Співвідношення Я-реального та Я-ідеального у підлітків

оефіцієнт кореляції рангів уважався виходячи з d2 по формулі, наведеної в описаній методиці. Для 20 виборів ця формула виглядала в такий спосіб:

r = 0,00075* У d 2 .

За результатами даної методики

Ш неадекватно високий рівень самооцінки має лише 1 респондент;

Ш високий - 5 респондентів;

Ш вище середнього - 4 респонденти;

Ш середній -6 респондентів;

Ш нижче середнього - 2 респонденти;

Ш низький - 7 респондентів.

Протягом двох місяців ми проводили корекційні заходи з метою вироблення адекватної самооцінки респондентів. (зразки вправ представлено в додатку 2.

На заключному етапі дослідження нами було проведено дослідження за методикою Дембо-Рубінштейна .Результати, отримані за даною методикою представлені нами також у вигляді таблиці.

Таблиця 2.2.

Результати, отримані за методикою Дембо-Рубінштейна

№ п/п	Ім'я	Рівень самооцінки (методика Дембо-Рубінштейна)
1.	Віта А.	вище середнього
2.	Алла Б.	середній
3.	Богдана В.	високий
4.	Ангеліна В..	високий
5.	Ніна Г.	середній
6.	Руслана Д.	середній
7.	Ростислава С.	високий
8.	Галя С.	середній
Продовження таблиці 2.2.
9.	Ліля Р.	нижче середнього
10.	Світлана П.	високий
11.	Роман Г.	нижче середнього
12.	Андрій Ц.	низький
13.	Павло В.	нижче середнього
14.	Вася З.	середній
15.	Назар Ш.	нижче середнього
16.	Дмитро Т.	середній
17.	Вітя А.	високий
18.	Павло Ф.	вище середнього
19.	Руслан П.	середній
20.	Олег Н.	вище середнього
21.	Толік С.	середній
22.	Микола Я.	низький
23.	Роман Г.	високий
24.	Артем С.	низький
25.	Женя Р.	нижче середнього

Ш високий - 6 респондентів;

Ш вище середнього - 3 респонденти;

Ш середній -8 респонеднтів;

Ш нижче середнього - 5 респондентів;

Ш низький - 3 респондентів.

Для кращої наочності та порівняння отриманих результатів ми представили їх у вигляді гістограми.

Гістограма 2.1. Результати дослідження самооцінки до (методика Будассі) та після проведення корекційної роботи (методика Дембо-Рубінштейна).

На початковому етапі дослідження наявним був неадекватно високий рівень самооцінки, на заключному він змінився високим рівнем. Відбулися також якісні зміни щодо решти рівні самооцінки. Збільшилися показники середнього рівня самооцінки - з шести респондентів до восьми підлітків. На заключному етапі підлітків з рівнем самооцінки нижче середнього - п'ять за рахунок того, що зменшилася кількість підлітків з низьким рівнем самооцінки з семи на початковому етапі до трьох - на заключному етапі дослідження співвідношення «Я-реального» та «Я-ідеального»

Отримані результати переконливо демонструють необхідність корекційної роботи щодо формування адекватного співвідношення «Я-реального» та «Я-ідеального», показником чого є рівень самооцінки.

ВИСНОВКИ

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що особлива увага вчених зосереджується на центральному утворенні самосвідомості - самооцінці. Самооцінка - це здатність аналізувати, співвідносити свої якості та дії, результати їх з можливостями інших людей. Домінуючим факторами, які впливають на формування самооцінки молодшого школяра є:

Самооцінка є важливим компонентом «Я-концепції», її адекватність - умова гармонійного розвитку особистості.

Самосвідомість - це перш за все процес, за допомогою якого людина пізнає себе і відноситься до самого собі. Але самосвідомість характеризується також своїм продуктом - уявленням про себе, «Я-образом» або «Я-концепцією».

Аналіз «Я-образу» дозволяє виділити в ньому два аспекти: знання про себе і самовідношення. В ході життя людина пізнає себе і накопичує про себе знання, ці знання складають змістовну частину його уявлень про себе - його «Я-концепцію». Проте знання про себе самого, природно, йому небайдужі: те, що в них розкривається, виявляється об'єктом, його емоцій, оцінок, стає предметом його більш менш стійкого самовідношення. Не все, що реально усвідомлюється в собі самому і не все у власному само відношенні ясно усвідомлено; деякі аспекти «Я-образу» виявляються неусвідомленими.

Формується Я-концепція особистості в процесі життєдіяльності, водночас впливаючи на розвиток, діяльність та поведінку особистості, як установка щодо себе.

Я-концепція - це відносно стійка, більш-менш усвідомлена система уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує свої стосунки з іншими людьми та ставиться до себе. Це цілісний, хоч і не позбавлений внутрішніх протиріч образ власного Я.

Проблеми особистості є центральними в сучасній психології. Вони відносяться до числа самих складних та багаточисельних. Це і вікові проблеми формування особистості, і проблеми міжособистісного спілкування, в якому вона формується та проявляється, і проблеми глибинної основи особистості та закономірностей розвитку її самосвідомості. Адже проблема «Я» для кожного з нас не лише науково-пізнавальна, а й особиста.

Без самосвідомості, або «Я-підструктури» як ядра особистості, неможливо створити наукове уявлення про структуру особистості.

Отже, людина не народжується особистістю, особистість формується в процесі життєдіяльності індивіда. Це складний процес, в якому рівні розвитку постійно змінюються та вдосконалюються.

Суттєвою особливістю значної кількості досліджень самосвідомості є їх зосередження на двох вікових категоріях. По-перше, це численні вивчення процесу становлення самосвідомості в дітей дошкільного віку, а, по-друге, це дослідження свідомості й самосвідомості в підлітковому віці.

Співвідношення між «Я - реальним» і «Я - ідеальним» і характеризує адекватність знань людини про себе, що знаходить своє вираження в самооцінці.

В нашому дослідженні ми використали методику Будассі С.А на початковому етапі дослідження. На наступному етапі ми провели певну корекційну роботу та на заключному етапі дослідження ми використали методику Дембо-Рубінштейна для того, щоб порівняти отримані результати.

Самооцінка пов'язана з однією з центральних потреб людини - потребою в самоствердженні, з прагненням людини знайти своє місце в житті, утвердити себе як члена суспільства в очах оточуючих і в своїй власній думці.

Під впливом оцінки оточуючих у особи поступово складається власне відношення до себе і самооцінка своєї особи, а також окремих форм своїй активності, спілкування, поведінки, діяльності, переживань.

Протягом двох місяців ми проводили корекційні заходи з метою вироблення адекватної самооцінки респондентів.

Отримані результати переконливо демонструють необхідність корекційної роботи щодо формування адекватного співвідношення «Я-реального» та «Я-ідеального», показником чого є рівень самооцінки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверин Е.А.Психология детей и подростков. -Санкт-Петербург.- С.339-350.

2. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учебник для студ. вузов. - Екатеринбург: Деловая книга, 1999. - 316 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8