Реферат: Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу)
5. Перспективи розвитку і проблеми трубопровідного траеспорту.
Проблеми трубопровідного транспорту нафтопродуктів: старіння устаткування і старіння власне труб, сумнівні перспективи і невизначена стратегія розвитку, зокрема в СНД. Наприклад, у
В даний час 35% трубопроводів експлуатується більш 20 років, що вимагає підвищеної уваги до їх експлуатаційної надійності і технічної безпеки.
На магістральних нафтопроводах ці проблеми стоять особливо гостро. Сьогодні, незважаючи на зниження завантаження нафтопроводів більш ніж у півтора рази в порівнянні з максимально можливою, небезпека аварійних ситуацій не знижується, що веде до збільшення обсягу робіт з ремонту, реконструкції і технічного переоснащення. В даний час віковий склад магістральних нафтопроводів наступний (у %):
менше 10 років - 7;
10...20 років - 25;
20...30 років - 34;
понад 30 років - 34.
За рівнем надійності магістральні нафтопроводи можна розділити на три групи:
- нафтопроводи, побудовані до 1970 року. Вводилися в експлуатацію в основному без активного захисту від корозії. Пасивний захист (бітумна ізоляція) була розрахована на термін служби 8...12 років. Фасонні деталі нафтопроводів виконували тільки зварюванням на трасі;
- нафтопроводи, побудовані в 1970-1975 роки. Нафтопроводи переважно великого діаметра (1020 і 1220 мм). У проектах вже передбачалися засоби электрохимзахисту. Фасонні вироби трубопроводів частково були заводського виготовлення. Час передпускових іспитів для нафтопроводів великого діаметра було збільшено з 6 до 24 годин;
нафтопроводи, побудовані після 1975 року. При будівництві використовували фасонні деталі тільки заводського виготовлення. Під час передпускових іспитів ( 24 год.) тиск був підвищений до заводського іспитового тиску, що викликає у металі труб тиск, рівний 0,90...0,95 нормативної границі текучості. В даний час магістральні нафтопроводи мають бітумні, полімерні і комбіновані покриття, нанесені в трасових умовах. Нафтопроводи діаметром 1020...1220 мм із полімерними і мастичными (бітумними) покриттями, що мають термін експлуатації більш 15 років, віднесені до ділянок підвищеного ризику. Гарантований термін служби ізоляційних покриттів для нафтопроводів діаметром 820 мм і менш визначений у 20 років, після закінчення якого вимагаються їхнє періодичне обстеження і вибірковий ремонт.
В даний час завантаження системи зберігається на рівні 40%. Криза в економіці у постсоціалістичних країнах, зниження платіжоспроможності внутрішнього товарного ринку, скорочення видобутку нафти і виробництва нафтопродуктів стали об'єктивними причинами порівняно невисокого завантаження нафтопродуктопроводів, що у 1999 році склало тільки 38,6 % від потужності встановленого устаткування.
Надійність, екологічна безпека і зниження аварійності нафтопродуктопроводів забезпечуються за рахунок:
- діагностики і капітального ремонту лінійної частини, резервуарів і устаткування;
- технічного переоснащення і реконструкції технологічного устаткування, систем автоматизації насосних станцій, резервуарних парків і телемеханізації лінійної частини магістральних нафтопродуктопроводів;
- модернізації існуючих і впровадження нових систем пожежегасіння резервуарних парків. Однак через дефіцит засобів обсяги робіт недостатні.
Як показує аналіз сучасного стану нафтопродуктопроводів, для збільшення їхнього завантаження, підвищення технічного рівня і поліпшення фінансового стану всіх дочірніх акціонерних товариств необхідно:
залучення до транспортування додаткових обсягів нафтопродуктів внутрішнього ринку країн й експорту;
створення оптимального технологічного запасу нафтопродуктів для скорочення термінів доставки палива;
збільшення розгалуженості мережі й обсягів реконструкції діючої системи;
розширення номенклатури нафтопродуктів, що транспортуються; диверсифікованість основних фондів;
збільшення обсягів реалізації нафтопродуктів на наливних пунктах і роздавальних блоках.
Вирішення цих проблем буде сприяти підвищенню ефективності, конкурентноздатності і привабливості нафтопродуктопроводів. Система магістрального трубопровідного транспорту газу забезпечує транспортування всього газу, що добувається як в світі так і в окремих країнах. На данний час до 30% світових компресорних станцій фізично і морально застаріли, більш 15% станцій експлуатується понад 25 років. З метою забезпечення стратегічних і економічних інтересів планомірно і комплексно розробляються чотири напрямки експорту російської нафти і транзиту нафти з країн СНД через територію Росії: Північно-балтійске, каспійско-чорноморсько-середземноморське, центрально-європейське і східно-сибірське. За прогнозами передбачається зростання видобутку, переробки й експорту нафти в Росії.
