Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками (на прикладі Краснодонського ВДК у Луганській області)

p align="left">До основних завдань переходу на казначейське обслуговування місцевих бюджетів належить підвищення ефективності управління бюджетними коштами, зокрема:

— забезпечення своєчасності розрахунків відповідно до взятих зобов'язань;

— скорочення термінів проходження платежів від розпорядника до отримувача зобов'язання;

— зменшення залишків бюджетних коштів на рахунках місцевих бюджетів;

— забезпечення збалансованості в часі між обсягами надходжень та видатками.

Казначейська система не позбавляє місцеві органи влади прав, гарантованих їм Конституцією та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", а навпаки, за її допомогою створюються умови для ефективного виконання покладених на них повноважень. Це відбувається завдяки посиленню контролю за витрачанням коштів місцевих бюджетів, отриманню від органів Держказначейства повної та оперативної інформації про фінансові операції з коштами місцевого бюджету і поліпшення управління бюджетними зобов'язаннями.

Тільки службовці органів місцевого самоврядування мають право приймати рішення у процесі виконання місцевого бюджету, в повноваження державних службовців органів казначейства входить забезпечення та контроль за реалізацією цих рішень з боку розпорядників бюджетних коштів місцевого бюджету. Таким чином, діє принцип розподілу влади на тих, хто приймає рішення при проведенні бюджетної політики, і тих, хто забезпечує їх виконання, при цьому кожен відповідає за поставлені перед ним завдання.

Крім того, ключовою умовою функціонування положень Бюджетного кодексу щодо формування прямих фінансових відносин між Державним бюджетом України і бюджетами міст обласного значення і районів було відкриття поточних рахунків місцевих бюджетів у казначейській системі для оперативного здійснення міжбюджетних розрахунків та надання необхідної інформації Міністерству фінансів України.

Створення системи "єдиного казначейства" ставить місцеві органи влади в рівні умови, оскільки перерахування міжбюджетних трансфертів здійснюється органами Держказначейства відповідно до встановлених нормативів щоденних перерахувань від обсягу надходжень доходів державного бюджету на регіональні рахунки казначейства. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів має здійснюватися органами Державного казначейства на безоплатній та договірній основі.

За час, що минув, завершено процес становлення казначейської системи України:

створена мережа територіальних органів і повністю сформована організаційна структура Державного казначейства;

розпорядники бюджетних коштів державного бюджету переведені на операційно-касове обслуговування у Держказначействі, при цьому здійснення платежів з бюджету відбувається через оплату рахунків розпорядників бюджетних коштів на користь постачальників товарів, робіт та послуг;

--з 1999 року розпочато залучення до казначейської системи позабюджетних рахунків бюджетних установ;

з 2000 року в системі управління грошовими потоками Держказначейством впроваджена система Єдиного казначейського рахунку, створена внутрішня платіжна система, яка забезпечила надання Держказначейству України статусу учасника системи електронних платежів НБУ;

з 2001 року Державним казначейством запроваджено систему обліку та контролю бюджетними зобов'язаннями розпорядників коштів.

На сьогоднішній день залишилось багато неврегульованих питань в казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів, які спричиняють непорозуміння з органами місцевого самоврядування. Неузгодженості виникають на етапі формування мережі, складання якої, окрім як Бюджетним кодексом в загальних поняттях, нічим не врегульоване. Щоправда, в свій час був Наказ Міністерства фінансів України від 13.12.2004 р. № 773 "Про затвердження методичних рекомендацій зі складання мережі розпорядників коштів всіх рівнів". Та невдовзі з'явився лист Міністерства фінансів від 29.06.2005 р., який по суті нівелював всю проведену роботу в цій галузі, зазначивши:

"Органи виконавчої влади в своїй роботі можуть не застосовувати ті пункти, які призводять до виникнення проблемних питань". Подальше врегулювання питання передбачалось шляхом видання нового наказу Мінфіну про затвердження відповідного Порядку складання мережі розпорядників коштів місцевих бюджетів з обов'язковою реєстрацією в Міністерстві юстиції України. В світлі сказаного, зазначу: органи казначейства є тільки користувачами мережі, а відповідальність за достовірність та правильність складання несуть розпорядники та фінансові органи. Та якщо розпорядник включений до мережі кількох бюджетів і отримує з них кошти на своє утримання, чи не буде це нецільовим використанням, контроль за яким покладений на органи казначейства?

