Чинники, що впливають на ситуацію етичного вибору школярів середньої ланки
p align="left">Швидко дорослішати підлітка змушують також обставини життя, пов'язані з фізичними змінами його організму. Швидке змужніння, фізична міцність породжують додаткові обов'язки, які підліток одержує й у школі, і дома.У підлітковому віці змінюються зміст і роль наслідування в розвитку особистості. Якщо на ранніх ступінях онтогенезу воно носить стихійний характер, мало контролюється свідомістю і волею дитини, то з настанням підлітковості наслідування стає керованим, починає обслуговувати численні потреби інтелектуального й особистісного самовдосконалення дитини. Новий етап у розвитку цієї форми навчання у підлітків починається з наслідування зовнішнім атрибутам дорослості [15].
Найлегший спосіб досягти мети "бути як дорослий" складається в наслідуванні зовнішнім формам поведінки, що спостерігається. Підлітки починаючи з 12 - 13 років (дівчинки трохи раніш, хлопчики пізніше) копіюють поведінку дорослих, котрі мають авторитет у їхньому колі. Сюди входять мода в одязі, зачіски, прикраси, косметика, особливий лексикон, манера поведінки, способи відпочинку, захоплення і т.п. Крім дорослих зразками для наслідування з боку підлітків можуть стати їхні більш старші однолітки. Тенденція походити на них, а не на дорослих у підлітковому середовищі з віком збільшується.
Для хлопчиків - підлітків об'єктом наслідування часто стає та людина, що поводиться "як дійсний чоловік" і володіє силоміць волі, витримкою, сміливістю, мужністю, витривалістю, вірністю дружбі. У дівчинок розвивається тенденція наслідувати тим, хто виглядає "як дійсна жінка": старшим подругам, привабливим, що користується популярністю дорослим жінкам. До свого фізичного розвитку багато хлопчиків - підлітків відносяться дуже уважно, і починаючи з 5 - 6 класів школи багато хто з них приступають до виконання спеціальних фізичних вправ, спрямованих на розвиток сили і витривалості. У дівчинок же більше спостерігається наслідування зовнішній атрибутиці дорослості: одягові, косметиці, прийомам кокетства і т.п.
У підлітковому віці продовжується процес формування і розвитку самосвідомості дитини. На відміну від попередніх вікових етапів він так само, як і наслідування, змінює свою орієнтацію і стає спрямованим на свідомість людиною своїх особистісних особливостей. Удосконалювання самосвідомості в підлітковому віці характеризується особливою увагою дитини до власних недоліків. Бажаний образ "Я" у підлітків звичайно складається з оцінювальних ними достоїнств інших людей [21].
Таким чином, як зразки для наслідування підлітків виступають як дорослі, так і однолітки і створюваний ними ідеал виявляється трохи суперечливим. Він сполучить у собі якості як дорослої, так і більш молодої людини, причому далеко не завжди ці якості виявляються сумісними в одній особі. У цьому полягає одна з причин невідповідності підлітків своєму ідеалові і їхнім постійним переживанням по даному приводу.
1.2 Особливості емоційної та мотиваційної сфер
Для емоційної сфери підлітка характерні:
· дуже велика емоційна збудливість, тому підлітки відрізняються запальністю, бурхливим проявом своїх відчуттів, пристрасністю: вони гаряче беруться за цікаву справу, пристрасно обстоюють свої погляди, готові "вибухнути" на щонайменшу несправедливість до себе і своїх товаришів;
· велика стійкість емоційних переживань в порівнянні з молодшими школярами; зокрема, підліток довго не забуває образи, нанесеної йому вчителем, тому останньому після свого необачного вчинку потрібно докласти багато зусиль, щоб відновити втрачений в очах учня авторитет;
· в той же час для підлітків характерні перепади настрою - від нестримної веселості до смутку і назад, причому достатньо значущих причин для подібної зміни настрою може і не бути;
· суперечність відчуттів: часто підліток з жаром захищає свого товариша, хоча розуміє, що той гідний засудження; володіючи високорозвинутим відчуттям власної гідності, він може заплакати від образи, хоч і розуміє, що плакати соромно; сентиментальність часом уживається з дивовижною черствістю, хвороблива соромливість - з розбещеністю;
· переживання у підлітка виникають не тільки з приводу оцінки його іншими, але і з приводу самооцінки, яка з'являється у нього в результаті зростання його самосвідомості;
· у підлітків сильно розвинене відчуття приналежності до групи, тому вони гостріше і боляче переживають несхвалення товаришів, чим несхвалення вчителя;
· підлітки пред'являють високі вимоги до дружби, в основі якої лежить не сумісна гра, як у молодших школярів, а спільність інтересів, етичних відчуттів; дружба у підлітків більш виборча і інтимна, триваліша; під впливом дружби змінюється і підліток, правда, не завжди в позитивну сторону, тому не всяку дружбу потрібно вітати;
· у підлітків сильно виявляється відчуття патріотизму (гордість за свою Батьківщину, любов до неї) [7].
