375,8 млн. дол., або 78,3% ПІІ з ЄС у 2006 р., що дає підстави для припущення про значну частку в цьому припливі репатріації вивезених раніше з України капіталів.

Відсутність зацікавленості іноземних інвесторів у формуванні на території країни стратегічних платформ для створення та розвитку високотехнологічних виробництв. Переважна орієнтація на високорентабельні, швидкоокупні сегменти української економіки, які водночас не пов'язані з вагомими ризиками техніко-економічного обґрунтування проектів, не потребують значних ресурсів для забезпечення витрат підприємств на початковій стадії їх розвитку. Значні виклики для розвитку економіки України в інвестиційній сфері обумовлює зниження частки галузей промисловості, що є рушіями інноваційного зростання економіки. Зокрема, в 2007 р. в структурі надходження ПІІ частка хімічної та нафтохімічної промисловості становила лише 2,4% (96,8 млн. дол), машинобудування - 3,7% (147,1 млн. дол). Водночас залишається надзвичайно низьким рівень залучення капіталу нерезидентів у формі нематеріальних активів (лише 1,7 млн. дол), а також реінвестування доходів, що не перевищують 1% приросту ПІІ в 2007 році. [рис.1.1.2]

Рис.1.1.2 Структура прямих іноземних інвестицій в Україну

Трансформація структури надходження капіталу нерезидентів за формою внесення ПІІ. Позитивною є тенденція до нарощування внесення ПІІ у формі фінансових, а не матеріальних ресурсів. Порівняно з 2005 р. відбулося значне зростання надходження ПІІ у формі грошових внесків (більш ніж вдвічі порівняно з 2005 р., до 3256 млн. дол) та внесків у вигляді цінних паперів (майже семикратне збільшення, на 661,7%, до 425,8 млн. дол). При цьому відбулося зниження частки інвестицій, залучених у вигляді рухомого і нерухомого майна - з 555,1 млн. дол. до 456,2 млн. дол. (з 18,4% до 10,7%). Це сприяє розширенню фінансових інвестиційних ресурсів національної економіки.

Таким чином, протягом 2007 р. започатковані позитивні зрушення, пов'язані з підвищенням рівня переробки експортної продукції, гнучкості багатьох виробників щодо диверсифікації продажу на зовнішніх ринках, загальним зниженням рівня залежності від зовнішньої торгівлі, що засвідчило наявність вагомого потенціалу стимулюючої ролі зовнішньої торгівлі та інвестицій на економічне зростання.

Водночас, попри певні позитивні зрушення, не вдалось принципово змінити характер експортних поставок на зовнішні ринки та покращити систему імпортного насичення власного внутрішнього ринку. Посилення впливу іноземного капіталу безпосередньо у виробництві, системі збуту, сервісу та фінансової інфраструктури як розкривають нові перспективи поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків та модернізації виробництва і сфери послуг, так і формують низку ризиків, зумовлених слабкою конкурентоспроможність переважної кількості виробників та сфери послуг. Одним з наслідків спрощення доступу на внутрішній ринок за умов слабкого митного контролю, та контролю якості та споживчих стандартів на внутрішньому ринку стало подальше закріплення частки імпорту у зовнішній торгівлі.

1.2 Форми та методи виходу підприємства на зовнішній ринок

Сучасний етап розвитку світогосподарських зв'язків характеризується розширенням усіх форм міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивних сил, який обумовлений прискоренням науково-технічного прогресу. Тому більшість великих підприємств починають реалізовувати свою продукцію як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. В умовах перехідної економіки українські підприємства починають виходити на міжнародний ринок, тому питання про методи та засоби освоєння його є дуже актуальним на даний час.

Процес виходу на зовнішній ринок має декілька етапів. Їх можна зобразити схематично [рис.1.2.1]:

Рис.1.2.1 Етапи виходу підприємства на зовнішній ринок

Ретельний аналіз середовища міжнародного маркетингу є першим необхідним етапом при розробці програми виходу фірми на зовнішні ринки. При виході на зовнішні ринки необхідно опанувати інформацію щодо рівня економічного розвитку країни, яка приваблює фірму з її товаром, систему регулювання зовнішньоекономічної діяльності в ній, політичну систему, культурні та релігійні традиції, особливості мови спілкування, географічні особливості тощо.

Якщо фірма вирішила виходити на зовнішній ринок, вона може це зробити двома шляхами: або звернутися з пропозицією до іншої фірми, яка знаходиться за кордоном організувати продаж товарів; або самій починати організовувати реалізацію продукції. До виходу за кордон фірма повинна чітко визначити завдання і установки свого міжнародного маркетингу.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10