Розвиток батьківської сфери, як особистісної стратегії у період юності і дорослост

моційна складова включає оцінки й судження про різні типи батьківського відношення, а також домінуючий емоційний фон, що супроводжує поведінкові прояви батьківського відношення.

Поведінкова складова являє собою форми й способи підтримки контакту з дитиною, форми контролю, виховання взаєминами, шляхом визначення дистанції спілкування [48, 23].

Особлива увага в плані формування повинна приділятися навичкам і формам спілкування батьків, аналізу взаємодії в родині, розвитку поваги до особистості дитини. Крім того, розвиток і корекція батьківського відношення повинні ґрунтуватися на усвідомленні сприйняття з погляду дитини того або іншого типу батьківського відношення.

Батьківські почуття - особлива група почуттів, що займає особливе місце по значимості в житті людини серед інших емоційних зв'язків. Одне з основних почуттів, ? батьківська любов, ? джерело й гарантія емоційного благополуччя людини, підтримки фізичного й психічного здоров'я. Зміст батьківських почуттів може бути амбівалентним і суперечливим.

Когнітивна складова проявляється на двох рівнях:

- соціально-схальні знання і уявлення відносно того, які почуття мають відчувати батьки по відношеню до своїх дітей;

- знання і уявлення про той образ дитини (ідеальний або реальний), який визиває весь спектр батьківських почуттів.

Емоційна складова представлена всією гамою почуттів і домінуючим емоційним фоном, що супроводжує оцінку образу дитини і себе як родителя.

Поведінкова складова включає довірчість, емоційну близькість, турботу про дитину, афективні стереотипи контактування з дитиною. На наш погляд, поведінкова складова може бути як конгруентною, так і не конгруентною стосовно емоційної складової [48, 25].

Формування компонента батьківських почуттів повинно опиратися на розвиток уміння розуміти почуття членів родини, насамперед, дитини, і адекватно виражати свої почуття, а також розвиток навичок рефлексії виконання батьківської ролі. З метою корекції негативних сторін батьківських почуттів, можна опиратися на когнітивну складову компонента в плані усвідомлення самоцінності дитини, а не як засобу для досягнення якихось цілей родителя.

Батьківські позиції являють собою реальну спрямованість взаємодії з дитиною, в основі якої лежить свідома або несвідома оцінка дитини.

Когнітивна складова включає уявлення про реальний й ідеальний образ дитини, про позиції родителя, про свою батьківську позицію.

Емоційна складова являє собою домінуючий емоційний фон, судження й оцінки щодо реального образу дитини, своїх батьківських позицій і щодо взаємодії батьки - діти.

Поведінкова складова містить комунікативні позиції батьків, прогностичний аспект (планування) подальшої взаємодії з дитиною. З погляду Т.А Демидової, батьківські позиції реалізуються в поведінці батька й матері в тому або іншому типі виховання, тобто в тих або інших способах впливів і характері спілкування з дитиною [27, 150-151].

Формування батьківських позицій повинно опиратися на усвідомлення й розвиток прогностичного аспекту форм взаємодії з дитиною з використанням різних батьківських позицій, а також корекції рівня домагань родителя стосовно дитини.

Батьківська відповідальність у своїй основі має дуальну природу: це відповідальність перед соціумом і перед безособовою природою (своєю совістю).

Член родини може відповідати за інших окремих членів родини (дружину, чоловіка, дітей) і за родину в цілому. Роль лідера, глави родини припускає саме відповідальність за родину в цілому: і не просто за окремих близьких людей, а за соціальну групу як ціле.

Когнітивна складова включає уявлення про відповідальне й безвідповідальне поводження родителя, про розподіл відповідальності між чоловіком і дружиною в інших родинах й у своїй родині.

Емоційна складова стосується відношення до розподілу відповідальності в родині, емоційних переживань, пов'язаних із цим, і оцінка себе як родителя з погляду відповідальності.

Поведінкова складова стосується контролю своєї поведінки й подій, що відбуваються, характеризується займаною роллю в родині. [28, 65]

Формування компонента відповідальності повинне опиратися на орієнтацію родителя саме на внутрішню відповідальність - перед власною совістю, а не перед суспільством стосовно власної родини і її членів.

Стиль сімейного виховання є виразником взаємодії перерахованих вище компонентів, його прояв найбільш очевидний. Стиль сімейного виховання більшою мірою, у порівнянні з іншими компонентами батьківства, детермінує особистісне становлення й розвиток дитини.

Когнітивна складова ґрунтується на батьківських установках й очікуваннях відносно образу дитини й ролі у вихованні людини. Також, ця складова включає загальні подання батьків про можливі способи взаємодії з дитиною й стилях виховання. Крім перерахованого вище, фундаментальною підставою когнітивної складової є цінності батьків, які детермінують не тільки дану складову стилю виховання, але й спрямованість особистості родителя, у тому числі й всю його поведінку.

