Экологическое сознание как фактор развития украинского общества

підзаконними нормативними актами і формами виразу. Можливості виголошення

кимось своєї думки є необмеженими, але мають поважатись і думки інших.

Безумовно, це абсолютно не стосується фізичного впливу. Безумовно, це

абсолютно не стосується фізичного впливу. Існує багато можливостей мирного

характеру, включаючи:

. демонстрації;

. мітинги протесту;

. листи до редакцій газет і журналів;

. листи до політиків;

. заснування організацій;

. випуск брошур, листків, газет тощо.

Вище перелічені засоби – лише кілька прикладів. Скласти повний перелік

було б дуже складно. Спосіб, за допомогою якого особа може виразити свою

думку, залежить тільки від її винахідливості. Та загальновідомо, що навіть

одна людина може впливати на політичний процес прийняття рішень. Власне, це

і є метою «участі громадськості», незалежно від того, чи стосується це

охорони здоров’я, безпеки праці, чистого повітря, води, землі чи інших

аспектів здорового навколишнього середовища. Громадськість все більш

свідомо сприймає факт, що забруднення навколишнього середовища і

експлуатація природи мають шкідливі наслідки. Це, так чи інакше, змушує

політиків брати громадську думку до уваги. Саме громадськість підняла

питання екологічних проблем і політикувала їх, що зрештою знайшло

відображення в законах і обмеженні певних видів впливу на навколишнє

середовище. В багатьох країнах головною метою політики став захист

природних цінностей як на національному, так і на місцевому рівнях. Це є

свідченням того, що участь громадськості може бути дуже ефективною. І

основою цього є фундаментальне право на свободу слова. Така більш

«традиційна» форма громадської участі, а також політичне визнання як її

результат, є ефективними інструментами для виразу ролі громадськості в цій

галузі.

4.4.Необхідність громадської активності та її переваги

Молоді демократії Центральної і Східної Європи зіткнулись із труднощами

у розвитку і впровадженні нових засобів для ліквідації шкоди, завданої в

минулому навколишньому середовищу, а також для попередження нанесення шкоди

здоров’ю людей і екосистемі в майбутньому. Досягнення цієї мети значно

полегшиться, якщо громадськість – окремі громадяни, промисловість і

громадські організації – зможуть і будуть зацікавлені брати участь у

процесі охорони довкілля.

Громадськість є одним із найбільш суттєвих ресурсів, які нація може

використовувати для розвитку і впровадження права і політики охорони

навколишнього середовища. Громадяни знають земельні і природні ресурси

своєї країни набагато краще за будь-якого урядового чиновника. Їх кількість

робить їх сильнішими за найбільшу і найголовнішу урядову інституцію. І тому

що власне люди працюють, відпочивають і подорожують, використовуючи

цінності довкілля, кожна людина особисто зацікавлена, щоб воно було чистим,

здоровим і неушкодженим. Залучення громадськості є вирішальним чинником у

створенні та впровадженні доцільного і ефективного режиму охорони

навколишнього середовища. Можливості для участі громадськості та одержання

користі від цього існують в багатьох галузях.

Охорона довкілля – це процес, що вимагає узгодження дій уряду, окремих

громадян і промисловості. Залучення до цього процесу громадськості може

принести користь кожній з цих категорій, і що найбільш важливо, всьому

суспільству як такому.

Участь у процесі охорони довкілля приносить користь ГРОМАДСЬКОСТІ, тому

що це дозволяє окремим громадянам мати більший вплив на процес прийняття

рішень, пов’язаних із впливом на довкілля. Це також надає їм можливості

дізнаватись про екологічний ризик, якому вони піддаються, і діяти,

відповідно до цього. Крім того, участь громадськості допомагає відчувати

реальність позитивного впливу на ситуації і події, що відбуваються в

країнах.

