Основні форми пам'ят
Основні форми пам'ят
31
ЗМІСТ:
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ПАМ'ЯТЬ ЯК ОБ'ЄКТ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Психологічна сутність пам'яті
1.2 Моделі пам'яті в психології
РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ ВИДИ ПАМ'ЯТІ І ЇХНЯ ХАРАКТЕРИСТИКА
2.1 Види пам'яті по характеру активності, по характеру цілей діяльності, по тривалості збереження
РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ ФОРМИ ПАМ'ЯТІ І ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Пам'ять - сама довговічна з наших здатностей. У старості ми пам'ятаємо події дитинства восьмидесятилітньої, а то й більшої давнини. Випадково загублене слово, може воскресити для нас, здавалося б, давно забуті риси особи, ім'я, морський або гірський пейзаж.
Пам'ять визначає нашу індивідуальність і змушує діяти тим або іншому способом більшою мірою, чим будь-яка інша окремо взята особливість нашої особистості. Все наше життя є не що інше, як шлях з пережитого минулого в невідоме майбутнє, що освячує лише в ту мить, що вислизає, та мить реально випробовуваних відчуттів, що ми називаємо "сьогоденням". Проте, сьогодення - це продовження минулого, воно виростає з минулого й формується їм завдяки пам'яті. Саме пам'ять рятує минуле від забуття, не дає йому стати таким же незбагненним, як майбутнє. Іншими словами, пам'ять надає спрямованість ходу часу.
Для кожного з нас пам'ять унікальна. Пам'ять дозволяє нам усвідомлювати й власну індивідуальність, і особистість інших людей. Втративши пам'ять, людина втрачає власне "я", перестає існувати.
У потоці сучасного життя на кожну людину обрушується лавина інформації, і нам доводиться щось запам'ятовувати, а щось "відкидати". Але інформації стає усе більше й більше, що служить причиною виникнення гострих проблем. Память // Хрестоматия по общей психологии. - М.: ИМГУ, 1981.
Якщо доросла людина зазнає труднощів у запам'ятовуванні великого обсягу інформації, то дитині, у якої пам'ять перебуває на черговій стадії розвитку, запам'ятати об'ємну по змісту інформацію ще складніше. Тому розгляд питання пам'яті і її процесів, видів і форм у психології я вважаю цілком актуальним.
Об'єктом даної роботи виступає пам'ять як об'єкт психологічного дослідження, а предметом - сутність, види й форми пам'яті. Ціль даної роботи - огляд основних теорій, видів і форм пам'яті в психології.
РОЗДІЛ І. ПАМ'ЯТЬ ЯК ОБ'ЄКТ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Психологічна сутність пам'яті
Говорячи про людину й про людство ми завжди говоримо про такі поняття, як "пам'ять", "спогади". Людина завжди прагнула до розвитку, до прогресу, до нових знань, а пам'ять - це абсолютно необхідна умова для научування й придбання знань. Без пам'яті неможливі нагромадження й збереження досвіду людини, його нормальне функціонування в суспільстві, тому вивчення механізмів пам'яті є актуальним питанням.
С.Л. Рубінштейн якось сказав: "Без пам'яті ми були б істотами на мить. Наше минуле було б мертво для нашого майбутнього, а варте... безповоротно зникало б у минулому".
Пам'ять лежить в основі здатностей людини, є умовою навчання, придбання знань, формування вмінь і навичок. Без пам'яті неможливо нормальне функціонування ні особистості, ні суспільства. Завдяки своїй пам'яті, її вдосконаленню людина виділилася із тваринного світу й досягла тих висот, на яких вона зараз перебуває. Та й подальший прогрес людства без постійного поліпшення цієї функції немислимий.
Найбільш докладно питання пам'яті людини розроблені в працях учених минулого й сучасності: А. Біне, Г. Еббінгауза, К. Бюлера, Т. Рибо, З. Фрейда, П. Жані, Л.С. Виготського, П.І. Зинченко, О.О. Смирнова.
Пам'ять існує у всіх живих істот, хоча й у різному ступені розвитку. Людина набагато більш складна: насамперед , у людини є мова, як сильний інструмент запам'ятовування; людина також має довільну, логічну й опосередковану пам'ять, чого немає у тварин.
Інакше кажучи, людина використовує для запам'ятовування й зберігання інформації свою волю, логіку, різні засоби запам'ятовування. Людина необмежена тільки органічними можливостями у використанні пам'яті, і перед пам'яттю людини відкриваються фантастичні можливості. Що ж таке сама пам'ять?
Найважливіша особливість психіки полягає в тому, що поняття відображення зовнішніх впливів пам'яттю постійно використовується індивідом у його подальшому поводженні. Поступове ускладнення поводження здійснюється за рахунок нагромадження індивідуального досвіду. Формування досвіду було б неможливо, якби образи зовнішнього світу, що виникають у корі мозку, зникали безвісти. Вступаючи в різні зв'язки між собою, ці образи закріплюються, зберігаються й відтворюються відповідно до вимог життя й діяльності. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб.: Питер, 2000.
