Основні форми пам'ят
p align="left">Дослідження механізмів пам'яті на різних рівнях, безумовно, взаємно збагачують один одного.РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ ВИДИ ПАМ'ЯТІ І ЇХНЯ ХАРАКТЕРИСТИКА
2.1 Види пам'яті по характеру активності, по характеру цілей діяльності, по тривалості збереження
Оскільки пам'ять включена в усі різноманіття життя й діяльності людини, то й форми її прояву надзвичайно різноманітні.
Розподіл пам'яті на види повинний бути обумовлений, насамперед, особливостями самої діяльності, у якій здійснюються процеси запам'ятовування й відтворення.
Це справедливо й для тих випадків, коли той або інший вид пам'яті виступає в людини як особливість його психічного складу. Адже перш ніж певна психічна властивість у діяльності проявляється, вона в ній формується.
Як найбільш загальна підстава для виявлення різних видів пам'яті виступає залежність її характеристик від особливостей діяльності, у якій здійснюються процеси запам'ятовування й відтворення.
При цьому окремі види пам'яті вичленуються відповідно до трьох основних критеріїв:
· по характеру психічної активності, що переважає в діяльності, пам'ять ділять на рухову, емоційну, образну й словесно-логічну;
· по характеру цілей діяльності - на довільну й мимовільну;
· по тривалості закріплення й збереження матеріалу - на короткочасну, довгострокову й оперативну.
У різних видах діяльності можуть переважати різні види психічної активності: моторна, емоційна, сенсорна, інтелектуальна. Кожний із цих видів активності виражається у відповідних діях й їхніх продуктах: у рухах, почуттях, образах, думках. обслуговуючі їхні специфічні види пам'яті одержали в психології відповідні назви: рухової, емоційної, образної й словесно-логічної пам'яті.
По характеру психічної активності, що переважає в діяльності, пам'ять ділять на рухову, емоційну, образну й словесно-логічну.
Рухова пам'ять - це запам'ятовування, збереження й відтворення різних рухів й їхніх систем. Зустрічаються люди з яскраво вираженою перевагою цього виду пам'яті над іншими її видами.
Величезне значення цього виду пам'яті полягає в тому, що вона є основою для формування різних практичних і трудових навичок, так само як і навичок ходьби, письма.
Рухова пам'ять є однією з умов утворення різноманітних умінь та навичок, необхідних у навчальній, трудовій та інших різновидах діяльності людини. Сутність цієї пам'яті полягає в запам'ятовуванні і відтворенні людиною своїх рухів. Більш складні види пам'яті існують лише завдяки руховій, яка дає людині змогу свідомо використовувати закріплені комбінації рухів при виробленні їх нових систем.
Без пам'яті на рухи ми повинні були б щораз учитися спочатку здійснювати відповідні дії. Звичайно ознакою гарної рухової пам'яті є фізична спритність людини, вправність у праці.
Емоційна пам'ять - це пам'ять на почуття. Емоції завжди сигналізують про те, як задовольняються наші потреби й інтереси, як здійснюються наші відносини з навколишнім світом.
Емоційна пам'ять зберігає переживання і почуття, пов'язані з подіями минулого. Запам'ятовується насамперед те, що викликає емоції. Відомий режисер К. Станіславський наголошував: якщо ви, згадуючи давно пережите, здатні бліднути, червоніти -- у вас с емоційна пам'ять. Цей вид пам'яті надає досвідові індивіда особистісного характеру і вирізняється особливою стійкістю. Глибоко пережиті події важко забути.
В.М. Мясіщев, досліджуючи стійкість емоційної пам'яті, з'ясував, що точність запам'ятовування учнями картинок, які їм показують, залежить від емоційного ставлення до них -- позитивного, негативного чи байдужого. За позитивного ставлення вони запам'ятали всі 50 картин, за негативного -- тільки 28, а за байдужого -- всього 7 картин.
Емоційна пам'ять вирізняється тим, що майже ніколи не супроводжується ставленням до відновленого почуття як до спогадів про почуття, раніше пережите. Так, людина, налякана чи покусана в дитинстві собакою, лякається потім під час кожної зустрічі з собакою.
Емоційна пам'ять має дуже важливе значення в житті й діяльності кожної людини. Пережиті й збережені в пам'яті почуття виступають як сигнали, або спонукують до дії, або утримуючі від дій, що викликали в минулому негативні переживання. Здатність співчувати іншій людині, співпереживати героєві книги заснована на емоційній пам'яті.
Емоційна пам'ять у відомому змісті може виявлятися сильніше інших видів пам'яті. Кожний по своєму досвіду знає, як іноді від давно минулих і ґрунтовно забутих подій, книг, кінофільмів залишається тільки враження, почуття. Однак і таке почуття не безпредметно. Саме тому воно може виступати як перший вузлик у розгортанні ланцюжка асоціацій.