У цьому віці в організмі і психіці дитини відбуваються істотні зміни, обумовлені статевим дозріванням. Це значно змінює сферу інтересів дитини. При цьому можна виразно прослідкувати дві тенденції в розвитку інтересів: з одного боку, поява нових інтересів (до суспільного життя, техніки, читання книг пригодницьких і героїчних; у багатьох виражені спортивні інтереси), з іншої - згортання і відмирання сталої раніше системи інтересів (звідси її негативний, протестуючий, негативний характер). Саме поєднання обох моментів, узятих разом, пише Л.С.Виготський, характеризує той на перший погляд дивний факт, що у підлітка спостерігається неначе загальне пониження, а іноді навіть і повна відсутність інтересів. Ця спустошуюча фаза, протягом якої підліток остаточно зживає своє дитинство, дала привід Л.М.Толстому назвати цей період "пустелею отроцтва".
Для цієї фази характерні також песимізм, розпад колективних зв'язків, розрив відносин, що склалися раніше, між дітьми, у тому числі і дружних, прагнення до самоти, різка зміна відношення до інших людей, зневага правилами суспільної поведінки.
В результаті більшої половини підлітків характеризуються індивідуалістичною спрямованістю. При цьому її пік доводиться на середніх підлітків, а до старшого підліткового віку, частка індивідуалістів декілька зменшується; проте суспільство, інші люди цікавлять їх опосередковано, через самих себе. Дівчаток з гуманістичною спрямованістю значно більше, ніж хлопчиків, в той же час більше хлопчиків з егоїстичною спрямованістю особи. Ці відмінності пов'язують з соціальними ролями, виробленими суспільством для осіб чоловічої і жіночої статі. Від жінки суспільство чекає більшою мірою дисциплінованості, старанності, ніж самостійності і незалежності, більшою мірою здатності співпереживати, приймати чужу точку зору, ніж відстоювати свою. Жінка більшою мірою повинна бути лояльна, терпима, уміти прощати і поступатися, що значною мірою відповідає гуманістичній спрямованості особи. Роль чоловіка наказує хлопчикові мати мужнішу, активнішу, самостійнішу і агресивнішу поведінку, велику незалежність думок і вчинків. Таким чином, його поведінка більш індивідуалістична [14].
Негативна тенденція у хлопчиків виявляється пізніше, ніж у дівчаток (у зв'язку з пізнішим статевим дозріванням), але виражається бурхливіше і тривало.
В мотиваційній сфері підлітків відбувається надзвичайно важлива зміна, що полягає в тому, що вони в значній мірі здатні керуватися в своїй етичній поведінці тими вимогами, які самі собі пред'являють, і тими завданнями і цілями, які перед собою ставлять. Отже, відбувається перехід від "реактивного" проходження вимогам ззовні до активної побудови своєї поведінки відповідно до свого власного ідеалу.
У підлітків наголошується більша, ніж раніше, стійкість цілей, достатньо розвинене відчуття довгу, відповідальності. Інтереси вже не ситуативні, а виникають поступово у міру накопичення знань. Часто інтерес до чого-небудь набуває характеру захоплення. Вважається, що підлітковий вік без захоплень подібний до дитинства без ігор. Захоплення підлітка - сильні і часто змінюють одне одного, але іноді приймають "запійний" характер; як правило, вони не пов'язані з учбовою діяльністю. Деякі з цих захоплень можуть сприяти розвитку особи підлітків, оскільки задовольняють їх пізнавальну потребу, сприяють формуванню корисних навиків. Проте при певних особових особливостях вони ж можуть скривлювати розвиток особи, формувати схильність до накопичення, порожньому проведенню часу з порушенням громадського порядку [20].
Наявність ідеалів, самооцінок, засвоєних норм і правил суспільної поведінки свідчить про значний розвиток особи підлітків, про формування у них "внутрішнього плану", що є істотним чинником мотивації і організації власної поведінки. Проте цей "внутрішній план" ще не організований в цілісну систему, недостатньо узагальнений і стійкий. Так, наявний ідеал неконкретний і часто міняється (сьогодні підліткові подобається один герой, якому хочеться наслідувати, а завтра - інший). Вимоги підлітка до себе потребують постійної підтримки з боку. Звідси - і нестійкість ряду мотивів, мінливість поведінки. Крім того, для даного віку характерна невідповідність цілей можливостям, що свідчить про завищений рівень домагань і стає причиною частих невдач в здійсненні задуманого.
Прагнення старших підлітків утвердитися у власній думці більшою мірою, ніж в думці тих, хто їх оточують, приводить до того, що мотиви у них формуються, перш за все, і головним чином з урахуванням власної думки, що зрештою виражається в їх упертості.
У молодшого підлітка з'являються нові потреби: вийти за рамки школи, залучитися до життя і діяльності дорослих, а також знайти і захистити своє місце в тому соціальному середовищі, яке його оточує. Задоволення цих потреб можливе тільки при зміні старої провідної діяльності (учбової) на нову. Таким стає спілкування.
