Психогенний фактор виникнення соматичних розладів у підлітків
Психогенний фактор виникнення соматичних розладів у підлітків
6
Зміст:
Вступ
Розділ 1. Теоретичний огляд впливу психогенних факторів на соматичні розлади у підлітків
1.1. Поняття «патогенез» та систематика психосоматичних
розладів
1.2. Проблеми підліткового віку, які несприятливо впливають на
емоційний стан підлітка
1.3. Підліткові неврози, викликанні психогенними
факторами
Висновки до першого розділу
Розділ 2. Методики дослідження психогенних факторів які викликають соматичні розлади у підлітків
2.1. Характеристика контингенту дослідження
2.2. Загальна характеристика методів та методик дослідження та корекції психогенних факторів які несприятливо впливають на соматичний стан підлітків
2.2. Методики для діагностики психогенних факторів які викликають соматичні розлади у підлітків
2.3. Методики для корекції несприятливих психогенних факторів у підлітків
Висновки до другого розділу
Розділ 3. Експериментальне дослідження психогенних факторів які викликають соматичні розлади у підлітків
3.1. Організація експериментального дослідження
3.2. Експериментальне дослідження
3.2.1. Констатуючий експеримент
3.2.2. Формуючий експеримент
3.2.3. Контрольний зріз
3.3. Аналіз експериментальної роботи за допомогою математичної статистики
Висновки до третього розділу
Висновки
Рекомендації
Література
Додаток
Вступ
Актуальність проблеми викликана потребою психологів та викладачів у досконалих методах психолого-педагогічного впливу на особистість підлітка з метою зменшення психогенних факторів, наслідком яких являються соматичні захворювання. Психосоматичні розлади у підлітків, є важливою проблемою практичної охорони здоров'я. Невміння розпізнати цю патологію часто приводить до того, що дійсний діагноз встановлюється через багато років після виникнення перших проявів хвороби [3].
Психосоматичні співвідношення це проблема не сьогоднішнього дня і не лише медична та соціальна проблема. У широкому сенсі цього слова -- це проблема існування людини.
Розробка цієї проблеми ведеться давно і ті дослідники, які займалися вивченням джерел, присвячених психосоматичним розладам, відзначають, що, по суті, якщо брати медицину старовини, наприклад, Месопотамії, то вона застосовувала психологічну дію в магічному оформленні для лікування хворих.
Маги, чаклуни, знахарі використовували особливості особи і, впливаючи на особу психологічно, допомагали позбавлятися від тих або інших недуг. Ґрунтуючись на такій точці зору, історик медицини H.E.Sigerist (1951) вважає, що медицина Месопотамії була психосоматичною у всіх проявах.
Американський історик психіатрії Гр. Зільбург (1944) вважає, що історія психосоматики сходить від Гіппократа, оскільки саме він об'єднував психічне і соматичне: «меланхоліки страждають не лише поганим настроєм, але і відчувають болі в животі, неначе їх колють тисячами голок».
Пізніше Цицерон (1 століття до н.е.), за даними Ф.Александера і Ш.Селесник (1995), говорив, що фізичне здоров'я може знаходитися під впливом емоційних проявів.
Інші історики вважають, що вся медицина -- психосоматична, і тому говорити про те, коли вона виникла, -- не представляється можливим.
У подальшому Авіценна (XI століття) використовувала психологічний підхід в лікуванні хворих, також як і Разі, його попередник. Авіценна в своїй багатотомній праці описала хвороби, обумовлені рухами душі, тобто психосоматичні захворювання, пов'язані з тими або іншими душевними проявами.
У XVII столітті Е.Штааль проголосив, що «лікування тіла залежить єдино від душі». Він намагався всі спостереження, що стосуються психогенних реакцій, покласти в основу широкого узагальнення, поширюваного їм на всю медичну практику. Приблизно в цей же час, Б.Спіноза в своїй праці «Про походження і природу афектів» підкреслив єдність тілесного і афектного, тобто єдність розладів настрою і соматичних змін.