Що конкретно робити органам казначейства в разі прийняття місцевою радою рішення з порушенням норм бюджетного законодавства України? Так ст. 71 Бюджетного кодексу передбачає видатки бюджету розвитку на капітальні вкладення. Відповідно п. 5 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженного Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1764, що не дозволяється спрямування державних капітальних вкладень на всі види ремонтних робіт. При зазначених зауваженнях розпорядники зразу згадують Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", в якому зазначено, що планування та виконання бюджету, здійснення фінансування видатків належить до повноважень місцевих рад.

Ще абсурдніша ситуація з спрямуванням коштів на виконання програм місцевих бюджетів. У деяких навіть не зазначено виконавця програми, фінансове забезпечення програм не розбито ні за роками, ні за напрямками. А що говорити про програми соціально-економічного розвитку, які повністю направлені на утримання установ, що фінансуються з державного бюджету? З одного боку, в разі відмови у проведенні видатків згідно рішень відповідних місцевих рад, які прийняті з порушенням норм бюджетного законодавства України починаються звинувачення у перевищенні органами казначейства повноважень стосовно планування та виконання бюджетів. З іншого боку, казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками передбачає здійснення органами Державного казначейства контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів ст. 48 Бюджетного кодексу.

Конфліктні ситуації виникають при плануванні видатків на капітальне будівництво, реконструкцію, ремонти, які розпочаті до казначейського обслуговування. Великі обсяги робіт, виконані в попередні роки, не можливо оплатити. Основна причина полягає в заключенні угод без будь-яких призначень на відповідну ціль, відповідно, не має зареєстрованої бюджетної заборгованості. Вишукавши кошти в бюджеті в поточному році, а здебільшого це останні дні року, починається гонитва в поданні документів, а можливість законної оплати таких угод нікого крім казначейства не цікавить. Якщо розглядати самі угоди, зазначу, що частину доводиться переробляти, вносити зміни та доповнення. Але ще більше занепокоєння викликають тендерні процедури, які або взагалі не проводились, або проводились з значними порушеннями. Як допомогти розпорядникам в зазначеній ситуації, не знайдеш в жодних роз'ясненнях, а що допомагати потрібно, скаже кожен, хто працював на місцях. Нові функції з виконання місцевих бюджетів за видатками були розподілені між наявною чисельністю працівників казначейства, які до цього здійснювали обслуговування тільки коштів державного бюджету. Як довів досвід , виконання додаткових обсягів роботи стало можливим лише завдяки дисциплінованості та розумінню становища працівниками територіальних відділень казначейства [32].

Для створення нормальних умов роботи казначейства виникає необхідність у додаткових коштах для ремонту службових приміщень, придбання канцелярських товарів, меблів, іншого обладнання тощо.

Якісне та оперативне вирішення питань з казначейського обслуговування місцевих бюджетів потребує також повної автоматизації робочого процесу в органах Державного казначейства. Насамперед, це організація оперативної заміни обладнання, яке вийшло із ладу. У данний час на критичне вузлове обладнання (сервери, телекомунікаційна стійка) не передбачена наявність комплекту запасного приладдя як в обласному управлінні, так і в організаціях-партнерах "БМС-Сервіс" . У зв'язку з цим у разі можливого виходу з ладу будь-якого пристрою або вузла заміна буде здійснюватися через "БМС-Сервис" в м. Києві, що пов'язано зі значними затримками у часі.

Для нашого відділеня, при обробці місцевих бюджетів в АС "КАЗНА", швидкість обміну інформацією по виділених каналах тональної частоти за допомогою модемів TAINET T-336Cx буде недостатньою. Як наслідок, виникає питання організації зв'язку за допомогою високошвидкісних технологій, таких як: Radio - Ethernet. Frame - relay або інших.

Доцільно передбачити можливість повноцінного функціонування відділення в моменти відсутності зв'язку по виділеному каналу. В окремих випадках час відновлення зв'язку по виділеному каналу займає до декількох годин. Цей час може бути критичним, оскільки вся діяльність відділення залежить від роботи програмного комплексу АС "КАЗНА" і, відповідно, роботи виділеного каналу.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13