У квітні-травні російський уряд повинен визначити свою позицію по двох найважливіших експортних трубопровідних проектах: Західна Сибір-Мурманськ і Ангарськ - Далекий Схід. Будівництво нових нафтопроводів останнім часом набуло для Росії особливе значення - вона другий у світі експортер після Саудівської Аравії. Відповідно до більшості прогнозів, у найближчі роки Росія стане експортером номер один. І для неї принципово важливо розвивати транспортну інфраструктуру, щоб забезпечити вихід зростаючим обсягам нафти видобутку, що добувається, на світовий ринок. Справа в тому, що поки Росія сильно залежить від європейського ринку - на нього припадає близько 80% російського нафтового експорту. І, незважаючи на величезні обсяги експорту, вплив російських нафтовиків на світовий ринок нафти непропорційно малий, оскільки в них немає можливості гнучко реагувати на зміни попиту на інших регіональних ринках (взагалі ж в останні роки можливостей для цього було чимало).
Також найближчим часом планується збільшити видобуток нафти в Тимано-Печорскому регіоні, а піздніше в перспективі - у Каспійському регіоні і Східному Сибіру. Проблема експорту російської нафти з нових регіонів може бути вирішена за рахунок розвитку:
на заході країни - нового північнобалтийского напрямку;
на сході - тихоокеанського (найближчим часом) і східно-сибірського напрямків (у довгостроковій перспективі);
на півдні - каспийско-черноморского напрямку.
Cтратегичні і економічні інтереси Росії тісно зв'язані із збільшенням обсягів транзиту нафти країн СНД. Транзит нафти буде сприяти як завантаженню існуючих потужностей світової системи магістральних нафтопроводів, так і будівництву нових трубопроводів.
Каспійско-чорноморсько-середземноморський напрямок дозволить забезпечити транзит нафти Азербайджану, Казахстану, Туркменії через територію Росії і збільшити обсяг експорту російської нафти через нафтові термінали в західній Європі. Планується реконструювати термінал "Шесхарис" і ділянку нафтопроводу Тихорєцьк - Новоросійськ, завершити будівництво нафтопроводу Каспійського трубопровідного консорціуму.
Проект Балтійської трубопровідної системи (БТС) має велике значення для російської економіки, оскільки створюється новий експортний напрямок для транспортування російської нафти і транзиту нафти країни СНД. БТС дозволить зменшити витрати видобувних компаній на транспорт нафти на експорт.
Центрально-європейський напрямок традиційний для Росії. Нафта транспортується по двох маршрутах: північному - у Польщу і Німеччину, і південному - на нафтопереробні заводи Чехії, Словаччини, Угорщини, Хорватії і Югославії. Планується продовжити маршрут через порт Омишаль на ринок Середземномор'я по системі нафтопроводів "Дружба" і "Адрия".
Перспективу розвитку північного маршруту нафтопроводу "Дружба" при недостатній сировинній базі в Росії доцільно розглядати в зв'язку з транспортуванням нафти Прикаспійського регіону (Казахстану). Крім того, у зв'язку зі стабілізацією споживання російської нафти нафтопереробними заводами Німеччини і Польщі подальший розвиток північного маршруту нафтопроводу "Дружба" доцільно лише за умови постачань на європейський ринок нафти з країн СНД.
Розвиток південного маршруту нафтопроводу "Дружба" можна розглядати при умовах зацікавленості країн транзиту й узгодження єдиного тарифу до порту Омишаль.
Східно-сибірський напрямок зв'язаний з бурхливим розвитком промисловості країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, насамперед Китаю, і виникненням тут нового платоспроможного ринку. Тому дуже перспективною представляється реалізація проекту постачання російської нафти в Китай.
Основними завданнями є: збереження і розвиток діючої системи нафтопродуктопроводів, підтримка її в працездатному стані, забезпечення надійності, промислової й екологічної безпеки;
реконструкція і технічне переозброєння діючих нафтопродуктопроводів з метою збільшення завантаження;
збільшення розгалуженості діючих нафтопродуктопроводів і створення нових напрямків трубопровідного транспорту нафтопродуктів;
удосконалювання тарифів і структури витрат виробництва.
Але основними проектами все ж залишаються такі пректи, як Західна Сибір-Мурманськ і Ангарськ-Далекий Схід.
Існує два основних проекти нафтопроводів. По-перше, Мурманська трубопровідна система (МТС) для транспортування нафти з Західного Сибіру і далі танкерами, насамперед , у США. По-друге, два конкуруючих проекти трубопроводів з Ангарська на китайський Дацин і з Ангарська в порт Знахідка для подальшого транспортування нафти по морю в Японію, Південну Корею, КНР і США.
