Реферат: Планування діяльності підприємств
При заповненні колонки “В цінах базисного року” використовується індекс цін, дивись вихідні дані, табл. 1, № 14.
2.2. Планування виробничої потужності підприємства
Виробнича потужність підприємства – це потенційно максимально можливий випуск продукції необхідної якості в номенклатурі, передбаченій на плановий період при повному використанні обладнання та виробничих площ при заданому режимі роботи, прийнятій технології та організації праці.
Діюча потужність підприємства (цеху, лінії) відображає потенційну здатність виготовити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбачену планом номенклатури.
Діючу потужність характеризують декілька показників: потужність на початок планового періоду (вхідна); потужність на закінчення планового періоду (вихідна); середньорічна потужність.
Середньорічна потужність (МС.Р.) обчислюється як середньозважена величина, додаванням до вхідної потужності середньорічного приросту і відніманням середньорічного вибуття потужностей, тобто за формулою:
, (17);
М С.Р. = 9330+1/12*(570*(12-1)+470*(12-2)+770*(12-3)+970*(12-4)+170*(12-5)+20*(12-6)+470*(12-7)+170(12-8)+420*(12-9)+320*(12-10)+270(12-11)+280*(12-12))=12010,83 од.
де МП – вхідна виробнича потужність, див. вихідні дані, табл. 1, № 11;
∆Мі – приріст (“+”) або вибуття (“–”) виробничих потужностей в і-му місяці, див. вихідні дані, табл. 1, № 12;
і – номер місяця.
При
цьому вихідна потужність (яка буде вхідною в наступному році) розраховується за
формулою:
(18);
Мк = 9330+(570+470+770+970+170+20+470+170+420+320+270-80)= 13870од.
2.3. Розрахунок балансу часу при плануванні виробничої програми
На виробничу програму в основному впливає фонд часу роботи виробничого обладнання, який залежить від режиму роботи підприємства. Планування фонду робочого часу (ФРЧ) здійснюється з метою визначення кількості робочих днів (годин), що будуть фактично відпрацьовані одним працівником або одиницею обладнання протягом планового року. Визначення планового ФРЧ здійснюється у табличній формі:
Таблиця 5
Баланс робочого часу на _2003_рік
|
№ п/п |
Показник | Фонд часу | |
| працівника | підприємства | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1. | Загальна кількість календарних днів | 365 | 365 |
| 2. |
Кількість неробочих днів: в т. ч. святкових вихідних |
10 104 |
10 104 |
| 3. | Кількість календарних робочих днів (номінальний фонд робочого часу) | 251 | 251 |
| 4. |
Невиходи на роботу, всього: - чергові і додаткові відпустки - відпустки по вагітності - виконання державних обов’язків - через хворобу - навчання - неявка з дозволу адміністрації - прогули - простої |
38 26 - - 12 - - - - |
1 1 - |
| 5. | Корисний ФРЧ | 213 | 250 |
2.4. Розрахунок завантаженості виробничого обладнання
Після розрахунку цехових планів виробництва визначають ступінь відповідності виробничій програмі кожного робочого місця та його виробничої потужності. Вирішення цієї задачі складається з розрахунку дійсного фонду часу роботи обладнання та часу, необхідного для виконання запланованої для цеху виробничої програми. В результаті порівняння цих величин визначають: коефіцієнт завантаження обладнання; пропускну спроможність обладнання; резерв або дефіцит обладнання.
Для галузей з безперервним процесом виробництва коефіцієнт завантаженості машин, обладнання визначається як відношення річного обсягу випуску продукції до суми добутків добової продуктивності роботи одиниці обладнання на річний фонд часу роботи одиниці обладнання:
(19);
К ЗАВ = 5852/12010,83*0,996 = 0,485
де QВПЛ – виробнича програма по і-му агрегату в натуральних показниках або річний обсяг випуску продукції, див. формула (14);
МС.Р. – середньорічна потужність, див. формула (17);
– коефіцієнт використання
фонду робочого часу, розраховується як відношення корисного фонду робочого часу
підприємства до номінального, див. табл. 5;
= 250/251=0,996
2.5. Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства
2.5.1. Планування потреби в матеріально-технічних ресурсах
Основне виробництво - потреба в сировині та матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат розраховують методом прямого рахунку. Якщо один і той самий вид матеріалу використовується для виготовлення декількох виробів, то потреба в ньому обчислюється за формулою:
,
(20);
де НQi – норма витрати матеріалу на виготовлення одиниці і-ї продукції, див. вихідні дані, табл. 1, № 13;
QВПЛ – обсяг виробництва і-го виду продукції в плановому періоді, див. формула (14);
n – кількість видів продукції, для виготовлення якої використовують даний матеріал.
Незавершене виробництво – потреба в матеріалах для виконання плану незавершеного виробництва розраховується з врахуванням тривалості виробничого циклу і планового випуску продукції визначається за формулою:
, (21);
де QЗ.К.ПЛ – обсяг незавершеного виробництва на кінець планового періоду в натуральних показниках;
QЗ.П.ПЛ – очікуваний обсяг незавершеного виробництва на початок планового періоду в натуральних показниках;
n – кількість найменувань продукції незавершеного виробництва.
Щоб отримати значення QЗ.К.ПЛ та QЗ.П.ПЛ потрібно поділити відповідні значення у вихідних даних табл. 1, № 9 на ціну одиниці продукції Ц, див. формула (12).
Потреба в мастильних матеріалах на плановий період обчислюється з врахуванням специфіки їх використання за формулою:
(22);
де Нм – норма витрат мастильних матеріалів на одну станко-годину роботи даного обладнання, див. вихідні дані, табл. 2;
Nо – кількість працюючих одиниць обладнання, див. вихідні дані, табл. 2;
ФРЧКОР.П.ПЛ – корисний фонд робочого часу підприємства в плановому році, днів, див. табл. 5;
kз – коефіцієнт змінності обладнання або кількість змін роботи підприємства, див. вихідні дані, табл. 1, № 29;
tз – тривалість робочої зміни, год., див. вихідні дані, табл. 1, № 16.
При розрахунку потреби в інструменті спочатку визначається їх номенклатура, а потім по кожному виду необхідний час роботи.
Річна потреба в інструменті обчислюється за формулою:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16