Образна пам'ять - це пам'ять на подання, на картини природи й життя, а також на звуки, заходи, смаки. Вона буває зоровою, слуховою, дотикальною, нюховою, смаковою.
Образна пам'ять виявляється в запам'ятовуванні образів, уявлень предметів, явищ, властивостей їх. Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об'єкти для їх запам'ятовування, ця пам'ять поділяється на нюхову, зорову, тактильну тощо.
Образи, уявлення запам'ятованих предметів, явищ, асоціюючись зі словами, закріплюються в них і завдяки цьому набувають відносно стійкого характеру. Мова є засобом усвідомлення людиною її чуттєвого досвіду, який є джерелом знань про зовнішній світ.
Якщо зорова й слухова пам'ять звичайно добре розвинені й відіграють провідну роль у життєвому орієнтуванні всіх нормальних людей, то дотикальну, нюхову й смакову пам'ять у відомому змісті можна назвати професійними видами: як і відповідні відчуття, ці види пам'яті особливо інтенсивно розвиваються у зв'язку зі специфічними умовами діяльності.
Разюче високого рівня вони можуть досягати в умовах компенсації або заміщення відсутніх видів пам'яті. Образна пам'ять особливо розвинена в людей художніх професій.
Іноді зустрічаються люди, що володіють так названою ейдетичною пам'яттю.
Особливими мнемічними образами є ейдетичні, які зберігаються в пам'яті яскраво і чітко без жодних змін від кількох хвилин до кількох годин, а подеколи до кількох років.
Ейдетичні образи, або наочні образи пам'яті, - це результат порушення органів почуттів зовнішніми подразниками. Ейдетичні образи схожі на подання тим, що виникають під час відсутності предмета, але характеризуються такою деталізованою наочністю, що зовсім недоступна звичайному поданню. Монтьев А.Н. Лекции по общей психологии. - М.: Смысл, 2000.
Людина, наприклад, бачить відсутній предмет до дрібних подробиць, переводячи погляд з деталі на деталь, як це звичайно можна зробити при сприйнятті.
Образна пам'ять -- не пасивна копія предметів і явищ дійсності, а особлива активність, спрямована на розв'язання пізнавального завдання.
Зміст словесно-логічної пам'яті -- це поняття, судження, умовиводи, які відображають предмети та явища в істинних зв'язках і відносинах, у загальних властивостях. Вона є специфічно людською пам'яттю, бо нерозривно пов'язана з мисленням та мовою і є провідною у засвоєнні знань під час навчальної діяльності.
Словесно-логічна пам'ять формується в процесі психічного розвитку людини на засадах образної. Характерними її рисами є точність відтворення і значна залежність від волі. Точність словесного відтворення забезпечується не лише повторенням, а й обсягом: чим коротший матеріал, тим менше помилок у його відтворенні. Стислість матеріалу забезпечується за рахунок як простого урізування, так і виокремлення найсуттєвішого.
Особливості цієї пам'яті виявляються, і в запам'ятовуванні лише змісту матеріалу. В процесі його вичленування відбувається переробка тексту в більш загальних поняттях. Відтворення такого матеріалу -- це перехід від узагальнених понять до конкретних. Поступово, завдяки зв'язку пам'яті з мисленням та мовою, розвивається словесно-логічна пам'ять.
Змістом словесно-логічної пам'яті є наші думки. Думки не існують без мови, тому пам'ять і називається не просто логічною, а словесно-логічною.
Оскільки думки можуть бути втілені в різну язикову форму, то відтворення їх, можливо, орієнтувати на передачу або тільки основний зміст матеріалу, або його буквального словесного оформлення.
Якщо в останньому випадку матеріал взагалі не піддається значеннєвій обробці, то буквальне завчання його виявляється вже не логічним, а механічним запам'ятовуванням.
У словесно-логічній пам'яті головна роль належить другій сигнальній системі. Словесно-логічна пам'ять специфічно людська пам'ять на відміну від рухової, емоційної й образної, які у своїх найпростіших формах властиві й тваринам.
Опираючись на розвиток інших видів пам'яті, словесно-логічна пам'ять стає провідною стосовно інших, і від її розвитку залежить розвиток всіх інших видів пам'яті. Словесно-логічної пам'яті належить провідна роль у засвоєнні знань учнями в процесі навчання.
Залежно від цілей діяльності пам'ять ділять на мимовільну й довільну пам'ять.
Мимовільна пам'ять - це коли запам'ятовування й згадування відбуваються автоматично, без зусиль з боку людини.
Довільна пам'ять вимагає зосередженості на процесі запам'ятовування, збереження й відтворення потрібної інформації.
Запам'ятовування й відтворення, у якому відсутня спеціальна мета щось запам'ятати або пригадати, називається мимовільної пам'яттю. У тих випадках, коли ми ставимо якусь мету, говорять про довільну пам'ять. В останньому випадку процеси запам'ятовування й відтворення виступають як спеціальні, мнемічні дії.
