Психологічні особливості учнів із неповних сімей та шляхи психопрофілактики
p align="left">У структурі особистісної рефлексії на третій стадії даного періоду, в 14-15 років, істотно зростає критичність підлітків стосовно себе.Значимим показником соціального розвитку виступають інтереси зростаючих людей, у яких виражається спрямованість особистості, її інтелектуальна й емоційна активність. Спеціально проведені дослідження особливостей розвитку всього різноманітного спектра інтересів дітей підліткового віку показали, що його перша стадія характеризується розкиданістю інтересів, підлітки прагнуть усе спробувати, у всьому брати участь. [18]
Таким чином, підлітковий період відрізняється виходом підлітка на якісно нову соціальну позицію, у якій реально формується його свідоме відношення до себе як члену суспільства. Центральний новотвір підліткового віку «почуття дорослості» - відношення підлітка до себе як до дорослого. Підлітковий вік - це вік допитливого розуму, жадібного прагнення до пізнання, вік кипучої енергії, бурхливої активності, ініціативності, спраги діяльності.
1.3 Неповна сім'я як можливий фактор формування дисгармонійної особистості
Неповна сім'я є найбільш проблематичною й уразливою у виховному плані. Нерідко атмосфера неповної сім'я робить більше високим ризик прилучення дітей до алкоголю й зловживання ним. Відповідно до думки Р. Тамотюнене, структура сім'ї впливає на формування ціннісних орієнтацій і трудових установок дітей.
Особистості з неповних сімей мають менш виражений або негативний досвід підготовки до сімейного життя, тому ймовірність розпаду шлюбу у вихованців неповних сімей значно вище в порівнянні з тими, хто виховувався у звичайних сім'ях.
Неповна сім'я здатна впливати на успішність дітей, їх моральний вигляд, активність, майбутню життєву позицію, підготовку до сімейного життя та ін. [3]
І. Дементьєва вважає, що обмежені виховні можливості неповної сім'ї породжуються факторами матеріального, педагогічного й морально-психологічного порядку. Турбота про виховання дитини в неповній сім'ї, цілком падає на плечі жінки - це, насамперед турбота про створення необхідних матеріально-побутових умов життя. У випадку розпаду шлюбу збереження й навіть підвищення для дитини колишнього матеріального рівня жінка нерідко розглядає як питання власного престижу й тому береться за більше важку роботу, знаходячи додатковий приробіток. Тому, цілком природно, що ціннісні орієнтації самотніх матерів змінюються, основне місце починає займати бажання матеріального благополуччя.
Постійна зайнятість матері на виробництві, турботи по веденню домашнього господарства й пов'язана із цим безперервна напруга, утома негативно позначаються на відношенні до дитини, обертаються урізаними можливостями виховання, дефіцитом спілкування, ведуть до недоліку уваги до дитини, її справжнім інтересам і потребам, ослабленню контролю за її поведінкою. Більше того, діти в неповних сім'ях часто залишаються взагалі без догляду, тобто матеріальні й тимчасові проблеми їх життєдіяльності нерідко обертаються проблемою бездоглядності дітей з наслідками, які випливають звідси.
Несприятливі умови виховання в неповній сім'ї почасти компенсуються значною участю старшого покоління в долі онуків, але очевидно, що ця допомога нездатна повністю компенсувати втрати, які виникають у сім'ї із втратою батька. [8]
І.М. Буянов вважає, що головний фактор, який визначає виховну неповноцінність неповної сім'ї - морально-психологічний. У неповній сім'ї значно частіше виявляються обмеженими відносини між матерями й підлітками. Дітям, звичайно, однаково цінні обоє з батьків, вони відчувають потребу в любові до них і рівною мірою мають потребу в ній і з їх боку. З погляду виховання почуттів і їх закріплення в особистості це надзвичайно важливо. Адже батько й мати у вихованні доповнюють один одного. Кожна людина, маючи свою індивідуальність, приносить із собою в сім'ю неповторне різноманіття почуттів і думок, інтересів і знань, дій і вчинків. І вся ця різноманітна сторона життя в сім'ї порушується при відсутності одного з батьків і ніким і нічим не відшкодується.
У тому випадку, якщо утворенню неповної сім'ї передувало розлучення чоловіка й жінки, дослідниками відзначається цілий ряд факторів, які роблять деформуючий вплив на морально-емоційний розвиток особистості дитини. Насамперед до них ставиться нездорова обстановка в сім'ї, як правило, яка передує розірванню шлюбу. Її характеризують конфліктні відносини близьких людей - батька й матері. [6]
Т.С. Збукова вважає, що шлюб, який розпадається, викликає все саме дурне в подружжі. Атмосфера взаємної ворожості, ненависті, образ і взаємних обвинувачень не може не позначитися на світовідчуванні дитини, її моральних переконаннях, поглядах, установках, відношенні до навколишнього. Позитивний вплив батьків на дитину в такій ситуації стає скрутним. Батьки виявляються не в силах контролювати вчинки дітей і направляти їх розвиток. Найбільш гострі переживання й відповідні їм наслідки розлучення викликають у дітей дошкільного віку. Вони стають більше замкнутими, агресивними, примхливими.
