Теорія позитивної психотерапії, когнітивна медицина, Страсбурзька Декларація
p align="left">Проаналізувавши те, що з нами відбувається в проблемній ситуації, ми можемо навчитися реагувати інакше.Розкресліть лист паперу на п'ять колонок. В першій опишіть суть проблеми, наприклад: «Я боюся виступати на публіці». В другій відзначте, які відчуття у вас виникають в цій ситуації (тривога, сором). Постарайтеся уловити виникаючі «автоматичні думки» («Я не умію говорити чітко і виразно») і запишіть їх в третю колонку. В четвертій колонці напишіть, на підставі яких переконань у вас виникли такі «автоматичні думки». Наприклад, ви упевнені, що «всі люди сміються над тими, хто невпевнений в собі». Після цього занесіть в п'яту колонку міркування «проти» -- короткі і ємкі вислови, які оспорюють твердження з четвертої колонки. Наприклад, «Якщо я і помилюся, не трапиться нічого жахливого» або «Я в змозі пояснити іншим, чого хочу». Використовуйте ці твердження як опору для нового способу інтерпретації проблемної ситуацій. Повторюйте ці фрази про себе, щоб зупинити потік «автоматичних думок».
32- літня Марина фізично відчувала себе дуже крихкій, турбувалася через будь-кого, самого незначного нездужання. В дитинстві вона перенесла звичайний набір дитячих хвороб. Звідки ж взялася тривога? Під час психотерапії з'ясувалося, що педіатр в поліклініці всякий раз зустрічав її словами: «Тут у нас прийшов букет хвороб.» З часом мама кинула роботу і присвятила себе лікуванню дочки. Довгий годинник, проїдений у лікарів, нескінченні відвідини процедурних кабінетів примусили Марину повірити в те, що вона дійсно важко і безнадійно хвора. Одного разу вона почула, як тато говорив, що хоче другої дитини, а мама голосно закричала: «Ти збожеволів , у нас і так дитина інвалід!» З таким уявленням про себе вона і жила. Їй вдалося знов знайти сили і відчути себе здоровою людиною лише після того, як в ході психотерапії вона поступово побачила своє життя інакше: Марина закінчила математичну і музичну школи, потім -- складний вуз. Вона змогла, нарешті, відмовитися від дитячих переконань про свою хворобливість і перестала ігнорувати свій величезний енергетичний ресурс.
Втім, наші переконання можуть бути вельми стійкий (ригідні): в роботі з когнітивним психотерапевтом ми не завжди здатні їх повністю змінити, але можемо стати відкритішими до альтернативних ідей, навчитися поводитися більш гнучко.
Когнітивний терапевт із самого початку «грає з відкритими картами»: він не тільки обговорює з клієнтом його проблему, але і розказує про можливі її причини, про те, як з нею можна справитися. 44-річна Катерина, що звернулася по допомогу з приводу депресії і упевнена в винятковості своєї проблеми, за завданням психотерапевта стала шукати зведення про знаменитих людей, що страждали від цього розладу. В списку опинилися мало не половина класиків російської культури. Цей факт її потішив, розказуючи про нього, вона вигукнула: «Щось забагато нас таких!» Усвідомлення того, що її випадок не є екстраординарним, стало поворотним моментом в терапії і дало Катерині можливість справитися з депресією.
Терапевт -- терплячий і доброзичливий партнер -- разом з клієнтом досліджує, як невірна інтерпретація подій породжує емоційну, фізіологічну і поведінкову реакції, тобто, як виникає проблема. І перш за все вірить в те, що кожна людина здатна поглянути на ситуацію інакше.
Мета когнітивної терапії, по виразу філософа Бертрана Рассела (Bertrand Russell), -- «звільнитися від тиранії ранніх переконань». Адже вони не визначені біологічно (як, наприклад, колір очей), а значить, ми можемо змінитися, освоїти нову поведінку, стати більш гнучкими в сприйнятті себе і інших людей. Звичайно, не можна зовсім виключити з життя неприємні події і переживання. Задача когнітивної терапії саме в тому, щоб навчити людину розуміти, як він осмислює ситуацію, інтерпретує її, що помічає, а що ігнорує, чому така оцінка викликає у нього певні відчуття і дії. Це дозволяє справлятися з собою, не відрізуючи шляху до рішення проблеми, не позбавляючи себе контактів з іншими людьми.
Діяльність ЄАП спрямована на захист інтересів професії та частини суспільства, яка користується її послугами шляхом забезпечення відповідного рівня освіти та практичної діяльності фахівців. Одним з безпосередніх завдань ЄАП є розробка Європейського Сертифікату з Психотерапії, який би забезпечив освіту психотерапевтів у відповідності до стандартів ЄАП та гарантував би можливість вільного пересування спеціалістів в межах Європейської Спільноти.
