Марія Заньковецька
Марія Заньковецька
Міністерство освіти і науки України
Виконавчий комітет Славутицької міської ради
Лицей
Наукова робота
На тему:
«МАРІЯ»
Виконала: уч. 31 гр.
Таранюк Анастасія
Керівник: Вчитель укр. мови
та літератури ІІ категорії
Рак Ганна Олексіївна
Славутич
2004
ЗМІСТ
1.
Вступ..................................................................
.....................................
2. Основна
частина................................................................
...................
1. Короткі
відомості...........................................................
......................
2.
Драматургія..........................................................
.................................
3. Марія
Заньковецька........................................................
.....................
1. Між двох
стихій..............................................................
......................
2. Троянда з
колючками...........................................................
..............
3.
Висновок...............................................................
..................................
4. Список використаної літератури
.......................................................
ВСТУП
Чому я вибрала саме цю тему? Мабуть тому, що вона є досить актуальною
у наш час.
Український театр є дуже відомим у всьому світі. Та, на жаль, майже
ніхто з самих українців не цікавиться ним.
Мало хто з мешканців в України знає про Марію Костянтинівну
Заньковецьку. Особу, що стояла у першоджерелах створення театру. Саме вона
мала досить великий вплив на розвиток театрального мистецтва в України.
Наше життя – це гра. А гра – театр. Тому життя і драматургія тісно
пов’язані одне з одним. В своїй науковій роботі я досліджую цей зв’язок на
прикладі Марії Заньковецької. Вона ще з дитинства хотіла стати артисткою.
Коли вона стала більш дорослою , то у нашої акторки з’явилась нова мрія –
створити в України Національний театр.
Згодом ця мрія перетворилась у мету, а мета, завдяки зусиллям цієї
визначної особистості, стала реальністю.
Мета моєї наукової роботи – це дослідження розвитку українського
театру в роки другої половини XІX, першої половини ХХ ст. Завдання моєї
науково – дослідницької роботи – це дослідження впливу Марії Костянтинівни
Заньковецької на театральне мистецтво, її драматургії, театрального життя
та сценічного образу.
Я, взагалі, мало знаю визначних драматургів та театралів ХІХ століття.
Тому мені дуже цікаво дізнатись щось нове про життя таких людей, про їх
кар’єру.
У мене самої з дитинства була мрія – грати на сцені. Тому я і взялась
за цю тему, сподіваючись, що це допоможе мені в майбутньому досягти мого
бажання.
2. ОСНОВНА ЧАСТИНА
2.1. «Короткі відомості».
Заньковецька (Адасовська) Марія (1860-1934) видатна драматична акторка
і громадська діячка родом з Чернігівщини, з поміщицької родини, вчилася в
чернігівському пансіоні Осовської і в консерваторії в Гельсінкі. На сцені з
1882 в трупі Кропивницького (дебютувала в Єлисаветграді в ролі Наталки –
Полтавки), 1883 в трупі М. Старицького, потім М. Садовського і П. Сакса
ганського, 1886 знову у Кропивницького в Петербурзі і Москві (1887).
Працювала також в трупах Ф. Волика, П. Суслова і Найди, 1905-06
гастролювала в Галичині 1907-11 працювала в театри Садовського в Києві;
1912 робила спробу організувати власний театр, в 1916 Заньковецька в
товаристві українських акторів разом з П. Саксаганським і І. Мар”яненко, в
1919 р – 22 в Державному Народному Театрі в Києві, якому надано згодом ім’я
Марії Звньковецької; в 1923 знімалась в фільмі „Остап Бандура” і цього ж
року залишила сцену. Померла в Ніжині, похована в Києві на Байковому
кладовищі.
Заньковецька особливо визначалася в драматично – героїчних ролях, хоч
з успіхом виконувала й комічні. ЇЇ репертуар налічує понад 30 ролей, з них
кращі: Харитина („Наймичка”), Аза („Циганка Аза”), Зінька („Лісова
квітка”), Гарпина („Як ковбаса та чарка”) та інші.
