Розвиток батьківської сфери, як особистісної стратегії у період юності і дорослост
p align="left">В поведінковому компоненті уявлень про батьківство виділяються рівні ідентифікаційної поведінки (у юнаків ступінь ідентифікації батьківського стилю спілкування з дітьми зі своїми майбутніми діями у якості батька, виражена сильніше) і стилі реагування особистості в конфліктних ситуаціях (дівчата більше орієнтовані на компроміс, а юнаки на суперництво).Зміст уявлень старшокласників про майбутнє батьківство та сім'ю характеризується неповнотою і неоднозначністю, а наявна педагогічна система школи недостатньо формує оптимальний рівень уявлень юнаків та дівчат про батьківство і вимагає перегляду і розробки нових форм роботи в цьому напрямку.
Дослідно-експериментальна робота зі старшокласниками здійснювалась на базі Рівненської ЗОШ № 25. У дослідженні прийняли участь 30 старшокласників, учні 11 класу, них 16 юнаків та 14 дівчат. Для визначення рівня сформованості батьківської сфери у період дорослості та після народження дитини, вибірку становили 10 молодих пар, у віці 18-26 років, які вже мають дитину. Тобто 10 жінок та 10 чоловіків.
Проведене емпіричне дослідження розвитку батьківської сфери у молодих подружніх пар, які вже мають дитину та серед тих які тільки планують виявив:
Рівень потребово-емоційної готовності випробуваних до батьківства: аналізуючи відношення до вагітності й родів, з'ясувалося, що в 80% опитаних вагітні жінки викликають позитивні емоції. При цьому без страху ставляться до родів лише 30% респондентів. Вивчаючи рівень емоційно-позитивного образу дитини, відзначимо, що для 60% респондентів характерний позитивний настрой на дітей, тому що в народженні дитини вони бачать щастя й радість. Стільки ж респондентів вважають, що народження дитини принесе тільки труднощі й турботи, змусить відмовитися від намічених планів.
Всі респонденти, які приймали участь у нашому досліджені хочуть мати дітей. Що стосується передбачуваної кількості дітей, то 60 % опитаних хочуть мати двоє дітей, 40% - одну дитину. При цьому 80% респондентів вважають для себе можливим народити трьох дітей лише при сприятливих матеріально-побутових умовах. При цьому 40% опитаних, потенційно готові до народження третьої дитини, вказують на те, що навколишні ставляться байдуже до жінок, які мають трьох дітей. 20% з них думають, що такі жінки викликають у навколишніх подив і здивування. Ці дані дозволяють зробити висновок, що матеріально-побутові умови й відношення суспільства до багатодітних сімей є значимими факторами, які свідповідають за психологічну готовність до батьківства.
Рівень когнитивно-операційної готовності до майбутнього батьківства: 80% респондентів знають що входить в обов'язки матері/батька стосовно дитини. У своїх відповідях вони вказали, що «мати/батько повинна/нен доглядати за дитиною», «сприяти її розвитку, виховувати», «забезпечувати всім необхідним», «дати освіту». 60% знають, що в перший рік життя маля необхідно грудним молоком. При цьому 20% випробуваних впевнені, що рішення цього питання залежить від бажання матері. Тобто для цих респондентів першорядними є їхні бажання, а не потреби дитини. 60% опитаних впевнені, що в перший рік життя маля необхідно частіше брати на руки. Половина батьків вказали, що виховання необхідно починати з моменту зачаття. При цьому лише 40% респондентів вважають неприпустимими фізичні покарання. Інші (60%) упевнені, що в крайніх випадках можна використати таку міру.
Рівень соціально-особистісної готовності до батьківства: 60% опитаних вказали, що народження дитини є відповідальним кроком, вказавши, що вирішальну роль при вихованні й розвитку дітей грають батьки. Крім того, 40% респондентів, які не виключають допомогу бабусь та дідусів, вважають, що все-таки головне значення у вихованні дітей грають батьки. Тобто не менше половини респондентів усвідомлюють відповідальність, яка виникає при народженні дитини. 80% респондентів усвідомлюють і труднощів, пов'язані з народженням дитини. При цьому 90% позитивно настроєні на їхнє подолання. 30% серед труднощів вказують тільки «безсонні ночі», «відсутність особистого життя», «матеріальні проблеми». Тобто вся увага цих опитаних спрямована на себе, а не на дитину. 20% респондентів не усвідомлюють, які труднощі виникають із народженням дитини, а, отже, не готові до їхнього подолання. Таким чином, можна сказати, позитивно настроєні на подолання труднощів не більше половини респондентів.
Таким чином,можна зробити наступні висновки: більша половина випробуваних позитивно ставиться до образу дитини та до батьківсьва в цілому; 80% респондентів усвідомлюють ступінь відповідальності, яку беруть на себе батьки, що вирішили народити дитину; серед проблем, які виникають з народженням маляти, випробувані вказують в основному на фінансові труднощі й відсутність вільного часу, а також на недолік знань про процес виховання й розвиток дітей.
