Дипломная работа: Дослідження динаміки чисельності жуків-короїдів хвойних дерев Плужнянського лісництва
У заболонників черевце косо зрізане від задніх ніг до вершини надкрил. Надкрила зверху прямі, на кінці майже не змикаються донизу і не прикривають черевце знизу (рис. 1.1 (2) ).
У хвойних лісах значні пошкодження наносять комахи-шкідники з підродин короїди і лубоїди.
Личинки короїдів білі або кремово-білі, злегка вигнуті, безногі, схожі на личинок довгоносиків, але значно менших розмірів [22]. Голова чітко виражена, жовтувато-коричнева з міцними щелепами.
Однією з цікавих особливостей біології представників родини короїдів (Ipidae) є те, що їх розвиток переважно відбувається у певній частині дерева: вершині або нижній частині стовбура, гілках. Чим сухіше навколишнє повітря і тепліше місце, тим вище піднімаються по стовбуру при заселенні види, що живуть під тонкою корою. Короїди, що живуть під товстою корою, менш вразливі до нестачі вологи. Тому їх можна зустріти в насадженнях, які значно більш прив’язані до певних умов.
Ще однією характерною рисою представників жуків-короїдів є утворення родини при заселенні дерева.
Родини бувають моногамними (один самець / одна самка) і полігамними (один самець / кілька самок) [9]. У моногамних видів самка знаходить дерево, прогризає у корі вхідний канал, від якого починає проточувати під корою поздовжній або поперечний маточний хід. До самки, що підготувала вхідний канал, приєднується самець і парується з нею. Після цього самка відкладає яйця в яйцеві камери, які вигризає по боках маточного ходу, а потім зашпаровує камеру тирсою.
Парування відбувається спочатку у вхідному каналі, а з подовженням маточного ходу нерідко в особливих його поглибленнях, у товщі кори і так званих шлюбних камерах. Яйцекладка триває протягом місяця. За цей час з яєць виходять личинки, що прокладають свої окремі личинкові ходи, які поступово розширюються. Діб через 30-60, залежно від температури умов розвитку і виду короїда, личинка закінчує свій розвиток, перетворюючись на лялечку в лялечковій камері. Молоді жуки виходять назовні через прогризені ними отвори.
Рисунок 1.2 Типи ходів короїдів (маточні ходи – чорні, личинкові – заштриховані):
моногамних видів: 1. – простий прямий поздовжній хід; 2. – складний поздовжній хід;
4. – простий поперечний хід; 5. – складний поперечний хід; 8. – хід крифала;
9. – сімейний (родинний) хід; 10. – 12. – драбинні ходи в деревині;
полігамних видів: 3. – зірчастий хід у поздовжньому напрямку; 6. – зірчастий хід у поперечному напрямку; 7. – променеподібний хід.
Ходи моногамних короїдів називаються простими, за будовою вони значно простіші від складних ходів полігамних короїдів. Прості ходи бувають поперечними або поздовжніми і належать представникам підродини лубоїдів (рис. 1.2).
Полігамні короїди утворюють складні ходи (рис. 1.2). Самець (а не самка) підготовлює вхідний канал і шлюбну камеру. Самки, що прилітають, прокладають свої окремі маточні ходи, кількість яких залежить від кількості самок (від 1 до 12 на одну шлюбну камеру). Самець захищає ходи від проникнення в них інших комах і допомагає самкам в очищенні ходів від бурового борошна. Ходи полігамних короїдів бувають поздовжніми, зірчастими та ін. Здебільшого їх форма характерна для представників власне короїдів і деяких видів підродини лубоїдів.
Деякі види зовсім не мають родини. Самка сама прогризає канал, збоку якого відкладає купку яєць у яйцеву камеру, личинки прогризають разом не відокремлені ходи, а суцільні простори під корою. Такого типу ходи називають сімейними, або родинними (рис. 1.2 (9) ).
У короїдів-деревинників короткі циліндричні личинкові ходи розташовані перпендикулярно маточному подібно до драбини. У зв’язку з цим такі ходи називають драбинними (рис. 1.2 (10-12) ). У деяких представників личинкові ходи зовсім відсутні.
Досить цікавою особливістю біології короїдів є очищення ходів від бурового борошна [9]. Очищення ходів спрямованих догори або поперек стовбура не викликає особливих труднощів. Але прогризати ходи вниз головою і витягати з них бурове борошно на поверхню стовбура непросто. Таку роботу можуть виконувати лише види з підродини короїди, що мають спеціальне пристосування для цього – «тачку». «Тачка» має вигляд заглиблення на задній частині надкрил, у яке жуки «завантажують» бурове борошно.
Лубоїди не мають такого пристосування, і тому на деревах, що ростуть, завжди вигризають ходи знизу догори, тоді як вхідний канал спрямований, як правило, донизу.
Складні ходи на зрубаних деревах також зберігають свою форму, але їх вхідні отвори спрямовані у різні боки; маточні ходи, що відходять від однієї шлюбної камери, знаходяться на одній лінії. З’ясувати чи було заражене дерево короїдами у стоячому чи лежачому положенні можна за розташуванням вхідних ходів короїдів. На стоячих деревах вони завжди спрямовані вниз, а на лежачих – обернені в різні боки.