Характеризували надзвичайна спостережливість, акторська уява, швидке і
легке перевтілювання, почуття міри і, передусім природність та щирість.
Заньковецьку прирівнювали до світових акторок італійки Е. Дузе, француженки
С. Бернар. Заньковецька мала гарний голос (драматичне сопрано) і бездоганно
виконувала народні пісні.
2.2. Драматургія
Визначення:
Драматургія:
1. Сукупність драматичних творів письменника, літератури певного
народу, епохи тощо.
2. Теорія драматичної творчості.
3. Сюжетно – образна концепція театральної вистави або кіносценарію,
що їх визначає режисер.
Драма, драматична література – літературний жанр, в ширшому сенсі
зображення певних подій в формі монологів або діалогів дійових осіб.
Сучасна українська драматургія, як і вся європейська, грецького походження.
Основні драматичні жанри: трагедія, драма і комедія. Лише окремі елементи
драматичного стилю зустрічаємо в староукраїнської літературі: діалоги в
проповідях Кирила Турівського, спір души з тілом в його оповіданні „Про
сліпця та хромця”
Історія української драматичної літератури починається з шкільних драм
кінця XVII – XVIII ст. Збереглося кілька десятків текстів XVII – XVIII ст.,
що належать до різних малюнків: діалогів, мораліте, містерій і театральних
п’єс звичайного типу.
Українська драматургія цього часу дала і початок пізнішої комедії
(інтерлюдії в драмах). Відомі автори: Волкович, Дмитро Туптало, М.
Довголесь, Т. Прокопович, Лащевський, Г. Комиський й інші українські
драматурги. Українська драматургія мала великий вплив на південно -
слов’янські та російські землі.
2.3. Марія Заньковецька
2.3.1 Між двох стихій
Село Заньки, за 15 верст від Ніжина, розкинулось серед соснових лісів,
піщаних бугрів і боліт, що були колись озерами, а потім поросли густим
комишем. Тут було роздолля для диких качок і водяних курочок....А колись,
давно, за старовинними переказами, тут водилися навіть гуси і лебеді. У цій
частини Чернігівщина нагадує Полісся. Земля тут неродюча, і це відбивалося
на добробуті населення, відбивалось і в народної творчості, на якій лежала
печать туги і горя. Одна була радість і надія – ясне сонце і до нього
звертались творчі мрії народу. Про нього співали пісень у зимові вечори,
коли за старовинними народними прикметами, сонце повертало „на весну”, його
зустрічали в радісні весняні дні на світанку, коли на сході щойно
загоралося зоря, а дівчата й діти вибігали на зелений лісовий пагорок, щоб
дивитись, як сонце, підіймаючись над землею, почне „грати – вигравати”.
І першою вибігала зустрічати сонце маленька дівчинка, яку подруги
називали Марусею, а дома – Манечкою.
Прямо із своєї дитячої постелі, в чому була, вона бігла по лісовій
стежці до заповітного пагорка, щоб зустріти сонце. Ось воно бризнуло
першими променя і з цього моменту треба було дивитись на нього відкритими
очима, поки воно не підійметься вище в усій своїй сяючій величі.
За нею вже поспішали подружки і всі разом співали:
„Вийди, вийди сонечко,
На зелене полечко...”
Так розповідала Марія Костянтинівна вже на схилі віку, коли бувало
огорнуть Ії спогади далекого – далекого дитинства.
Село Заньки – Ії батьківщина. Народилась М. Заньковецька 22 липня 1860
року. Народження Ії сталося в обстановці, яка визначила Ії відношення до
простих людей, до народу. Незадовго до того невеличкий, але затишний
поміщицький будиночок, в якому минуло життя кількох поколінь Адасовських,
згорів. Вся родина переселилась у флігель, де звичайно жили всі дворові
люди на чолі з нянькою Сухондикою, яка, по суті, була серед них
„найстаршою”. Там – таки була й кухня, до якої на обіді вечерю сходилися
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
