Грошова система
доходом). Це дасть можливість уникнути на підприємствах подвійної
бухгалтерії (одна — для податкової адміністрації, друга— для виплати
зарплати у конвертах, з якої податки не стягуються). Слід диференціювати
шкалу нарахувань на заробітну плату, які сплачуються юридичними особами, і
зробити її регресивною, тобто чим вище рівень заробітної плати на
підприємстві, тим нижчою має бути відсоток нарахувань на заробітну плату.
Такий підхід стимулюватиме нарахування і виплату заробітної гіла-'іи в
повному обсязі. Крім того, доцільно нарешті відмовитися від ведення
паралельно двох видів обліку: бухгалтерського й податкового, тому що дані
бухгалтерської звітності щодо обсягів реалізованої продукції та отриманих
доходів, балансових збитків підприємств не збігаються з визначенням бази
оподаткування з ПДВ і податку на прибуток.
14. Широко використовувати чилійський досвід створення фінансової системи,
що включає банки, пенсійні та страхові фонди, звичайно, з урахуванням умов
України. Ядром цієї системи могли б стати недержавні пенсійні фонди, в які
кожний працюючий щомісяця перераховує не менше 10% своєї зарплати. Тоді б
виникла зацікавленість не приховувати свої прибутки, а навпаки показувати
їх і перераховувати великі суми до зазначених фондів. Поширити відповідно
до Указу Президента України «Про проведення експерименту в житловому
будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд» розпочатий
економічний експеримент щодо залучення коштів населення під житлове
иудівніїцтво. Необхідно також прискорити проведення пенсійної реформи,
насамперед запровадження суцільного персоніфікованого обліку внесків
фізичних осіб на загальнодержавне державне пенсійне страхування, що
сприятиме легалізації доходів громадян, зробить некорисним приховування
доходів, тому що в іншому випадку меншою буде Й пенсія.
15. Розробити і здійснити заходи з метою недопущення незаконного відпливу
валюти за межі України. Початок цьому закладено Розпорядженням Президента
України «Про впорядкування контролю за зовнішньоекономічною діяльністю
резидентів України» від 21 лютого 2000 року.
16. Прискоритц.розробку і проходження у Верховній Раді України
законопроектів щодо амністування тіньових капіталів та повернення з-за
кордону валютних коштів, а також регулювання піі-тань, пов'язаних з
відмиванням, пошуком, арештом та конфіскацією доходів, одержаних злочинним
шляхом.
17. Розробити і запровадити порядок ліцензування Національним баиком
України відкриття Фізичними особами-резидентами рахунків в іноземних
банках.
18. Продовжити вдосконалення механізму чи використання готівки суб'єктами
господаріонання і посилення системи контролю зп дотриманням ними касової
дисципліни та внести відповідні зміни до чинних нормативно-правових актів,
а також посилити контроль за розрахунками із заробітної плати на
підприємствах усіх форм власності.
19. Доцільно також ввести звітність про обсяги готівкової іноземної та
иаціональної валюти, що ввозиться в Україну та вивозиться з України
фізичними і юридичними особами па основі митних документів.
20. І нарешті: рішення уряду і НБУ про введення «плаваючого» курсу гривні
сприятиме зменшенню готівкового обороту, тому що такий механізм
курсоутворення, який є небезпечним через можливе збільшення інфляції,
потребує здійснення більш жорсткої бюджетної і грошово-кредитної політики,
тобто встановлення посиленого контролю з боку НБУ за обігом грошової маси.
2. Комерційний кредит.
Міжгосподарський кредит — це кредит, який існує між функціонуючими
суб'єктами господарювання. Його видами є комерційний кредит, дебіторсько-
кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасова фінансова допомога,
лізинг. Межі міжгосподарського кредиту визначаються розміром резервних
капіталів, які є у розпорядженні суб'єктів господарювання — кредиторів, а
також регулярністю припливу грошового капіталу за рахунок реалізації
товарів і можливості трансформації наданого міжгосподарського кредиту в
банківський або отриманий міжгосподарський. Причому погашення цих кредитів
у визначений строк передбачає своєчасне надходження платежів від покупців.
У цілому існування міжгосподарського кредиту значною мірою пов'язане з
недостатнім розвитком банківського кредиту.