Все описане вище відносять до домедичних досліджень. Пізніше, на початку XIX століття, в Германії виникли спори про те, що пріоритетно: душа або тіло. На базі дуалізму Декарта німецькі лікарки дискутували на цю тему достатньо довго. В цей час, в 1818 році, Хайнрот, предводитель «психіків», ввів в медичну практику термін «психосоматика», а декілька пізніше в 1822 році, Якобі, представник «соматиків», запропонував термін «соматопсихіка» [39].
До недавнього часу проблема психосоматичних розладів в дитячій практиці не обговорювалася і не аналізувалися, хоча ця група порушень є значною частиною соматичної патології у дітей.
Ще кілька століть тому людство не хвилювали такі проблеми, як «підліткові кризи», «важкі підлітки». Люди навіть не здогадувалися про те, що позначають ці формулювання. Якщо звернутися до історії, то можна простежити таку тенденцію: раніше діти входили в доросле життя поступово і плавно, виконуючи з кожним роком все більше і більше дорослих обов'язків. Зараз ситуація дуже сильно змінилася. З того моменту, як дитина йде в школу, від неї зразу вимагають старанно вчитися й бути акуратною. І коли дванадцятирічний підліток мучиться питаннями про закони буття і про своє місце і призначення в цьому світі, від нього всі так само вимагають бути старанним учнем. Оце і є початок для розвитку конфліктів у родині, із вчителями та друзями [50].
Підлітки не терплять «мудрих »повчань старших. У підлітковому віці у людини море бажань і дуже обмежені можливості. Звідси - мінливість і часта зміна настрою. Підліткам властиве романтичне сприйняття світу. Але вони дуже соромляться проявляти ці почуття, бо вважають це підтвердженням своєї дитячості. Звідси - показна грубість, підвищена твердість незговірливість (І.Коні) [12].
Існує велика кількість концепцій про причини виникнення психосоматичних розладів, але основою виникнення всієї їх різноманітності вважається емоційне перевантаження [9].
Проблема психосоматичних розладів і підвищеної тривожності у підлітків досить актуальна в сучасному світі і потребує детального розбору для того, щоб нарешті знайти відповідь, яка цікавить багатьох: «Чому так часто саме підлітки схильні нервовим і психічним розладам і як можна запобігти або хоча б трошки згладити і зменшити наслідки всіх переживань у підлітків?». Якщо буде знайдено відповідь на це питання, то для багатьох це стане справжнім порятунком, адже кожен люблячий батько і поважаючий себе вчитель бажають уникнути того, щоб їхні діти відчували себе нещасними і приреченими.
Але ж ми навіть уявити собі не можемо, як важко підлітку пристосуватися до нового і дорослого світу: йому потрібно звикнути до нових умов, прийняти себе і добитися, щоб інші прийняли й оцінили його як дорослого, як особистість. І слід дуже серйозно замислитися над тим, під яким жорстоким впливом живуть підлітки, якщо грубе слово вчителя, скандал, влаштований батьками, любовна невдача, здатні довести підлітка до нервових зривів, депресій і навіть до суїциду [40].
Об'єкт дослідження - психогенні фактори як наслідок соматичних розладів у підлітків.
Предмет дослідження - методи зниження психогенних факторів з метою поліпшення соматичного стану підлітків.
Задачі дослідження:
1. Теоретичний огляд актуальної проблемі впливу психогенних факторів на соматичні розлади у підлітків;
2. Підбір методів та методик діагностики та корекції психогенних факторів;
3. Організація та проведення експериментального дослідження серед підлітків;
4. Аналіз експериментальної роботи;
5. Формування висновків та рекомендацій.
Мета дослідження - дослідити вплив психогенних факторів на виникнення соматичних розладів у підлітків.
Методи дослідження - в ході дослідження були застосовані такі методики для діагностики підлітків:
1. Діагностика стресовідчуття (Фетіскін Н.П.)
2. Шкала явної тривоги CMAS (Дж. Тейлор, адаптація А.М. Прихожан)
3. Оцінка нервово-психічної напруги (Т.А. Немчін)
Для корекції психогенних факторів були застосовані наступні вправи та ігри:
1. Релаксаційна вправа «Бійка» (Чистякова М.І.)
2. Заспокійлива вправа «Повітряна кулька» (Чистякова М.І.)
3. Гра «Фотосесія» (Лютова О., Моніна Г.)
