Принципи соціальної політики Євросоюзу
p align="left">Діяльність уряду ПольщіГромадську думку щодо інтеграції Польщі в Європейський союз вивчають від 1990 року. Бюро Комітету європейської інтеграції (БКЄІ) співпрацює з польськими та іншими європейськими організаціями, що здійснюють дослідження громадської думки.
Польський уряд від 1991 року провадить політику забезпечення доступу громадян до вичерпної інформації про ЄС. У країні було підготовано й видано Білу книгу1, що складалася з трьох частин: "Польща -- ЄС. Економічні аспекти", "Польща -- ЄС. Правові аспекти", "Польща -- ЄС. Наука та технологія".
1991 року також створено Центр європейської документації, де інформацію систематизують в електронному вигляді. У Центрі зберігають документи про найактуальніші проблеми європейської інтеграції. Втім, на жаль, ця інформація не є доступною широкому колу користувачів.
У середині 1997 року при Бюро Комітету європейської інтеграції відкрито Центр європейської інформації (ЦЄІ), завданням якого є інформування широкого загалу з питань інтеграції. Для поширення інформації про роботу БКЄІ та висвітлення процесу переговорів з Євросоюзом створено видавництво, у якому від жовтня 1998 року щомісяця виходить бюлетень "Інтеграція".
Попри те, за результатами досліджень, рівень суспільної підтримки процесу європейської інтеграції Польщі, що в березні 1997 року становив 72%, у грудні 1998 року знизився до 64%. Однією з причин послаблення громадської зацікавленості було саме слабке інформування суспільства щодо вигод і втрат від європейської інтеграції.
Програма інформування суспільства
Програму інформування суспільства (ПІС) польський уряд розробив і започаткував у травні 1999 року. Метою ПІС є посилення інтересу в суспільстві до проблеми європейської інтеграції, а також формування попиту громадян на цю інформацію. Важливим завданням Програми стало також вироблення позитивного ставлення суспільства до надання Польщі статусу члена ЄС через інформування громадян про наслідки вступу країни до Євросоюзу.
Цільовою аудиторією Програми є суспільство загалом, але пріоритетними експерти вважають такі групи:
осередки формування громадської думки (політики, представники преси, викладачі, священики, лідери громадських організацій та професійних спілок);
власники малих і середніх підприємств;
селяни;
студенти.
Найголовнішими партнерами уряду в здійсненні Програми інформування суспільства визначено недержавні організації (НДО). Співпраця уряду з НДО відбувається на засадах партнерства та побудови суспільного діалогу. Важливими партнерами органів державної влади є також органи місцевого самоврядування на рівні воєводств, повітів та ґмін. Тут співпраця полягає передусім у поширенні інформації та реалізації навчальних програм з використанням місцевої інфраструктури. Іншим ключовим партнером стали засоби масової інформації.
Головним джерелом фінансування Програми інформування суспільства є державний бюджет Польщі. Фінансування програми координує Бюро Комітету європейської інтеграції. Додаткові, проте невеликі, кошти для реалізації програми надає і Європейський союз. На потреби Програми, яка діятиме до 2003 року, передбачено виділити фінансування обсягом 40 млн. злотих (близько 50 млн. грн.).
Суспільний діалог та діяльність недержавних організацій
Однією з умов успішної реалізації Програми інформування суспільства є участь недержавних організацій у суспільному діалогу. НДО сприяють активнішому залученню громадськості до процесу європейської інтеграції такими способами:
підтримка діалогу про європейську інтеграцію через проведення конкурсів та координацію діяльності шкільних європейських клубів;
посилення інтересу громадськості до інтеграційної проблематики через залучення населення до організації "європейських днів" та інших заходів;
інформування суспільства на сторінках періодичних видань та в інформаційних центрах.
Найбільше активні недержавні організації долучилися до процесу розробки та впровадження Національної стратегії інтеграції (1997), Програми інформування суспільства (1999) та процедури визначення осіб, які увійдуть до складу делегації на переговорах Польщі з ЄС. Участь польських НДО у Програмі інформування суспільства виявляється, зокрема, у реалізації інформаційних проектів та створенні регіональних інформаційних центрів.
Для вироблення ефективної політики інформування суспільства щодо інтеграційних процесів насамперед потрібно визначити рівень обізнаності громадян з цими процесами.
За даними експертного опитування щодо процесу європейської інтеграції України, яке здійснив Міжнародний центр перспективних досліджень, 68% респондентів оцінюють рівень інформування щодо історії створення та нинішнього стану Європейського союзу й інтеграційних процесів в українській пресі як недостатній, а 11% респондентів вважають, що інформації з цієї тематики немає взагалі.