Однією з цікавих особливостей короїдів є спосіб відшукування в лісі ослаблених та звалених дерев. Встановлено, що жуки цієї родини виявляють хвойні дерева за запахом. Ослаблення життєдіяльності дерева звичайно супроводжується зміною складу та концентрації терпенів живиці, що в свою чергу впливає на виділення їх парів в атмосферу. Вважають що в ослаблених деревах дуже змінюється також проникність покривних тканин, тому більше парів проникає через кору в навколишнє повітря. Короїди, які знаходяться неподалік від цього місця, своїми органами чуттів сприймають цю первинну інформацію ослабленого дерева і летять до нього. Доведено, що короїди, починаючи живитися на цьому дереві, виділяють феромони, які є джерелом вторинної інформації для інших короїдів. Дія феромонів проявляється на більшій відстані, ніж терпенів, тому за короткий час на цьому дереві поселяється багато короїдів [26].
Також цікавою особливістю біології короїдів є їхні типи живлення [9]. Протягом життєвого циклу вони проходять кілька типів живлення: головне, додаткове, відновлювальне.
Головне живлення відбувається на стадії личинки, коли вона вигризає значні обшири під корою дерева, та у фазі статевозрілого жука під час побудови маточних ходів.
Додаткове живлення спостерігається у молодих жуків після виходу з лялечки. Жуки виходять з недорозвиненими статевим апаратом і статевими продуктами. Для їх розвитку жукам необхідне додаткове живлення, яке найчастіше відбувається у місці розвитку личинок. Жуки прогризають ходи різноманітної форми, які називаються «мінерними». У більшості видів ходи додаткового живлення мають форму неправильних поодиноких каналів. Деякі жуки, такі як малий і великий соснові лубоїди, живляться всередині молодих пагонів сосни. Пагони, в яких вони проточують хід, взимку під дією вітру обламуються і опадають. За цю особливість біології соснових лубоїдів називають іноді ще «садівниками», або «стригунами». Подібна «стрижка» дуже шкодить соснам, тому що сильно зріджує крону.
Відновлювальне живлення спостерігається у дорослих жуків після відкладання основної партії яєць. Для дозрівання й відкладання нової партії яєць жукам необхідне активне живлення, після чого вони знову проточують маточні ходи. У ці ходи вони відкладають яйця, з яких виходить, так зване, сестринське покоління.
Літ жуків більшості видів відбувається із середини весни до половини літа. Значні труднощі для визначення термінів розвитку і льоту короїдів викликає наявність у жуків відновлювального живлення й сестринських поколінь.
1.2 Видовий склад комах-шкідників хвойних дерев родини короїдів (Ipidae)
Лубоїд сосновий малий (Blastophagus minor Hart.)
Жук 3,5-4 мм завдовжки; смоляно-чорний з червоно-бурими надкрилами, на яких між борозенками розміщено по одному поздовжньому ряду дрібних горбочків. Тіло блискуче і вкрите рідкими волосками.
Малий сосновий лубоїд значно поширений у хвойних лісах. Літають жуки в середині весни; живляться до пізньої осені.
Лубоїд заселяє ослаблені та повалені дерева сосни, рідше модрини та ялини. Поселяється під тонкою корою на вершинах дерев та товстих гілках. Зимують жуки в підстилці біля кореневих шийок сосен [13, 26, 27].
Лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.)
Жук довжиною 3,5-5 мм. Характеризується смоляно-чорним забарвленням всього тіла. Проміжок між борозенками на загнутій частині надкрил трохи заглиблений і не має горбиків та волосинок.
Великий сосновий лубоїд дуже поширений у хвойних лісах (значно більше, ніж малий сосновий лубоїд). Літають жуки протягом весни; живляться до пізньої осені.
Лубоїд заселяє ослаблені та повалені дерева сосни, рідше модрини та ялини. Поселяється під товстою корою стовбурів. Пошкоджує здебільшого середньовікові та стиглі насадження, але зустрічається і в молодих. Під час додаткового живлення може пошкоджувати і здорові дерева, проте частіше – ослаблені. Дуже небезпечний стовбуровий шкідник соснових насаджень [13, 19, 26, 27].
Поліграф пухнастий (Polygraphus poligraphus L.)
Жук 2,2-3 мм завдовжки; темно-бурий, з жовтими ногами, жовтувато-сірими надкрилами, густо вкритими вузькими лусочками. Борозенки на надкрилах вузькі і мало помітні.
Поліграф пухнастий поширений в ялинових лісах повсюдно. Літають жуки в перших місяцях літа; додатково живляться під корою ялини.
Поліграф завдає шкоди ослабленим та зваленим деревам ялини, рідше модрини і сосни. Поселяється під товстою і перехідною корою по всьому стовбурі ялини. Належить до небезпечних шкідників хвойних лісів [1, 13, 19, 26, 27].
Короїд-типограф (Ips typographus L.)
Жук 4,2-5,5 мм завдовжки; коричневий, з пологою заглибиною на задній частині надкрил. По краях заглибини є по чотири зубці, які розміщені на однаковій відстані один від одного. Третій, найбільший серед них, на верхівці має потовщення. Поверхня заглибини тьмяна, немов би вкрита мильною плівкою.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17
