Діагностика та розвиток пам'яті дітей молодшого шкільного віку

p align="left">Довільне запам'ятовування буває найбільш продуктивним тоді, коли запам'ятовуваний матеріал стає змістом їх активної діяльності, хоч ця діяльність немає спеціального мнемічного спрямовування.

У зв'язку з дальшим розвиток мислення мимовільне запам'ятовування набуває дедалі більшої систематичності і вищої продуктивності. Спираючись на можливості мимовільної пам'яті і створюючи необхідні умови для її функціонування, можна забезпечити набуття молодшими учнями досить великих за обсягом і складних за змістом знань.

1.5.1 Розвиток довільної пам'яті молодших школярів

При засвоєнні навчального матеріалу необхідно навмисне, або довільне запам'ятовування й відтворення. На відміну від мимовільного, таке запам'ятовування є цілеспрямованим, підлеглим завданню запам'ятати або відтворити.

Продуктивність довільного запам'ятовування залежить від ступеня інтелектуальної активності школярів у цій діяльності. Умовою ж, що сприяє інтелектуальної активності, є оволодіння засобами запам'ятовування. До числа цих засобів відносяться насамперед диференціювання школярами мнемічних завдань, тобто цілей, які ставляться перед запам'ятовуванням у кожному конкретному випадку, використання раціональних прийомів у процесі запам'ятовування зв'язано й із загальною організованістю школяра в навчальній роботі.

Довільної запам'ятовування завжди підлегле якомусь конкретному завданню. В одному випадку учень повинен запам'ятати точніше або навіть зовсім точно, як у підручнику, в іншому випадку - запам'ятати так, щоб розповісти своїми словами. В інших випадках необхідно запам'ятати послідовність матеріалу й так далі.

Спостереження й спеціальні дослідження показують, що молодші школярі ще не можуть диференціювати мнемічні завдання. Якщо ж спонукати їх у цьому, тобто даючи завдання запам'ятати конкретне завдання (запам'ятати дослівно або запам'ятати зміст, щоб розповісти потім своїми словами, запам'ятати надовго й т.д.), вони можуть запам'ятовувати відповідно до цих завдань. Організоване в такий спосіб запам'ятовування в молодших школярів виявляється більше продуктивним.

Немаловажне значення має виразне розуміння школярами завдань запам'ятати зміст або запам'ятати дослівно, щоб потоми розповісти своїми словами.

Деякі дослідники вважають, що дослівність запам'ятовування є віковою особливістю пам'яті дітей молодшого шкільного віку.

Дослівність запам'ятовування, часто спостерігається у дітей початкової школи, і, за твердженням О.О.Смирнова, пояснюється не віковими особливостями, а рядом фактів життєвого досвіду учнів даного віку. Ще не вміючи диференціювати завдання запам'ятовування й відповідаючи вимогам учителя відтворювати правильно й повно, маленький школяр мимоволі виробляє установку в себе на дослівне запам'ятовування й звичку буквального запам'ятовування.

Буквальність запам'ятовування в молодших школярів іноді пояснюється тим, що в молодших класах учні часто мають справу з дуже компактним і насиченим матеріалом. При запам'ятовуванні такого матеріалу в школяра обмежена можливість передачі його своїми словами. У силу цього учень мимоволі стає на шлях дослівного запам'ятовування.

Дослівне відтворення в молодших школярів знаходить своє пояснення й у тому, що діти цього віку не володіють ще в достатній мірі мовою, щоб вільно передавати зміст матеріалу, що запам'ятовується, своїми словами. Боячись перекручування при відтворенні, молодші школярі прагнуть запам'ятати все дослівно.

При правильній організації процесу запам'ятовування школяр не буде запам'ятовувати дослівно, якщо ця дослівність не визначається характером навчального завдання.

Позитивний вплив завдань, які ставляться перед школярем при запам'ятовуванні, пояснюється тим, що вони відповідним чином направляють його увагу, спонукають його активно запам'ятовувати, краще розуміти зміст, який запам'ятовується, інакше повторювати (залежно від характеру завдання), підсилювати самоконтроль.

В орієнтуванні учнів на виконання конкретних завдань при запам'ятовуванні або навчальному матеріалі полягає один з важливих шляхів розвитку цілеспрямованого довільного запам'ятовування й відтворення в молодших школярів. Цілеспрямованість запам'ятовування й відтворення значною мірою виражається у виборі й використанні шляхів досягнення мнемічного завдання. Вступаючи у школу, дитина вміє користуватися найпростішим прийомом запам'ятовування - повторенням. Навчаючись, молодший школяр опановує більш складні прийоми, використання яких забезпечує осмислене запам'ятовування. Такими прийомами є групування матеріалу за змістом або складання плану, що служить значеннєвою опорою запам'ятовування, а також співвіднесення (зіставлення, зв'язування) матеріалу, що запам'ятовується, за змістом з тим, що може служити опорою для його запам'ятовування. Однак у самостійній роботі учні молодшого віку часто використовують прийом повторення.

Особливим видом довільного запам'ятовування є завчання напам'ять.