Щоб змінити ситуацію, належить зробити такі кроки:
залучити до процесу європейської інтеграції широкі кола громадськості, провадячи інформаційну та просвітницьку діяльність;
налагодити співпрацю та діалог між урядом, НДО, бізнесом і пресою з питань європейської інтеграції;
скласти урядову програму, спрямовану на інформування суспільства щодо ЄС, інтеграційних процесів, які відбуваються в країні, а також щодо вигод і втрат від впровадження інтеграційних програм;
активно шукати джерела фінансування для провадження інформаційної політики;
широко залучати НДО до процесу європейської інтеграції України, насамперед через вироблення спільних з урядом стратегічних документів.
Соціальні стандарти в ЄС
Моделі соціального захисту населення зарубіжних країн.
Незважаючи на істотні відмінності в соціально-економічній та політичній ситуації в країнах розвиненої ринкової та перехідної економіки, зарубіжний досвід соціальної політики має певне значення у формуванні ефективної моделі соціального захисту населення України. Цінність цього досвіду полягає у наступних положеннях:
приділеній великої уваги питанням соціальної політики та відпрацюванню оптимальних форм, методів і механізму соціального захисту різних верств населення;
профілактичній спрямованості підходів боротьби з бідністю та реальності діючих систем соціального захисту населення;
побудові механізму соціального захисту населення з урахуванням системоутворюючого фактора, втіленого у сукупності суспільних цілей та інтересів громадян;
реалізації соціальних програм на основі застосування їх належного наукового забезпечення, соціальної експертизи і моніторингу;
перенесенні акцентів у вирішенні проблем соціального захисту з центральних державних структур на регіональні, підвищенні ролі недержавних громадських організацій у реформуванні системи соціального захисту населення;
використанні в системі соціального захисту найбільш ефективних його форм та методів, раціонального співвідношення адресності і безадресності з урахуванням матеріального становища особи, сім'ї, окремих соціальних груп населення.
У сучасний період соціальна орієнтація ринку передбачає включення у його механізм спеціальної системи соціального захисту населення. В залежності від критеріїв побудови системи соціального захисту шведським дослідником Еспрінгом-Андерсеном усі промислове розвинені країни розподілені на Декілька типів.
Для першого -- ліберального типу характерне те, що соціальний захист відокремлений від вільного ринку і обмежується захистом осіб, які позбавлені певних доходів. Друга -- консервативна модель соціального захисту розглядається як класичний варіант соціального страхування, який враховує трудовий внесок людини. Для третьої моделі характерний зрівняльний підхід, коли допомога населенню надається незалежно від наявності інших доходів.
Слід зазначити, що результативність моделей соціального захисту населення визначається, перш за все, здійснюваною державою соціальною політикою. На думку вченого, політика, колишнього канцлера ФРН Людвіга Ерхарда, соціальна політика -- це політика не для мільйонерів, а політика для мільйонів. В умовах соціальної орієнтації ринку -- це посилення державного регулювання всіх сфер суспільства, і перш за все його економічної основи. Саме при Ерхарді у широкий науковий обіг увійшов термін «соціальна держава» у протилежність державі монетаристського типу. На відміну від монетаризму соціальна держава регулює суспільні процеси, у тому числі й ринок, здійснює соціальну політику в інтересах більшості народу. Отже, при такій моделі підсилюється вплив держави на механізм функціонування ринку шляхом різнобокої та взаємопов'язаної соціально-економічпої, валютно-фінансової, науково-технічної, інвестиційної та екологічної політики, що забезпечує необхідний розвиток виробництва та вирішення соціальних проблем суспільства. Стосовно такої моделі перевага віддається так званому індикативному плануванню, що передбачає встановлення замість директивних показників певних індикативних показників і параметрів. Але держава не має право обіцяти населенню неможливого. Прийняття соціальної програми базується на проектах фінансового, матеріального, організаційного, кадрового забезпечення.
«Німецьке чудо» було досягнуто, перш за все, завдяки вірному відбору соціально-економічної моделі розвитку суспільства, відповідності певних витрат (одна третина) від загального бюджету на соціальне забезпечення населення. Для охорони здоров'я здійснюється страхування на випадок хвороби. Так, усі працюючі з найму безробітні та пенсіонери відповідно до Закону про страхування підлягають страхуванню на випадок хвороби. З метою раннього виявлення певних хвороб передбачені профілактичні догляди різних груп застрахованих: дітей у віці до 4 років, жінок у віці від ЗО років та чоловіків у віці від 45 років.