Запам'ятовування, збереження й наступне відтворення індивідом його досвіду називається пам'яттю. У пам'яті розрізняють такі основні процеси: запам'ятовування, збереження, відтворення й забування. Зазначені процеси не є автономними психічними здатностями. Вони формуються в діяльності й визначаються нею. Запам'ятовування певного матеріалу пов'язане з нагромадженням індивідуального досвіду в процесі життєдіяльності. Використання в подальшій діяльності того, що запам'яталося, вимагає відтворення. Випадання ж певного матеріалу з діяльності веде до його забування. Збереження матеріалу в пам'яті залежить від участі його в діяльності особистості, оскільки в кожен даний момент поводження людини визначається всім її життєвим досвідом.
Пам'ять - це психічна властивість людини, здатність до накопичення, (запам'ятовування) зберігання, і відтворення досвіду й інформації.
Інше визначення, говорить що пам'ять - це здатність згадувати окремі переживання з минулого, усвідомлюючи не тільки саме переживання, а його місце в історії нашого життя, його розміщення в часі й просторі.
Пам'ять важко звести до одного поняття, але підкреслимо, що це сукупність процесів і функцій, які розширюють пізнавальні можливості людини. Пам'ять охоплює всі враження про навколишній світ, які виникають у людини.
Ще один важливий факт: пам'ять зберігає, відновлює дуже різні елементи нашого досвіду: інтелектуальний досвід, емоційний, і моторно-руховий. Пам'ять про почуття й емоції може зберігатися навіть довше чим інтелектуальна пам'ять про конкретні події.
Отже, пам'ять - дуже складний механізм, що складається із цілого ряду спеціальних факторів пам'яті. Рубинштейн С.Л. Память // Психология памяти / Под ред. Ю.Б. Шппенрейтер и В.Я. Романова. - М.: ЧеР, 1998.
Найбільш важливі риси, невід'ємні характеристики пам'яті, це: тривалість, швидкість запам'ятовування й відтворення, точність, готовність, обсяг. Від цих характеристик залежить те, наскільки продуктивна пам'ять людини.
Обсяг - здатність одночасно зберігати значний обсяг інформації. Середній обсяг пам'яті - 7 елементів (одиниць) інформації.
Швидкість запам'ятовування відрізняється в різних людей. Швидкість запам'ятовування можна збільшити за допомогою спеціального тренування пам'яті.
Точність - точність проявляється в пригадуванні фактів і подій, з якими зіштовхувалася людина, а також у пригадуванні змісту інформації. Ця риса дуже важлива в навчанні.
Тривалість - здатність у плині довгого часу зберігати пережитий досвід. Також дуже індивідуальна якість: деякі люди можуть згадати обличчя й імена шкільних друзів через багато років, деякі забувають їх через усього кілька років. Тривалість пам'яті має вибірковий характер.
Готовність до відтворення - здатність швидко відтворити у свідомості людини інформацію. Саме завдяки цій здатності ми можемо ефективно використати придбаний раніше досвід.
Пам'ять також не можна розглядати у відриві від особливостей і властивостей особистості. Важливо розуміти, що в різних людей різні функції пам'яті розвинені неоднаково.
Різниця може бути кількісною, наприклад: різна швидкість запам'ятовування; у міцності збереження; у легкості відтворення, точність й обсяг запам'ятовування. Наприклад: деякі люди чудово запам'ятовують матеріал, але потім не можуть його відтворити. Інші ж, навпаки, із працею запам'ятовують, але довго зберігають у пам'яті накопичену інформацію.
Різниця може бути також якісною, або відрізнятися по своїй модальності, тобто залежно від того який вид пам'яті домінує. Залежно від цього в людині може більше проявлятися зорова, слухова, рухова або емоційна пам'ять. Одному, щоб запам'ятати, потрібно прочитати матеріал, в іншого більш розвинене слухове сприйняття, третьому потрібні зорові образи.
Відомо що "чисті види" пам'яті зустрічаються рідко, у житті найчастіше різні типи пам'яті змішуються: зорово-рухова, зорово-слухова й рухово-слухова пам'ять є найбільш типовими. У більшості людей провідною є зорова пам'ять. Монтьев А.Н. Лекции по общей психологии. - М.: Смысл, 2000.
Зустрічається навіть така феноменальна індивідуальна властивість як ейдетичний зір, тобто то, що називають "фотографічна пам'ять".
Прикладом може служити людина, що після однократного сприйняття матеріалу й дуже невеликої розумової обробки, все-таки продовжує бачити матеріал, і прекрасно відновлює його навіть через довгий час . Насправді такий вид пам'яті тією чи іншою мірою не так вуж і рідкий, є в багатьох дітей, але в наслідок зникає в дорослих через недостатню вправу даного виду пам'яті. Цей тип пам'яті може бути розвинений деякими людьми. У кожної людини найбільше розвиваються ті види пам'яті, які їм частіше використаються.