Заучуючи напам'ять, молодші школярі не використовують раціональні прийоми запам'ятовування. Коли потрібно повторювати матеріал комбіновано - у цілому виді й вроздріб, - вони заучують лише в цілому, не членують на частині за змістом, тому гірше розуміють.

Як вже вказувалося, у процесі запам'ятовування молодші школярі використовують відтворення. Частіше вони прибігають до цього способу при завчанні напам'ять. Деякі школярі читають кілька разів текст і один раз відтворюють його на слух або про себе. Інші при завчанні частіше відтворюють і менше звертаються до повторного читання тексту. Одні учні відтворюють із опорою на текст, інші - намагаються самостійно пригадати. Окремі школярі закінчують завчання відтворенням, інші навпаки, прочитанням тексту у цілому.

К.Д.Ушинський називав відтворення при запам'ятовуванні активним повторенням матеріалу, що сприяє розвитку й зміцненню пам'яті учня.

Найбільш активною формою довільного відтворення є пригадування. У процесі пригадування активніше пожвавлюються тимчасові зв'язки. Пригадування зв'язане для школяра з напругою. За влучним спостереженням К.Д.Ушинського, молодші школярі не люблять пригадувати того, що забули, вони неохоче передають «те, що свіжо збереглося в їхній пам'яті». Вказуючи на цю особливість учнів молодшого віку, К.Д.Ушинський писав: «Завзяте пригадування є працею й працею завжди нелегкою, до якої треба привчати дитину потроху».

Відповідно до загального розвитку особистості учня самоконтроль при запам'ятовуванні в школярів I і II класів якісно відрізняється від характеру самоконтролю учнів III і IV класів.

При завчанні молодші школярі перевіряють себе переважно із зовнішньої, якісної сторони.

Вони зосереджують свою увагу на тому, чи все відтворене, чи повторений матеріал стільки разів, «як учителька говорила». Внаслідок цього маленький школяр часто не віддає собі звіту в тому, чи вивчив він задане й наскільки добре може він розповісти це на уроці.

Іншу якість самоконтролю ми маємо в тих випадках, коли школяр перевіряє себе з боку правильності відтворення: чи вірно він відтворює матеріал. У такому вигляді самоконтроль частіше спостерігається в учнів III і IV класів.

За характеристикою О.О.Смирнова, найбільш частим видом самоконтролю в школярів початкової школи є самоконтроль на основі дізнавання, тобто процесу більше легкого в порівнянні з відтворенням. Прочитавши задане кілька разів, школяр орієнтується в матеріалі. Прочитане стає йому знайомим, що й служить для нього підставою припинення роботи, він вважає урок підготовленим. Контролюючи собі таким чином, учні бувають впевнені в тому, що вони вже добре знають задане.

Насправді ж у результаті такого запам'ятовування вони переконуються лише при опитуванні їх учителем на уроці, коли їм уперше доводиться відтворювати матеріал.

З переходом молодших школярів до використання активного відтворення при запам'ятовуванні самоконтроль здобуває характер змістовної й цілеспрямованої дії, підлеглої мнемічному завданню.

Узагальнюючи матеріал розвитку довільної пам'яті в дітей у період навчання в молодших класах школи, можна відзначити, що діти опановують умінням організувати запам'ятовування відповідно до конкретного мнемічного завдання і можуть користуватися рядом раціональних прийомів запам'ятовування.

Однією з важливих умов розвитку довільної пам'яті школяра є спонукання його з боку вчителя до використання раціональних прийомів запам'ятовування й відтворення, а також спонукання до використання раціональних форм самоконтролю при запам'ятовуванні.

Розділ 2. Організація, методи та результати діагностики пам'яті дітей молодшого шкільного віку

2.1 Методика та організація дослідження

Тема: Вивчення типу пам'яті.

Ціль: одержати практичні навички використання методики вивчення типу пам'яті в роботі із другим класом.

I етап підготовчий. Добір методики вивчення типу пам'яті, вимог до її застосування на практиці. Підготовка роздавального матеріалу.

II етап. Мною була проведена дослідно-експериментальна робота в другому класі. Діти активно взяли участь у цьому.

III етап. Аналіз результатів.

Про переважний тип пам'яті випробуваних я зробила висновок, підрахувавши коефіцієнт типу пам'яті (З):

З =а /10

Де а - кількість правильно відтворених слів. Тип пам'яті характеризується тим, у якому з рядів було більше відтворення слів. Чим ближче коефіцієнт пам'яті, тим краще розвинений у випробуваного даний тип пам'яті.

2.2 Діагностика пам'яті дітей молодшого шкільного віку

Методика «визначення обсягу короткочасної зорової пам'яті»

Дитині по черзі пропонують два малюнки й трафаретні рамки із проханням намалювати на ній всі лінії, які він бачив і запам'ятав на кожній частині малюнків (Додаток А).

За результатами двох дослідів встановлюється середня кількість ліній, які дитина відтворила по пам'яті правильно. При цьому правильно відтвореною вважається лінія, довжина й орієнтація якої не набагато відрізняються від довжини й орієнтації відповідної лінії на вихідному малюнку (відхилення початку й кінця лінії не більше ніж на одну клітину, при збереженні кута її нахилу).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6