Стосовно психологічної готовності до батьківської ролі старшокласників, то після проведеного дослідження, можемо узагальнити: половина юнаків (50 %) і більшість дівчат (60 %) здебільше згодні з тим, що сім'я дає можливість жити з коханою людиною, мати дітей (40 %/30 %), наповнює життя змістом (40 %/20 %) і упорядковує інтимні стосунки (30 %/ 20 %). Також юнаки менш впевнені в тому, що сім'я допомагає вирішувати матеріальні проблеми (40 %/20 %), додає людині впевненості у собі (30 %/20 %), сприяє кар'єрі (30 %/20 %). Аналіз даних тестування показав існуючу у старшокласників систему ставлень до сім'ї, до представників своєї і протилежної статі, до майбутнього подружнього життя. Кількісний аналіз отриманих результатів дозволив виділити три типи ставлення: нейтральне, позитивне і негативне. Більшість юнаків (90 %) і дівчат (90 %) відповіли, що до сімейного життя, до вступу в шлюб та народження дитини відносяться позитивно. Частина юнаків (10.3%) висловила негативне ставлення до майбутнього батьківства та сімейного життя, у той час як у дівчат цієї тенденції не спостерігалося.
Щодо дослідження поведінкового компоненту у майбутній ролі батька чи матері у старшокласників, то можемо зазначити, що своїх уявленнях більшість з них відповідають 1-й групі аспектів щодо відношення до своєї майбутньої дитини - оптимальний емоційний контакт з дитиною (дівчата 50 %, юнаки 43,75 %), трохи менший показник старшокласників відповідає другій групі аспектів щодо відношення до своєї майбутньої дитини ? надмірна емоційна дистанція з дитиною (дівчата 28,57 %, юнаки 31,25 %), і третя група виявила найменшу кількість респондентів - надмірна концентрація на дитині (дівчата 21,43 %, юнаки 25 %)
Узагальнення та інтерпретація отриманих результатів експерименту дають підстави зробити висновки про те, що уявлення дівчат та юнаків про батьківство, роль у цьому процесі чоловіка та жінки є неповними і мають статеві відмінності, а модель батьківської сім'ї є прикладом для наслідування. Уявлення старшокласників про модель своїх відносин з майбутньою дитиною в цілому виявилися більш-менш сформованими, так як молодь теоретично вже визначилася, яким чином будувати свою поведінку при спілкуванні з дитиною.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми соціально-психологічних детермінант уявлень старшокласників про майбутнє батьківство. Зокрема, поглибленого вивчення очікують питання впливу різних форм і методів навчання на процес формування уявлень про батьківство та сімейне життя, зв'язок цього процесу з іншими психічними утвореннями особистості і формування уявлень про майбутнє батьківство в онтогенезі. Пошук відповідей на них є предметом подальшої роботи над проблемою.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Абдульханова К.А., Буянова И.Б., Васина Н.В. Психология и педагогика. - М.: Совершенство, 1998. - 320 с.
2. Абрамова Г.С. Возрастная психология. - М., 1997. - 704 с.
3. Аверин В.А., Дандарова Ж.К. Психология человека от рождения до смерти. Младенчество. Детство. Юность. Взрослость. Старость. - СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. - 411 с.
4. Авдеева Н.Н. Вы и младенец: у истоков общения. - М.: Пр.1991.
5. Андреева Н.Г. Этот удивительный младенец. - С-П., 1999.
6. Андреева Т.В. Особенности и тенденции развития современной семьи //Ананьевские чтения, 2002 СПБ: изд-во С.-Петербургского университета, 2002.
7. Андреева Т.В. Семейная психология. - Санкт-Перербург, 2004.
8. Андреева Т.В. Социальная психология. - М., 1996.
9. Антонов А.И., Медков В.М., Социология семьи. ? М.: изд-во МГУ, 1996.
10. Балабанова Л. М. Психолого-педагогічні проблеми студентського віку // Психологія: Зб. наук. праць. - К.: НПУ, 1999. - Вип.4(7). - С. 169-170.
11. Батуев А.С. Психофизиолгичекие доминанты материнства. //Психология сегодня. - 1996. - вып.4. - С.69-70.
12. Безпалько О. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. посібник. ? К.: Центр навч. літератури, 2003. - 134с.
13. Бестужев-Лада И. Ступени к семейному счастью //Семья и школа. -1996. -№3. - С.30-33.
14. Бойко В.В. Счастье, семья, дети. - М.: Пр., 1980.
15. Бойко В.В. Если ты жена и мать. - М.:Пр., 1985.
16. Варга Д. Радость родительских забот. - М.:Пр., 1983.
17. Веретенко Т.Г., Гусак Н.І. Роль мікросередовища у ефективній підготовці юнаків-старшокласників до виконання соціальних ролей чоловіка та батька // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Наук. часоп. Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова: Зб. наук. пр. / Редкол. О.Г. Мороз, Н.В. Гузій та ін. - Вип.1(11). - (Сер. 16).- К.:НПУ, 2004.- С. 237-243.
18. Гребенников И.Ф. Основы семейной жизни. ? М., 1991.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15