Емоційну складову стилю сімейного виховання визначають батьківські почуття, емоційний фон в спілкуванні з дитиною, почуття до шлюбного партнера, відношення до розподілу відповідальності й ролей у родині. Оцінка себе як родителя, у цілому.

У поведінковій складовій реалізується виховний аспект форм і способів взаємодії з дитиною; надання дитині відносної волі; відносини залежності/незалежності; втручання у світ дитини; акцент на дитині й інші [40, 62].

1.3 Формування готовності молоді до виконання статево-рольових функцій матері та батька

Ретроспективний аналіз розвитку інституту шлюбу і сім'ї від давніх форм до розмаїття сучасних, характерних для початку XXI століття, підтвердив, що за усіх часів молодому поколінню передавалися знання про сім'ю, устрій родинного життя, виконання подружніх і батьківських ролей. Сім'я-родина забезпечувала людині стабільність, визначала міцність народу та держави.

Вивчення соціально-психологічного портрета сучасного чоловіка дало можливість виділити такі моральні вимоги до нього: знання про взаємні, особисті права і обов'язки сім'янина; рівність чоловіка і жінки при розподілі внутрішньосімейних обов'язків; спільне вирішення всіх питань життя сім'ї; надання один одному необхідної допомоги; активна участь у повсякденному житті родини; взаємна підтримка; бережливе ставлення до сімейної честі; потреба мати і виховувати дітей; увага і взаєморозуміння в сім'ї; вимогливість до себе і членів сім'ї; рівноправність подружжя в сімейних стосунках.

Характерним для сучасного шлюбу є інший, ніж раніше, розподіл ролей і функцій чоловіків та жінок у сім'ї, виникнення нового типу взаємовідносин у ній, своєрідного поєднання колишніх, традиційних і нових стосунків. Аналіз численних досліджень даної проблеми підтверджує, що традиційна роль батька, яка залишалася незмінною протягом багатьох поколінь, набуває суттєвих змін: раніше батько уособлював владу, силу, рішучість дій, а сьогодні він повинен бути відповідальним, лагідним і турботливим у відношеннях з дітьми. Зростає і роль батька у вихованні дітей, при цьому його влада значно зменшується [6, 101].

На формування уявлень про батьківство юнаків впливають відношення до батька, взаємини в родині, життєві змісти родителів і батьківський вплив.

Уявлення юнаків з неповних родин про батьківство пов'язані з батьківським відношенням до світу; взаєминами батька й матері; відношенням до батьків, осіб протилежної статі, родини й сфери особистого життя, як цінності. При цьому при позитивному відношенні їхніх батьків до навколишнього світу вони представляють себе родителем демократичним; при негативному відношенні до батька й матері ? жорстоким, підозрілим і недружнім.

Не сформовані відносини з батьком, відсутність батьківської підтримки підсилюють тенденцію юнаків до самоствердження, у тому числі й у батьківській сфері через посилення авторитарності.

Орієнтація юнаків з неповних родин на самоствердження (власний престиж, високе матеріальне становище, сферу суспільного й професійного життя) пов'язана з уявленням про себе як батька незалежного, не альтруїстичного, недружнього.

Позитивне відношення до родини в цілому сприяє спрямованості на розвиток, досягнення, збереження власної індивідуальності, до формування образа батька ? глави родини, і навпаки.

Модальність відносин між родителями в батьківській родині корелює з відношенням юнаків до протилежної статі, ціннісним відношенням до сімейної сфери, характером активності соціальних контактів юнаків й інших параметрів.

Молоді люди, що виросли в родині без батька, в основному негативно ставляться до матері й відсутнього батька. Це впливає на їхні погляди, і батьківство представлене такими якостями, як недовіра до людей, підвищена тривожність, прагнення до самоствердження. У відносинах це егоїстична людина, що ставить свої інтереси вище всього; вона прагне до самореалізації в професії й сфері освіти. При цьому надає великого значення родині як основі життя [6, 121].

Молоді люди з повної родини позитивно ставляться й до матері, і до батька. Відносини в родинах благополучні, вони представляють батька як особистість, для якої мають велике значення всі аспекти людських взаємин. Вони прагне реалізувати себе у всіх життєвих сферах. Для них головне ? це благополуччя родини. Рішенню її проблем віддається багато сил і часу. Як наслідок ? зацікавленість у професійній діяльності, що гарантує матеріальне благополуччя. Це авторитетний лідер, завзятий і наполегливий, настроєний до навколишнім позитивним образом.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15