Антична культура: Давній Рим
можливо, невдачі. Сучасників і нащадків захоплювала сувора простота,
стислість і разом з тим виразність стилю Цезаря, що писав свої твори в
таборах і походах. Про свою політичну програму і справжні наміри Цезар в
цих творах умовчує, дотримуючись офіційних версій. Наприклад, війну з
Аріовістом він виправдовує проханням жителів Галлії допомогти їм, початок
громадянської війни - своїм прагненням захистити народних трибунів.
У творах історика Саллюстія йде мова про війну з Югуртою, про змову
Катіліни. Йому належить також ‘' Історія'', що охоплює період з 78 по 67 р.
до н. э. Яскравими фарбами змальовує він ганебне запроданство знаті під час
Югуртинської війни, її розбещеність, що породила Катіліну і їй подібних.
Але і римські низи, на думку Саллюстія, спотворились внаслідок убогості і
неробства не менше за нобілітет. Цим “низам” він протиставляє справжній
народ, який, як він вважає, повинен складатися з вільних, рівних
землевласників. Особливою його симпатією користувалися популяри типу Марія.
Для ранньої римської поезії характерне наслідування класичним зразкам.
Першим римським поетом вважається Лівій Андроник, за походженням грек з
Тарента, привезений в 272 р. до нашої ери бранцем до Рима. Він переклав
латинською мовою “Одіссею” сатурнічним віршем. Його молодшим сучасником був
Гней Невій, автор епічного твору про першу Пунічну війну і ряду трагедій.
Після другої Пунічної війни з'явилися твори Еннія, який довгий час
користувався славою одного з найвидатніших поетів. Найбільш відомим його
твором були “Аннали”, написані вперше введеним ним у римську літературу
гекзаметром.
Вже у другій половині 3 ст. до нашої ери розроблявся жанр римської комедії.
Умбрієць Тіт Макцій Плавт був автором ряду комедій, написаних надзвичайно
живою, образною і простою народною мовою. До нас дійшла 21 комедія Плавта,
найбільш відомими з яких є “Амфітріон”, Кубишка”, “Хвалькуватий воїн “. У
творах Плавта прослідковуються соціальні мотиви, з позицій плебеїв він
виступає проти лихварства, розкоші, розкладання патріархального устрою
сім'ї, проти легковажних “грецьких нравів”. Комедії Плавта користувалися
величезним успіхом у глядачів.
Твори іншого автора комедій карфагенянина Публія Терніція Африканця були
розраховані на освічену публіку. Він написав всього 6 комедій, найбільш
відомими з яких є “Дівчина з Андроса”, “Євнух”, “Самогубець”.
Гай Луцилій був родоначальником цілком нового літературного жанру, що в
майбутньому мав стати специфічним римським жанром – жанром викривальної
сатири.
Лірична поезія зародилася у 1 ст. до нашої ери в колі молодих поетів, серед
яких найбільш талановитим був Катул. Він першим у латинській поезії
запровадив вживання різних розмірів. До речі, грецькій поезії цей метод був
уже давно відомий. Найбільш відомі його ліричні вірші присвячені Лесбії -
так Катул називав Клодію, сестру народного трибуна Клодія. Клодія була
типовим представником свого часу, коли у вищих класах “погляди предків''
прийшли в повний занепад, і стара непорушна римська сім'я змінилася
“легковажним зв'язком” двох осіб різної статі. Любовні пригоди Клодії були
відомі всьому Риму. У присвячених їй віршах Катул з дивовижною щирістю і
силою відобразив свою палку (хоча і змішану з презирством) любов, болісні
ревнощі, гіркоту розривів і щастя примирень. Ці вірші стали не лише основою
подальшого розвитку римської лірики, але й кращими її зразками.
Циркові видовища користувалися в Римі великою популярністю з найдавніших
часів. У 254 р. до нашої ери вперше були влаштовані гладіаторські ігри, які
з середини 2 ст. до нашої ери стають улюбленою розвагою римлян. На
влаштування ігор витрачаються вельми значні суми грошей. Також серед
широких верств населення користувалися успіхом короткі сценки й фарси, так
звані аттелани і міми, що виросли з чисто римської народної гри. У них
брали участь веселі персонажі: шахраї, нахаби, виводилися на сцену і прості
ремісники й селяни. Наприкінці періоду республіки особливою популярністю
користувалися міми Сира, на основі яких пізніше створюються приказки і
дотепи.
Подальший розвиток римської архітектури й образотворчого мистецтва
відбувається у 3 - 1 століттях до нашої ери У містах зводяться громадські
будівлі абсолютно нового архітектурного стилю – базилики, на початку 2 ст.