3. Страсбурзька Декларація з Психотерапії 1990 р.
Страсбурзька Декларація з Психотерапії є колискою, в якій плекалася ідея ЄАП про впровадження єдиної і незалежної професії в межах всієї Європи.*
1) Психотерапія є незалежною науковою дисципліною, практична діяльність в якій являє собою незалежну та вільну професію.
2) Психотерапевтична освіта здійснюється на високому кваліфікаційному та науковому рівні.
3) Гарантується та забезпечується різноманіття методів психотерапії.
4) В психотерапевтичному процесі освіта здійснюється в повному обсязі і передбачає теорію, власний досвід, практичну діяльність під супервізією. Набуваються необхідні знання подальших психотерапевтичних процесів.
5) Доступ до освіти надається спеціалістам, які мають попередню підготовку в різноманітних галузях гуманітарних та суспільних наук.
3.1 Умови надання Європейського Сертифікату з Психотерапії (ЄСП)
1) Європейський Сертифікат з Психотерапії (ЄСП) буде надаватися практикуючим психотерапевтам, які мають завершену освіту.
2) Він буде надаватися Європейською Асоціацією Психотерапії у відповідності до критеріїв, встановлених ЄАП згідно з рекомендацією Національних Атестаційних Організацій, визнаних ЄАП і зі схвалення Загальноєвропейської організації, яка репрезентує відповідні напрямки психотерапії.
3) Звичайно умови надання ЄСП встановлюються Європейським Комітетом з Освітніх Стандартів Правління ЄАП і посилання в цьому документі на ЄАП при відсутності інших вказівок в дійсності означає Європейський Комітет з Освітніх Стандартів від імені ЄАП.
4) На початку сертифікати будуть надаватись на п`ятирічний період.
5) Передбачається встановлення оплати за надання ЄСП, яка буде розподілятися між національними Спілками і ЄАП для покриття адміністративних видатків.
3.3 Визнані органи, які залучаються до надання ЄСП
3.3.1 Національні Атестаційні Організації
a) Обов`язковою є наявність Національної Спілки, тобто єдиної організації в межах країни, визнаної ЄАП, як безсумнівно найбільшої організації, що репрезентує найширше коло різноманітних підходів до психотерапії в цій країні; АБО при відсутності Національної Спілки обов`язковою є наявність організації - члена ЄАП, яка базується у відповідній країні і визнається ЄАП здатною діяти в ролі Національної Атестаційної Організації.
b) Обов`язковим є дотримання Національною Атестаційною Організацією етичних принципів, процедур заскарження, освітніх стандартів, методів викладення освіти і діючих процедур перехідного періоду, які відповідають критеріям, встановленим ЄАП.
3.3.2 Загальноєвропейська Організація
Обов`язковою є наявність організації - члена ЄАП, визнаної ЄАП як єдиної організації, що репрезентує напрямок психотерапії, який відповідає критеріям ЄАП (див. Розділ 4).
3.3.3 Освітні Організації
Для надання Європейського Сертифікату з Психотерапії Освітні Організації повинні відповідати критеріям ЄАП, критеріям визнаної Національної Спілки, і, при наявності, Загальноєвропейської Організації,яка представляє цей напрямок освіти. Вони повинні відповідати етичним та адміністративним стандартам, визначеним Національною Спілкою.
3.3.4 Європейська Асоціація Психотерапії
При відсутності інших вказівок, посилання на ЄАП повинні означати Правління ЄАП або будь-який інший орган ЄАП, уповноважений Правлінням, переважно - Європейський Комітет з Освітніх Стандартів.
3.4 Напрямки психотерапевтичної освіти, що дають право на надання ЄСП
1) Метод (напрямок) повинен бути добре визначеним і мати чітке теоретичне обгрунтування гуманітарними науками.
2) Теорія повинна бути поєднана з практикою, бути прикладною до широкого кола проблем та її ефективність доведена.
3) Методи повинні бути науково визнаними як валідні з боку ЄАП та в декількох європейських країнах відповідними фаховими організаціями.
3.5 Тривалість та зміст психотерапевтичної освіти
1) Загальна тривалість освіти повинна бути не менше ніж 3200 годин, розподілених на 7 років, з яких щонайменше 4 роки мають бути присвячені спеціалізованій психотерапевтичній фаховій освіті. ЄАП спільно з Національними Атестаційними Організаціями та Загальноєвропейськими Організаціями буде визначати пропорцію освітніх елементів, якими необхідно оволодіти для надання ЄСП.