Участь громадськості може також допомогти ПРОМИСЛОВЦЯМ, збільшуючи їх

обізнаність про вплив їх діяльності на навколишнє середовище. Механізми

залучення громадськості досить часто вимагають від компаній представлення

детальних оцінок використовуваних ними процесів і видів діяльності, в

результаті яких здійснюється забруднення навколишнього середовища. Така

порівняльна оцінка може привести до того, що компанії винайдуть певні зайві

затрати у методах виробництва, використанні сировини чи витратах енергії,

що в кінцевому результаті може призвести до скорочення витрат на

виробництво і встановлення замість цього очисного обладнання. Таке

збереження коштів є особливо важливим при складній економічній ситуації,

коли промисловцям досить важко дотримуватись вимог економічного

законодавства. Участь громадськості також сприяє зростанню розуміння

промисловцями турбот своїх споживачів і вчить їх підвищувати ефективність

продажу. І, зрештою, оскільки промисловість відноситься до неурядових груп

суспільства, правові та інші методи залучення громадських ресурсів можуть

також надавати її представникам голос при прийнятті рішень, що

безпосередньо на них впливають.

Досить суттєвою є також користь від участі громадськості в процесі

охорони навколишнього середовища для УРЯДУ. Громадяни мають безпосередні

відомості про стан навколишнього середовища в їх регіоні. Заохочення їх до

розділення цих знань з владою може позитивно впливати на прийняття урядом

обгрунтованих рішень і зменшення ймовірності того, що суттєвий негативний

вплив на навколишнє середовище залишиться непоміченим. Велика кількість

громадян сама по собі може також компенсувати нестачу моніторингових,

контролюючих і застосовуючих ресурсів уряду і зберегти його час і гроші.

Громадяни можуть виступати як «очі і вуха» уряду, ідентифікуючи екологічну

небезпеку чи порушення діючого законодавства і спричинюючи їх ліквідацію чи

припинення. Крім того, достатнє залучення громадськості до екологічних

проблем підсилює положення Міністерства охорони навколишнього середовища у

відносинах з іншими державними міністерствами і установами – громадськість

може підтримати точку зору Міністерства охорони навколишнього середовища і

переконатись, що уряд у цілому не ігнорує екологічні проблеми.

Розділ V

Організаційні умови екологічного менеджменту в місцевих державних

адміністраціях та органах САМОВРЯДУВАННЯ

Участь місцевих органів влади в екологічному управлінні бере початок з

більш ранніх часів, коли міста зіткнулись з проблемою постачання чистою

водою і віддалення відходів діяльності забою худоби та шкіряного

виробництва. Між тим в минулому столітті масштаби екологічних проблем

зросли. Основні зміни мали місце в часи Промислової Революції, яка привела

до того, що десятки тисяч людей стали працювати на заводах у містах, які

виросли з невеликих торгівельних поселень з мілко масштабною

інфраструктурою.

Після війни 1941-1945 років міські екологічні проблеми, породжені

індустріалізацією виросли експотенційно. У результаті сьогодні крупні та

невеликі міста часто страждають від низки проблем:

. забруднення атмосфери, води та землі;

. зубожіння природних ресурсів;

. шум;

. пошкодження ландшафту;

. зменшення біорізноманітності (зменшення чисельності видів тварин і

рослин);

. скорочення площі, займаних рослинністю;

. скупчення автомобілів і перетворення вулиць з простору для пересування

жителів у міста для пересування автомобілів;

. погіршення здоров’я людини.

Виникає питання, як найефективніше вирішити всі ці проблеми?

У цьому розділі ми розглядаємо три шляхи підвищення можливостей

місцевої адміністрації у вирішенні екологічних проблем, наприклад:

. встановлення чи зміни адміністративної і політичної структури місцевих

органів влади;

. удосконалення здатностей місцевого персоналу, який займається

екологічними проблемами і кооперування з іншими місцевими структурами.

Залучення громадськості місцевими адміністративними органами у

екологічному регулюванні є частиною метода широкої участі в прийнятті

рішень на місцевому рівні та підтверджує, що місцеві адміністративні

установи, навіть засновані на демократичних принципах, не можуть охопити

увесь спектр місцевих інтересів.

5.1.Структури місцевого самоуправління, необхідні для більш успішного

екологічного менеджменту

Місцеві органи влади в багатьох країнах, включаючи Центральну та Східну

Європу, мають юридичне право на розвиток і зміни своєї організації.

Структура місцевого самоврядування повинна базуватися на трьох основних

принципах:

. демократія: демократичне місцеве самоврядування має основою всенародно

обраних представників, чітке розділення повноважень, і прийняття рішень

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13