Найбільш уразливою є у розлученні єдина дитина. Ті, у кого є брати й сестри, набагато легше переживають розлучення: діти або підтримують один одного, або зганяють один на одному агресію й тривогу.
Не в меншій мірі, хоча й по-іншому, розлучення впливає на дітей більше старшого, у тому числі й підліткового, віку. Підвищена емоційність, неврівноваженість, хвороблива чутливість, властиві пубертатному періоду, у підлітка з неповної сім'ї носять гіпертрофований характер, роблячи його психіку особливо уразливою. Почуття болю й сорому, власної ущербності, неповноцінності, відчуття покинутости й самітності довгий час у таких випадках не залишають підлітків, роблячи їх грубими, дратівливими та не комунікативними. [30]
Таким чином, неповна сім'я стикається з проблемами у вихованні дитини, а особливо, підлітка. Відсутність одного з батьків накладають відбиток на поведінку дитини, діти дошкільного віку стають більш замкнутими, агресивними та примхливими. Психіка підлітків стає більш уразливою, почуття болю й сорому, власної ущербності, неповноцінності, відчуття покинутости й самітності довгий час у таких випадках не залишають підлітків, роблячи їх грубими, дратівливими та не комунікативними. Головний фактор, який визначає виховну неповноцінність неповної сім'ї - морально-психологічний. У неповній сім'ї значно частіше виявляються обмеженими відносини між матерями й підлітками.
1. Неповна сім'я має досить специфічні умови життєдіяльності, відрізняється своєрідними умовами виховання й соціалізації дітей. Під соціалізацією розуміється розвиток дитини у взаємодії з навколишнім середовищем у процесі її засвоєння й відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також розвиток і саморозвиток у тому суспільстві, до якого вона належить. Провідна роль сім'ї в процесі соціалізації дитини незаперечна, тому що родина визначає фізичний, розумовий і емоційний розвиток особистості, відіграє визначальну роль у формуванні психологічної основи дитини, має велике значення в оволодінні людиною соціальними нормами й фундаментальними ціннісними орієнтаціями, виконує функцію соціально-психологічної підтримки й захисту своїх членів від негативного впливу навколишнього світу.
2. Підлітковий період відрізняється виходом підлітка на якісно нову соціальну позицію, у якій реально формується його свідоме відношення до себе як члена суспільства. Центральний новотвір підліткового віку «почуття дорослості» - відношення підлітка до себе як до дорослого. Перехід від дитинства до дорослості протікає, як правило, гостро й часом драматично, у ньому найбільше випукло переплетені суперечливі тенденції соціального розвитку.
З одного боку, для цього складного періоду характерні негативні прояви, дисгармонійність особистості, згортання й зміна сталих інтересів дитини, яка протестує характер її поведінки стосовно дорослого.
З іншого боку, підлітковий вік відрізняється й масою позитивних факторів - зростає самостійність підлітка, більше різноманітні і змістовні стають всі відносини з іншими дітьми й дорослими, значно розширюється й істотно змінюється сфера його діяльності, розвивається відповідальне відношення до себе й до інших людей. Даний період відрізняється виходом підлітка на якісно нову соціальну позицію, у якій реально формується його свідоме відношення до себе як члену суспільства. Являючи собою соціально-психологічне явище, обумовлене конкретно-історичними обставинами розвитку суспільства, підлітковий період, з одного боку, відрізняється стабільністю глибинно-психологічною сутністю основних характеристик; з іншого боку, зміни в соціально-економічному житті обумовлюють якісні розходження соціального змісту процесів формування свідомості, самосвідомості, особистісного становлення зростаючих людей.
3. Функціональні особливості неповної сім'ї накладають серйозний відбиток на виховну ситуацію. Виховна ситуація в таких сім'ях по цілому ряду параметрів помітно відрізняється від такої в повних сім'ях і, у свою чергу, впливає на процес формування особистості в дітей, які виховують у таких сім'ях. Відповідальність за виховання та утримання дитини полягає на плечі матері, тому часто матері з неповних сімей повністю присвячують себе вихованню дитини, іноді, заважаючи своєю надмірною опікою підлітку формуватися як самосійна особистість.
Розділ 2. Виявлення відмінностей між особливостями самовідношення особистості та агресивними реакціями у учнів з неповних та неповних сімей
2.1 План і структура дослідження, методи дослідження
