Дипломная работа: Оптимізація інтегрованого захисту посівної цибулі від шкідників на основі виділення головних екологічних та економічних чинників та застосування нових агентів біологічного методу

Як бачимо, у порівнянні до 1998 року у 2000 суттєво зростають обсяги застосування бітоксибациліну, дендробациліну, різоплану; падають – боверіну, лепідоциду, бактороденциду. Однак, у 2001 році ситуація стає ще гіршою – майже у 7 разів зменшується застосування бітоксибациліну, у 2 – лепідоциду, у 40 – дендробациліну, у 3 – триходерміну, навіть застосування такого популярного препарату як ризоплан зменшилося на 17%.

Детальна інформація щодо використання мікробіопрепаратів і їх потреби для сільського господарства країни за основними культурами наведена в таблицях 3.3 і 3.4. Як бачимо, мікробіометод на сьогодні застосовується на площі 0,54 млн. га при необхідності 13,88 млн. га. Таким чином, співвідношення існуючого до необхідного складає 1:25. Якщо ж взяти конкретно за культурами, то картина буде мати наступний вигляд:

зернові колосові 1:10

цукрові буряки 1:1500000

соняшник 1:510000

картопля 1:1420

кормові культури 1:7

овочеві культури 1:532

плодові культури 1:276

виноград 1:35

овочі закритого грунту 1:73

зернобобові культури 1:380000

Представлені співвідношення наочно показують стан справ з біологізацією захисту сільськогосподарських культур в Україні. Так, захист мікробіологічними препаратами картоплі необхідно збільшити у 1420 разів, овочів – у 532, плодових – у 276, винограду – у 35, овочів закритого грунту – у 73 рази; захист цукрових буряків, соняшника, зернобобових мікро біопрепаратами взагалі не проводиться. На цьому фоні порівняно непогані показники мають кормові і зернові колосові – перші потребують збільшення частки мікробіометоду в захисті “лише” у 7, другі – у 10 разів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28