Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками (на прикладі Краснодонського ВДК у Луганській області)

p align="left">Необхідно мати уявлення про вірогідний рівень доходів держави, що допоможе корегувати попередні рішення стосовно видатків і податкової політики.

Демографічні тенденції безпосередньо впливають на видатки та політику уряду.

Важко розробити змістовні бюджетні пропозиції без належного розуміння політики уряду та вимог чинного законодавства.

Макроекономічний прогноз є основою для визначення суттєвих аспектів, необхідних для початку бюджетного процесу. Кожен з цих аспектів, у свою чергу, потребує подальшого аналізу та спеціальних знань:

- Аналіз основних показників економіки.

- Демографічні тенденції, пов'язані з зайнятістю, та інші чинники.

- Грошова маса та інші монетарні аспекти.

- Інфляція взагалі та в окремих галузях.

- Тенденції заощаджень та інвестицій.

- Державний борг.

- Основні події, що впливають на економіку.

- Прогноз надходжень.

- Потенційний дефіцит бюджету при різних варіантах бюджету.

- Структура планування державного боргу та управління ним.

- Розуміння основних фінансових ризиків.

Чітке розуміння основних етапів у процесі складання бюджету, а також того, хто відповідає за конкретні дії на кожному етапі, є абсолютно необхідним для правильності складання бюджету.

Щоб процес складання бюджету проходив належним чином, слід запланувати адекватний час для здійснення кожного етапу. Більшість національних процесів складання бюджету складається з окремих етапів. Особливо це стосується систем, у яких спочатку визначається національний напрямок, а потім уряд реагує на пропозиції міністерств і управлінь стосовно витрат [46].

Для унітарних систем з чітким розмежуванням між виконавчою і законодавчою владами спільними є такі основні етапи :

1. Встановлення граничних обсягів загальних видатків. На основі структури та пріоритетів, у більшості країн фінансові органи встановлюють граничні обсяги, яких повинні додержуватись розпорядники при розробці своїх бюджетних запитів. Ці ліміти можуть встановлюватись для окремих розпорядників за програмами чи функціями або для їх комбінації. В деяких випадках не вся сума прогнозних надходжень асигнується в межах лімітів: частину коштів залишають для фінансування нових пропозицій. Це пояснюється необхідністю забезпечити отримання органом влади одного комплекту пропозицій щодо виділення асигнувань, які можуть фінансуватись у межах прогнозних надходжень незалежно від того, які зміни можуть бути внесені перед поданням проекту бюджету на розгляд представницького органу. Як правило, цей етап завершується перед видання інструкцій до бюджету.

2. Видання інструкцій до бюджету. Розробка інструкцій до бюджету часто вимагає прийняття складних рішень. Але у більшості країн вважають, що процес складання бюджету формально починається з виданням інструкцій до бюджету, хоча насправді він починається раніше.

3. Підготовка бюджетних запитів. Головні розпорядники, як правило, мають свої власні детальні процедури розробки бюджетних запитів з урахуванням потреб окремих управлінь і програм. Скільки часу витрачається на цей етап великою мірою залежить від виду та обсягів інформації, включення якої до бюджетних запитів вимагає фінансовий орган. Аналіз бюджету, прийняття рішень і документування є частинами цього процесу. Приклад бюджетного запиту додається в додатку А.

4. Консолідація даних і аналіз бюджету. Консолідацію цифрових даних здійснює бюджетне управління (відділ). Пояснення суті програм і примітки кожного розпорядника використовуються при аналізі бюджету разом з фінансовими даними. Бюджетні управління (відділи) аналізують точність і повноту поданих даних з метою формування основних бюджетних проблем, що потребують вирішення. Аналіз цього виду може здійснюватись під проводом окремих відділів фінансових органів, що відають основними функціональними сферами бюджету. Але фінансове управління (відділ) у будь-якому разі здійснює консолідацію результатів аналізу з метою прийняття бюджетних рішень. На цьому етапі складання бюджету часто проводяться засідання за участю різних розпорядників з метою прояснення пропозицій.

Пропозиції стосовно капіталовкладень оцінюються і розподіляються за пріоритетами, як правило, протягом одного і того ж періоду. Головною причиною цього є необхідність збалансувати видатки і доходи.

5. Визначення і вирішення проблем. Цей етап передбачає документування основних бюджетних проблем, що випливли на поверхню завдяки аналізу бюджетних пропозицій і пропозицій стосовно капіталовкладень. Начальник бюджетного управління може зробити резюме проблем для представлення начальнику фінансового управління, який часто приймає попередні рішення і обговорює їх з ключовими управліннями перед прийняттям рішень.

6. Бюджетні рішення. Начальник фінансового управління приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозицій проекту бюджету.

7. Підготовка бюджету та відповідних документів. Цей етап передбачає складання бюджетного документу, підготовку підтверджуючих документів, зазвичай проекту рішення про бюджет на відповідний рік і пакету пропозицій. Розпорядники бюджетних коштів представляють окремі обґрунтування своїх пропозицій бюджетним комісіям.

8. Подання бюджету на розгляд часто супроводжується пояснювальною запискою стосовно змісту бюджету, аргументацією основних показників.

Процес розгляду бюджету офіційно починається після отримання бюджети запитів головних розпорядників бюджетних коштів. Цей процес завершується, коли місцевий фінансовий орган закінчує розробку остаточних рекомендацій місцевій державній адміністрації, виконавчому органу відповідної ради стосовно бюджету, дійсності експерти з бюджетних питань готуються до виконання своєї ролі задовго, видання вказівок до бюджету. Зазвичай вони відповідають за документував бюджетних пропозицій і відповіді на запитання стосовно бюджету до того, як прийнято рішення про місцевий бюджет на відповідний рік.

Першим підготовчим кроком фінансового управління є консолідація даних бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками бюджетних коштів, перевірка їх точності та повноти. Структура фінансового органу визначає, хто і за які види діяльності відповідає під час процесу розгляду бюджету [46].

Розгляд бюджету - це підхід до питання чи проблеми, в якому бюджетні витрати становлять лише один аспект аналізу. Кінцевим результатом розгляду бюджету є серія рекомендацій начальнику головного фінансового управління.

Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 75 Бюджетного кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні та районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджети на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше, ніж у двотижневий термін після затвердження районного чи міського (міст Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) бюджету [20].

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 та частиною четвертою статті 23 цього Бюджетного кодексу. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється [1].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13