Комерційний кредит — це форма руху безпосередньо промислового капіталу і
спосіб перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів з
відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Отже, комерційний
кредит є різновидом грошового кредиту. З одного боку, він прискорює
реалізацію товарів продавцям, а з іншого — надає можливість покупцеві
користуватись товаром до отримання коштів від реалізації своєї продукції.
Таким чином, комерційний кредит сприяє прискоренню кругообігу капіталу у
грошовій формі як на окремих підприємствах, так і в цілому у суспільстві.
Комерційний кредит виникає за побажанням і згодою сторін — продавця і
покупця - і має і:і;кч.і ічізііачениП напрям і межі.
Кредитор може надати кредит лише своєму покупцеві, а його межі ті ж
самі, що Гі міжгосподарського кредиту взагалі. Як правило, комерційний
кредит і- короткостроковим, бо обслуговує тільки процес реалізації товарів,
стимулюючи і прискорюючи їх збут і зменшуючи час перебування авансованого
капіталу в товарній формі. Терміни та розмір його залежать від ряду
факторів: ступеня дефіцитності товару на ринку, фінансового стану
контрагентів. наявності довіри продавця до покупця, розвитку ринку кредигів
тощо.
Передача товару в кредит може оформлятись або не оформлятись
векселем. Валюта векселя як цінного паперу складається з ціни товару і
позичкового процента за період користування кредитом. ставка якого ви
иіігіаі п,ся існуючою нормою процента па ринку позичкових капіталів, але,
як правило, дещо нижча від ринкової. Адже при наданні комерційного кредиту
мають на меті не отримання прибутку, а реалізацію товару. Формалізуючи
відносини між боржником і кредитором, вексель є певною гарантією погашення
боргу та може бути підставою для кредитування кредитора банком. За
допомогою індосаменту векселедержатель може розрахуватись векселем зі своїм
контрагентом. У разі несвоєчасного платежу за пексе-ііем або відмови
боржника від платежу векселедержатель мас право на протест векселя.
Коли ж передача товару в кредит продавцем покупцеві здійснюється
без оформлення нсксслем, то покупець не сплачує проценти продавцеві, але в
такому разі він може сплатити за товар ціну вищу від звичайної. Особливо це
доводиться робити в Україні, оскільки підприємства не мають права надавати
кредити, окрім продажу товарів у кредит з оформленням векселями. Водночас
відпуск товару без оформлення векселем є більш ризикованим для продавця, бо
затягує процес погашення заборгованості покупцем у разі виникнення в нього
фінансових труднощів і відсутності бажання розрахуватись за своїми
зобов'язаннями.
Розвиток комерційного кредиту має свої закономірності. Рух
комерційного кредиту збігається з рухом промислового капіталу: зі
зростанням обсягів промислового виробництва цей кредит розширюється, а зі
зменшенням — звужується. Особливо обсяги комерційного кредиту падають під
час економічної, а ще більше — платіжної кризи, як це відбувається в
Україні.
3. Взаємовідносини України з міжнародними фінансово-кредитними
організаціями.
Міжнародні ти регіональні валютно-кредитні організації — це установи,
які створені на базі багатосторонніх угод між державами. Найважливішу роль
серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і
Міжнародн'ій банк реконструкції та розвитку (МБРР). Останній сьогодні є
головною установою Групи Світового банку. Штаб-квартири організацій
розташовані у Вашингтоні. Вказані установи було засновано на Міжнародній
валютно-фінансовій конференції, яка відбулася у 1944 р. у Брсттоп-Вудсі
(СІІІЛ). СРСР та Україна хоча і брали участі, у конференції, але не
ратифікували угоди про МВФ та МБРР і не вступили до складу цих організацій.
Наслідком стала багаторічна ізоляція СРСР та його союзників від світової
економічної та валютно-фінансової системи, що значною мірою було зумовлено
політичними та ідеологічними мотивами. У 1992 р. у практиці міждержавних
валютних відносин сталася досить чначіїіі подія: членами МВФ прийнято
країни, що входили до колишнього СРСР, у тому числі й Україну. Завдяки
цьому фактично завершено процес глобалізації економічного простору
валютного регулювання, що здійснюється цією важливою міжнародною
організацією.
Міжнародний валютний фонд фонд було створено з метою регулювання