до нашої ери з'являються монументальні декоративні споруди - тріумфальні
арки.
Безліч статуй, якими сьогодні прикрашені римські площі, громадські й
приватні будівлі, були привезені з завойованих грецьких міст у Рим в якості
воєнної здобичі. Самі римляни створюють новий жанр скульптури, у якому вони
досягають великої досконалості - реалістичний скульптурний портрет. Слід
відмітити також розвиток фрескових розписів, які з 2 ст. до нашої ери
починають застосовуватися головним чином для декоративних цілей.
Населення Італії їде до Рима цілими натовпами, в ньому живуть провінціали -
головним чином греки, сирійці, євреї. У місті зводяться прекрасні будівлі.
Форум перетворюється на площу, прикрашену храмами, базиликами, портиками,
арками, скульптурними статуями. Так, Помпей побудував перший кам'яний
театр, Цезар - чудовий новий Форум, що став згодом зразком споруди такого
типу.
Культура Римської імперії в період найбільшої могутності
Високий економічний розвиток Римської імперії призвів до того, що місто Рим
стало економічним, культурним і політичним центром величезної держави. Це
було гігантське багатонаціональне місто, яке у людей, що мешкали в ньому,
створювало враження, ніби вони є мешканцями ойкумена - центра
цивілізованого світу. І це твердження недалеке від істини, оскільки саме в
межах Римської держави склалася древня цивілізація, яку називають античною
культурою.
Зупинимося на матеріальній культурі Римської імперії в I - II століттях
нашої ери В цей час велика кількість міст у своєму архітектурному стилі
намагалися наслідувати приклад столиці - Риму. Їх прикрашали прекрасними
храмами місцевих і загальноімперських божеств, палацами, базиликами,
портиками для прогулянок, а також громадськими будівлями і будівлями для
розваг - театрами, амфітеатрами, цирками. В амфітеатрах проходили вистави -
травля звірів, бої гладіаторів, публічні страти. У цирках відбувалися
перебіги на запряжених четвірками коней колісницях - квадригах. Амфітеатри
ж, окрім відомого римського Колоссея (Колізея), що був споруджений у 80
році та вміщав до 50 тис. глядачів, збереглися у Парижі, Арле, Вороні,
Капуї, Помпеях, Пулі, Тобурі, Тунісі тощо. Всі ці споруди і будівлі
прикрашалися витворами мистецтва - рельєфами, статуями тощо. В I - II
століттях. нашої ери міські вулиці були вимощені каменем, мали підземну
каналізацію та гігантські водопроводи - акведуки. Центральні площі всіх
міст (ці площі називалися агорами на Сході й форумами на Заході) були
прикрашені численними портиками, храмами й базиликами. На інших площах
споруджувалися тріумфальні арки і кінні статуї правителів.
Зрозуміло, що особливою розкішшю відрізнявся сам Рим. Тепер він мав
декілька форумів. До найдавнішого форуму часів республіки імператори
приєднали ще ряд нових. Найбільш величним був форум Траяна. Величними
спорудами були і “Вівтар Світу”, який було зведено в часи Августа, мавзолей
Августа, величезний купольний храм “всім богам” - Пантеон, побудований
сподвижником Октавіана Августа Агріппою і перебудований у часи правління
Адріана. Діаметр купола Пантеону становить 43,2 м. Особливою розкішшю
відрізняється архітектурний ансамбль імперських палаців на Палатинськом
пагорбі.
У цей час у всіх містах імперії поширюється культ терм - громадських бань,
у яких були басейни з теплою і холодною водою для плавання, гімнастичні
зали, кімнати для відпочинку. Особливими розмірами відрізнялися побудовані
в Римі терми Септимія Севера (на 2400 відвідувачів) і терми Каракалли.
Прагнули не відставати від столиці й інші міста Імперії. Значним розмахом і
розкішшю відрізнялися будинки і споруди великих торгівельних центрів.
Навіть їх розвалини, що дійшли до нашого часу, вражають своєю величчю і
розмірами. Можна відмітити колонади портиків сирійського міста Пальміра,
храми Сонця в Баальбеці (Сирія) тощо. Також в Імперії велося активне
прокладання доріг. В II ст. у державі існувало 372 мощені каменем дороги
загальною протяжністю близько 80 тис. км. Ці дороги, на зразок сучасного
шосе, будувалися по прямій лінії, по боках їх були викопані канави для
стоку води, через ріки і глибокі яри перекидалися мости (деякі з них
збереглися і використовуються й у наші часи). Найбільш відомим з них є
міст, побудований в часи імператора Траяна через Дунай, цей міст спорудив
